Рішення № 27322858, 01.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/12920-2012 01.11.12

За позовом Державного підприємства «Проетний інститут Укрметротунельпроект»;

до Державного підприємства «Розрахунковий центр послуг»;

про стягнення 134 771,78 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Хазанов А. В., представник, довіреність №К-16/422 від 31.05.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/12920-2012; розгляд справи призначено на 04.10.2012 р.

В судовому засіданні 04.10.2012 року було оголошено перерву до 01.11.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу, 13 977,26 грн. пені, штраф за 5 банківських днів прострочення 7 000,00 грн., штраф за 30 днів прострочення у розмірі 7 000,00 грн., 2 794,52 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 4 000,00 грн. упущеної вигоди, а також 2 695,44 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні, на якій міститься підпис представника відповідача, однак письмовий відзив на позовну заяву відповідач не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.07.2012 року між Державним підприємством «Проектний інститут Укрметротунельпроект»(позикодавець) та Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг»(позичальник) було укладено договір №1 поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути її у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 1.2. договору, допомога позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п. 2.1. договору, сума допомоги за даним договором становить 100 000,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позикодавець зобов'язаний надати допомогу з моменту підписання даного договору.

У п. 4.1. договору зазначено, що строк надання допомоги позичальнику починається з дати надходження коштів на його рахунок в установі банку і закінчується 03 серпня 2012 року.

Строк, вказаний у п. 4.1. договору, може бути продовжений за згодою сторін (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, по закінченні строку, вказаного в п. 4.1. даного договору, позичальник зобов'язується не пізніше 03 серпня 2012 року повернути суму допомоги.

Згідно з п. 6.1. даного договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту остаточного виконання, вказаного в п. 5.1.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У п. 7.2. договору зазначено, що у разі несвоєчасного повернення коштів, передбачених п. 5.1., позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неповернутої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

У разі прострочення позичальником строків повернення коштів, передбачених п. 5.1. цього договору понад 5 банківських днів, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф у розмірі 7 відсотків від неповернутої вчасно суми.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1.2. договору, допомога позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п. 2.1. договору, сума допомоги за даним договором становить 100 000,00 грн.

Позивач надав відповідачеві на безвідсотковій основі 100 000,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги. Даний факт не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 5.1. договору, по закінченні строку, вказаного в п. 4.1. даного договору, позичальник зобов'язується не пізніше 03 серпня 2012 року повернути суму допомоги.

Станом на 03.08.2012 року сума допомоги не була повернута відповідачем позивачеві. Це також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ДП «Розрахунковий центр послуг»перед ДП «ПП Укрметротунельпроект»станом на 26.09.2012 року становить 100 000,00 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 13 977,26 грн. пені, штраф за 5 банківських днів прострочення 7 000,00 грн., штраф за 30 днів прострочення у розмірі 7 000,00 грн., 2 794,52 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 4 000,00 грн. упущеної вигоди.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.2. договору зазначено, що у разі несвоєчасного повернення коштів, передбачених п. 5.1., позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від неповернутої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 13 977,26 грн. пені. Дана вимога підлягає задоволенню частково, адже після перерахунку розміру пені судом встановлено, що її розмір становить 1 393,44 грн.

У разі прострочення позичальником строків повернення коштів, передбачених п. 5.1. цього договору понад 5 банківських днів, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф у розмірі 7 відсотків від неповернутої вчасно суми (п. 7.3. договору).

Враховуючи дане положення договору, стягненню з відповідача також підлягає 7% штрафу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача також 2 794,52 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, однак після перерахунку судом трьох відсотків річних виявилося, що їх розмір становить 279,45 грн.

Відповідно до положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач, посилаючись на вказану норму законодавства, просить суд додатково стягнути ще штраф у розмір 7% від суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого п. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

На думку суду, позивач не відноситься до суб'єктів господарювання, що належить до державного сектору економіки, оскільки поняття державного сектору пов'язане не з державною власністю, а з сукупністю форм присутності та участі держави у виробництві, розподілі, обміні й споживанні.

Відповідно до п. 7.2. статуту підприємства позивача, джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є дохід (прибуток), одержаний в результаті його господарської діяльності, амортизаційні відрахування, кошти, одержані від безоплатних або благодійних внесків членів трудових колективів підприємств, установ, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Оскільки сторони у договорі не погодили конкретний розмір штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів (пункт третій частини другої статті 231 ГК України), іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за порушення зазначеного зобов'язання не встановлено, а невиконане відповідачем зобов'язання має грошовий характер, тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу, передбаченого статтею 231 ГК України, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 7 000,00 грн. в якості штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Позивач, посилаючись на цей пункт договору, просить суд стягнути з відповідача 4 000,00 грн. упущеної вигоди, однак господарський суд не вважає за можливе задовольнити і цю вимогу позивача у зв'язку з тим, що ДП «ПІ Укрметротунельпроект»не надав суду доказів того, що позивач поніс збитки саме в такому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект»такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Розрахунковий центр послуг»(інд. 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 15/17, оф. 408, код ЄДРПОУ 21537419) на користь Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект»(інд. 01054, м. Київ, вул. Воровського, 21, к. 1, код ЄДРПОУ 01388443) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 393 (одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 44 коп. пені, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 45 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 2 173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. МандриченкоДата складання рішення 06.11.2012 р.