Рішення № 27321601, 30.10.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/17819/12

Провадження №: 2/2601/4808/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Приходько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2012 року позивач звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат у справі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до умов генерального договору про відступлення прав за кредитними договорами КС «Аккорд»від 01 лютого 2008 року та ст. 516 ЦК України ВАТ «Плюс Банк», який перейменовано у ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», придбав у КС «Аккорд»права кредитодавця за кредитним договором № 0301/БП4/95/0049504 від 09 вересня 2008 року, укладеного між КС «Аккорд»та відповідачем ОСОБА_1

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було надано у кредит грошові кошти в сумі 5 886,99 грн. строком на 18 місяців з 09 вересня 2008 року по 09 березня 2010 року зі сплатою 0,1114% за кожен день користування кредитом.

КС «Аккорд»були виконані зобов'язання за кредитним договором та надано відповідачу обумовлену суму кредиту, в той час, як відповідачем протягом дії договору систематично не виконувались його умови. На листи-вимоги щодо повернення боргу відповідач належним чином не відреагував, заперечень не надав та здійснив останній платіж 29 жовтня 2010 року.

Станом на 28 серпня 2012 року заборгованість відповідача становить 29 535,97 грн., з яких: 5 886,99 грн. - сума простроченого боргу; 9 490,78 грн. - сума прострочених процентів; 205,03 грн. - сума простроченої плати за обслуговування кредиту; 10 773,17 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення платежів; віндикаційні витрати - 750,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за невиконання умов кредитного договору № 0301/БП4/95/0049504 від 09 вересня 2008 року у розмірі 29 535,97 грн. та судовий збір у розмірі 295,35 грн.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В останній також зазначив про те, що обґрунтування позову та уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів (а.с. 28).

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, та просила суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначила про те, що позивач помиляється щодо наявності у нього права на стягнення з неї заборгованості за кредитним договором на підставі генерального договору, оскільки не отримав прав за ним, а доказів на підтвердження цього факту не надав. Крім того, просила суд застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки, посилаючись на те, що має невеликий розмір заробітної плати, проживає сама, хворіє та потребує на лікування 13 500,00 грн.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року між КС «Аккорд»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0301/БП4/95/0049504 (а.с. 12-14).

Відповідно до п. п. 1.1., 4.1. вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові у кредит грошові кошти в сумі 5 886,99 грн. строком на 18 місяців з 09 вересня 2008 року по 09 березня 2010 року зі сплатою 0,1114% за кожен день користування кредитом (а.с. 12).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку про те, що КС «Аккорд»та ОСОБА_1, підписавши 09 вересня 2008 року кредитний договір № 0301/БП4/95/0049504, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 01 лютого 2008 року ВАТ «Плюс Банк», який перейменовано у ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», на підставі генерального договору про відступлення прав за кредитними договорами КС «Аккорд»та ст. 516 ЦК України придбав у КС «Аккорд»права кредитодавця за кредитним договором № 0301/БП4/95/0049504 від 09 вересня 2008 року, укладеного між КС «Аккорд»та відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 6-11).

Згідно п. п. 1.1., 1.2. вказаного договору його предметом є умови і порядок придбання банком в спілки (відступлення спілкою на користь банку) за посередництва ТОВ «Аккорд Плюс»прав кредитодавця за кредитними договорами, які укладаються між спілкою в якості кредитодавця з позичальниками -фізичними особами.

Предметом передачі (відступлення) за цим договором є права спілки за всіма кредитними договорами, які після підписання цього договору будуть укладені спілкою за формою, наведеною у додатку № 1 до цього договору, на умовах, передбачених у додатку № 2 до цього договору, відповідно до діючих у спілці як кредитній установі правил, технологій та процедур оформлення та видачі кредитів, з позичальниками - фізичними особами, які відповідають встановленим спілкою вимогам для одержання кредитів, а також умовам, передбаченим додатком № 2 до цього договору (а.с. 11).

В обґрунтування своє позиції відповідачем було зазначено про те, що позивач помиляється щодо наявності у нього права на стягнення з неї заборгованості за кредитним договором на підставі генерального договору, оскільки не отримав прав за ним, як того вимагає ст. 2 генерального договору, а доказів на підтвердження цього факту не надав.

Проте, суд критично ставиться до вказаних посилань відповідача та не приймає їх до уваги, оскільки на момент розгляду справи безпосередньо відповідачем, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження своєї позиції щодо неотримання банком прав кредитодавця за генеральним договором. Крім того, на момент розгляду справи у суду відсутні обґрунтовані дані щодо недійсності вказаного договору, обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, при розгляді даної справи судом не встановлено, а тому, суд приходить до хибності позиції відповідача з даного приводу та вважає, що ПАТ «Ідея Банк»правомірно звернувся до суду і є належним позивачем у справі.

Отже, судом встановлено та це не заперечувалось стороною відповідача у справі, що згідно умов кредитного договору спілка надала, а ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 5 886,99 грн.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось, зокрема, стороною відповідача, остання всупереч договірним зобов'язанням, у встановлені договором терміни не погашала кредит та проценти за користування ним.

Згідно положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору у разі порушення позичальником строків платежів по кредиту спілка має право нарахувати пеню, а позичальник зобов'язується сплати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (а.с. 12).

Згідно наданої в розпорядження суду довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0301/БП4/95/0049504 від 09 вересня 2008 року, остання станом на 28 серпня 2012 року становить 29 535,97 грн., з яких: 5 886,99 грн. - сума простроченого боргу; 9 490,78 грн. - сума прострочених процентів; 205,03 грн. - сума простроченої плати за обслуговування кредиту; 10 773,17 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення платежів; віндикаційні витрати - 3 180,00 грн. (а.с. 5).

З огляду на вище наведені вимоги законодавства та умови кредитного договору, з якими відповідач погодилась, про що, на думку суду, свідчить її підпис у договорі, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 5 886,99 грн. - суми простроченого боргу; 9 490,78 грн. - суми прострочених процентів; 205,03 грн. - суми простроченої плати за обслуговування кредиту та 10 773,17 грн. - суми пені за несвоєчасне погашення платежів.

Проте, суд вважає недоведеною з точки зору та вимог ст. 60 ЦПК України вимогу позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 віндикаційних витрат у розмірі 3 180,00 грн., оскільки, по-перше, позивачем не наданий розрахунок та невизначений конкретний розмір вказаних витрат. До вказаного висновку суд надійшов, виходячи з того, що мотивувальній частині позовної заяви позивачем розмір віндикаційних витрат вказаний у сумі 750,00 грн., а в довідці-розрахунку - вже у сумі - 3 180,00 грн. (а.с. 3, 5). По-друге, в тексті укладеного з відповідачем кредитного договору взагалі не йдеться мова про вказані віндикаційні витрати, не зазначається порядок та умови їх нарахування, з огляду на що, суд вважає, що у цій частині позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що вона здійснила часткове погашення заборгованості, через що пред'явлена позивачем до стягнення сума боргу по кредиту не відповідає дійсності, на підтвердження чого нею в розпорядження суду були надані копії квитанцій № ПН74108 від 18 червня 2010 року про сплату 2 000,00 грн. та № ПН3749 від 29 жовтня 2010 року про сплату 300,00 грн. (а.с. 33). Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем при зверненні до суду було зазначено про те, що дійсно відповідачем здійснювались платежі в рахунок погашення кредиту, останній з яких мав місце 29 жовтня 2010 року, однак цього не достатньо для виконання зобов'язань відповідача, які вона взяла на себе, підписавши кредитний договір.

До того ж, сторонами при укладенні кредитного договору була погоджена умова щодо послідовності погашення кредиту у випадку виникнення заборгованості у позичальника. Так, згідно п. 4.5. кредитного договору у разі виникнення заборгованості за цим договором у першу чергу погашається неустойка (штраф, пеня), у другу чергу - заборгованість по процентам, у третю - плата за перерахунок заборгованості та в четверту - заборгованість за кредитом (а.с. 12).

Отже, суд вважає недоведеною позицію відповідача щодо невідповідності суми боргу, пред'явленої позивачем.

Крім того, відповідач в ході розгляду справи не скористалась порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 137 ЦПК України, та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своєї позиції.

Також, в своїх заперечення проти заявленого позову, відповідачем звертається увага суду на необхідність зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. ч. 1, 2 п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що вона має невеликий розмір заробітної плати, проживає сама, а також через хворобу потребує значних фінансових витрат на лікування (а.с. 34-37).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З вищенаведеної статті вбачається, що саме позичальник при укладенні договору повинен передбачати всі можливі ризики, в тому числі труднощі у виконанні зобов'язання, оскільки відповідальність за неможливість виконання ним грошового зобов'язання лежить саме на ньому.

Зважаючи на викладене, стороною відповідача не наведено доказів, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, щодо наявності істотних обставин, на підставі яких суд має зменшити розмір неустойки.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в справі.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 525, 526, 611, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Закусили, Народицького району, Житомирської області, зареєстрованої та проживаючоїо у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»(код 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, рахунок № 29090500033016 у ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) суму заборгованості в розмірі 26 355,97 грн. (двадцять шість тисяч триста п»ятдесят п»ять грн. 97 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Закусили, Народицького району, Житомирської області, зареєстрованої та проживаючоїо у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»(код 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, рахунок № 29090500033016 у ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) судовий збір в розмірі 263, 56 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок