Ухвала суду № 27320516, 04.09.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2890/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2890/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Андрущенко-Луценко С.В. Суддя-доповідач: Мартєв С. Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - КУЗНЄЦОВОЇ О.Ю., ХІЛЬ Л.М.

за участю секретаря - ГЕРАСИМЕНКО Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання договору іпотеки недійсним.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року ПАТ «УкрСиббанк»звернулось до суду з позовом, у якому зазнало, що у відповідності до укладеного з ОСОБА_3 договором споживчого кредиту №11270517000 від 18.12.07 року, останньому надавався кредит у розмірі 20 000,00 доларів США на строк користування з 18.12.07 року до 18.12.17 року зі сплатою 13,9% річних.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки нерухомого майна, за умовами якого в іпотеку банку передавалась квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків, позивач направляв відповідачам листи-вимоги, однак заборгованість залишається несплаченою.

Станом на 24.02.12 року ОСОБА_3 не сплачено тіло кредиту у сумі 16 053,05 доларів США, прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом складає 5 376,55 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості за кредитом -4 467,21 грн. та пеня за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості по процентам у сумі 4 680,94 грн.

Просило для задоволення вимог банку по кредитному договору у сумі 180 306,36 грн. звернути стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41,7 кв. м, шляхом реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

У ході судового розгляду відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду зі зустрічним позовом до банку, свої вимоги обґрунтовував тим, що спірний договір іпотеки суперечить діючому законодавству, оскільки вартість іпотеки визначена у доларах США, сам кредит є також валютним, іпотекодавцю заборонено реєструвати у іпотечній квартирі інших фізичних осіб, крім того, у іпотечному договорі не визначено строку його дії.

З цих підстав, просив визнати повністю недійсним договір іпотеки від 18.12.07 року, зобов'язати нотаріуса вилучити запис про реєстрацію предмету іпотеки з державного реєстру обтяжень нерухомого майна та державного реєстру іпотек, зобов'язати банк внести зміни до бази даних бюро кредитних історій шляхом видалення відомостей про укладення договору іпотеки.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року позов ПАТ «УкрСиббанк»задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11270517000 від 18.12.07 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 у розмірі 180 306,36 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41,7 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом її продажу з прилюдних торгів відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку».

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк»з кожного по 901,53 грн. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У додатковому рішенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 7 липня 2012 року уточнено резолютивну частину рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року, зазначено загальний розмір заборгованості у сумі 180 306,36 грн. та розрахунок її складових: 16 053,05 доларів США залишок основної заборгованості по кредиту, 5 376,55 доларів США простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 4 467,21 грн. пені за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості за кредитом та 4 680,94 грн. пені за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості по процентам, вказано, що продаж з прилюдних торгів в межах процедури, встановленої законом України «Про виконавче провадження»має відбутись за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єкту оціночної діяльності на момент продажу.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини укладення кредитної угоди між сторонами та порушення своїх зобов'язань щодо повернення кредиту з боку відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Письмові вимоги у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку»про усунення порушень зобов'язання та майбутнє звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцями отримано належним чином завчасно (а.с.16-17, 102).

За таких обставин судом першої інстанції дана належна оцінка доказам у справі, а висновок суду про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Апеляційна скарга не містить у собі таких порушень процесуального права, які спричинили або могли спричинити неправильне вирішення справи.

Посилання апелянта на неправомірність його кредитування у іноземній валюті є безпідставними.

На час отримання кредиту він проти його отримання у іноземній валюті не заперечував.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, зокрема розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик на підставі банківської ліцензії.

Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь яку гарантію, будь яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь яке подовження строку погашення боргу, яке надано у обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

При цьому відповідно до цієї ж статті кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Пункт «В»частини 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Проте, на цей час законодавством не встановлено терміни і суми кредитів у іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Ця обставина, з огляду на бланкетний режим норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані із наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Заперечення апелянта у отриманні коштів спростовуються підписом позичальника як отримувача (а.с. 101).

Крім того зазначений кредит позичальником добросовісно погашався майже рік із 11.01.08 року по 23.02.09 року (а.с.22).

Доводи апелянта про реєстрацію у спірної квартирі малолітньої дитини є безпідставними, оскільки вона зареєстрована там через три роки після укладення договору іпотеки усупереч вимогам договору(а.с.54).

Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвою та не спростовує висновків суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційна скарга є безпідставною, а рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог закону.

Оскільки при подачі скарги апелянтом не було сплачено в повному обсязі судові витрати, апеляційний суд вважає за необхідне достягнути з ОСОБА_3 судовий сбір у сумі 277,88 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-308, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 277,88 грн. за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді :

З оригіналом згідно:

суддя МАРТЄВ С.Ю.