Ухвала суду № 27311846, 01.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4655/12 01.11.2012 01.11.2012 01.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -1490/3077/12 Суддя першої інстанції Губницький Д.Г.

Категорія 24 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Козирєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання дійсним договору про надання послуг з газопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

12 червня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління експлуатації газового господарства м. Миколаєва про визнання дійсним договору про надання послуг з газопостачання до будинку АДРЕСА_1, укладеного між сторонами 6 жовтня 2011 року.

Ухвалою суду від 23 липня 2012 року замінено управління експлуатації газового господарства м. Миколаєва належним відповідачем - публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (надалі - ПАТ «Миколаївгаз»).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що на підставі договорів купівлі-продажу йому на праві власності належали квартири №№ 2, 3, 4, 6, 7 в будинку АДРЕСА_1. Він зруйнував ці квартири та на їх місці самовільно побудував двоповерховий будинок за тією ж адресою.

6 жовтня 2011 року між ним та ПАТ «Миколаївгаз» було укладено договір про надання послуг з газопостачання до вказаного будинку. За цим договором відповідач надавав йому послуги з газопостачання, а він їх оплачував.

Однак , 19 грудня 2011 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, яке залишено апеляційною інстанцією без змін, його зобов'язано знести побудований вказаний житловий будинок.

Після прийняття цих рішень відповідач звернувся до нього з письмовою вимогою про розірвання договору про надання послуг з газопостачання у зв'язку з істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладення договору.

На думку, позивача, оскільки він, як сторона договору, виконав умови договору, то відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, така угода може бути визнана судом дійсною. За такого, просив визнати дійсним договір про надання послуг з газопостачання № 34001639, укладений між сторонами 6 жовтня 2011 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення місцевого суду та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з'явилася в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний) правочин.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до п. 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 9 грудня 1999 року в редакції від 24 квітня 2008 року, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 5 липня 2006 року ( з подальшими змінами) «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246».

Як вбачається з матеріалів справи 6 жовтня 2010 року між ПАТ «Миколаївгаз» з однієї сторони та ОСОБА_4. з другої сторони було укладено договір № 34001639 про надання послуг з газопостачання. За цим договором послуги надаються в приватний будинок АДРЕСА_1.

Договір укладено в простій письмовій формі та підписано сторонами.

За змістом п. 42 цього договору договір укладається на три роки, але договір за погодженням сторін може бути розірваний достроково.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року зобов'язано ОСОБА_4. знести самовільно побудований двоповерховий будинок по АДРЕСА_1. Це рішення залишено буз змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року (а.с. 38-42).

5 червня 2012 року між сторонами в простій письмовій формі укладена додаткова угода № 1 до цього договору, згідно з якою договір вважається достроково розірваним з 1 липня 2012 року у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме відсутністю документів, що підтверджують право власності на будинок споживача послуг та наявністю судових рішень, що об'єкт надання послуг є самовільно забудованим і підлягає знесенню (32-33).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при укладенні спірного договору сторонами не були порушені вимоги закону, зокрема правочин складений в простій письмовій формі відповідно до положень типового договору, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, та ст. 901 ЦК України. Спірний договір не потребував нотаріального посвідчення, а тому правові наслідки недодержання вимог закону у розуміння ч. 2 ст. 220 ЦК України, на яку посилається позивач, у даному випадку застосуванню не підлягають.

Крім того, за умовами додаткової угоди № 1 до спірного договору, підписаної сторонами, зазначений правочин з 1 липня 2012 року вважається розірваним. Ця додаткова угода не визнана недійсною і позивачем не оспорювалася.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відсутність правових підстав для визнання судом правочину, укладеного між сторонами 6 жовтня 2011 року, дійсним.

За такого, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: