Ухвала суду № 27307879, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р.справа № 2а-0870/1461/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Іванченко П. О. (дов. від 20.01.12)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року

у справі № 2а-0870/1461/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар'єр»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001881504/0 від 20.12.10 та № 0001881504/1 від 20.12.10,-

встановила:

ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр»звернулося до суду з адміністративним позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001881504/0 від 20.12.2010 та №0001881504/1 від 30.12.2010 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1471273,65 грн., в тому числі -1401213,00 грн. -основний платіж, 70060,65 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про безпідставне завищення податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість у зв'язку з неможливістю підтвердити надходження податку на додану вартість до бюджету від постачальника продукції у другій ланці ланцюга постачання -контрагента ТОВ «Призма С»- ЗАТ «НААЛ»- ВАТ «ЯГК». На момент надання податкових накладних ТОВ «Призма С»та ЗАТ «НААЛ» були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Також відповідачем безпідставно зроблений висновок про завищення від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом на загальну суму 30017,02 грн., незважаючи на те, що ПП Шевченко, який надавав транспортні послуги, видав податкові накладні та акти виконаних робіт.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.11 позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.2), в якій просить скасувати постанову суду, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не надано належної оцінки всім обставинам справи. Відповідач зазначає, що законодавством передбачений певний зв'язок між виникненням права на податковий кредит та надходженням до бюджету податку на додану вартість. Однією з обов'язкових підстав включення сум по податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Оскільки в даному випадку надходжень податку на додану вартість до бюджету від постачальників продукції -контрагента ТОВ «Призма С»- ЗАТ «НААЛ»підтвердити неможливо. Позивачем безпідставно завищено податковий кредит та від'ємне значення з податку на додану вартість.

Нарахування за спірними податковими повідомленнями-рішеннями безпосередньо пов'язані з діями податкового органу щодо визначення актом виїзної перевірки від 28.05.2010 № 494/23/25467607 суму зменшення від'ємного значення -1401413,00 грн.

Судом при цьому не надано належної оцінки п.5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166. Стосовно віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманим транспортним послугам в сумі 30017,02 грн. судом першої інстанції не враховано те, що документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг, є лише товарно-транспортна накладна. В ході перевірки встановлено відсутність товарно-транспортних накладних виконавцями транспортних послуг до актів наданих послуг ПП Шевченко, ПП «Атланта». Надані у судове засідання ТТН не оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, в цих документах відсутні обов'язкові реквізити первинного документу.

Представник відповідача в судове засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20.12.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001881504/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1471273,65 грн. (1401213,00 грн. -основний платіж, 70060,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду первинної скарги відповідачем скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення -без змін.

30.12.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001881504/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1471273,65 грн.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1401213,00 грн. та застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 70060,65 грн. стали висновки, зроблені відповідачем під час проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр»за липень 2010 року (акт №1561/15-05467607 від 09.12.2010 -т.1 а.с.9).

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом в ході проведення планової виїзної перевірки ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр»(акт перевірки від 28.05.2010 № 494/23/25467607) встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації з ПДВ) в загальній сумі 1489134 грн.

Посилаючись на пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач зазначив, що датою узгодження результатів перевірки від 28.05.2010 є 16.06.2010 -дата отримання підприємством податкових повідомлень-рішень, прийнятих за актом виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 28.05.2010 № 494/23/25467607).

В порушення п.5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 платником при складенні податкової декларації з ПДВ за липень 32010 року не відображено результати виїзної перевірки в р.23.4 за знаком «-»в розмірі 1489134 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в р.27 декларації в сумі 1489134 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких висновків податкового органу.

Відповідно до п.5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом ДАУ Країни № 166 від 30.05.1997, рядок 23.4 податкової декларації з подату на додану вартість передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Так зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, визначено, що акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки додержання вимог за здійсненням розрахункових операцій у сфері безготівкового обігу підприємства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом.

Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Податкове зобов'язання в розумінні вказаного Закону - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

За правилами п. 4.11 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2010 відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.09 (акт №494/23/25467607 від 28.05.2010 -т.1 а.с.57).

В ході цієї перевірки встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством за період з 01.01.09 по 31.12.09 завищено податковий кредит у сумі 30017,02 грн., в т.ч,, за червень 2009 року - на 12188,51 грн., липень 2009 року - на 11195,32 грн., серпень 2009 року -2620,33 грн. вересень 2009 року -2491,48 грн., жовтень 2009 року -1521,38 грн.

В порушення п.5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, не відображено в декларації за серпень 2009 року результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) по декларації за серпень 2009 року на загальну суму 1459117 грн.

Разом з тим, податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1489134,00 грн. в установленому порядку податковим органом не визначалось, відповідне податкове повідомлення-рішення не складалось.

Посилання відповідача в акті перевірка №1561/15-05467607 від 09.12.2010 на факт отримання підприємством 16.06.2010 податкових повідомлень-рішень, прийнятих за актом планової перевірки №494/23/25467607 від 28.05.2010, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, не заперечується відповідачем, за результатами перевірки 28.05.2010 податковим органом прийнято лише податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000212303/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 65063,70 грн., отримане позивачем 16.06.2010 (т.1 а.с.100).

Таким чином, підстави для відображення результатів перевірки, оформлених актом перевірки №494/23/25467607 від 28.05.2010, в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, відсутні.

Стосовно встановлених податковим органом актом виїзної перевірки від 28.05.2010 № 494/23/25467607 порушень колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Висновок відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтується на тому, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості транспортних послуг в сумі 30017,02 грн., які платником в господарській діяльності не використовувались.

Обставини, за яких відповідач дійшов такого висновку, полягають в тому, що для постачання виготовленої продукції підприємство користується транспортними послугами ПП ОСОБА_3 та ПП «Атланта». Вартість робіт визначається обсягом послуг, наданих виконавцем, і залежить від маршруту міжміських перевезень. Позивач (замовник) оплачує надані послуги шляхом безготівково розрахунку після підписання сторонами акту виконаних робіт.

По факту виконаних послуг з перевезення підприємство та ПП ОСОБА_3 та ПП «Атланта»підписували акти виконаних робіт щодо наданих транспортних послуг з зазначенням вартості цих послуг та маршруту перевезення.

В ході перевірки встановлено відсутність товарно-транспортних накладних виконавцями транспортних послуг до актів наданих послуг.

Сума податку на додану вартість відносилась підприємством до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів на підставі належним чином виписаних виконавцями послуг податкових накладних.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.8 цієї статті.

Згідно до п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 14.4 п.14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.97 № 363, остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Виходячи з даних правових норм, колегія суддів вважає, що для здійснення позивачем розрахунків за надані послуги перевезення, віднесення сум податку на додану вартість з вартості цих послуг до податкового кредиту актів виконаних робіт недостатньо.

Проте, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, вбачається, що факт надання позивачем послуг з перевезення виготовленої продукції підтверджений також талонами замовника (позивача) до подорожнього листа, виданими ПП Шевченко, в якому вказані маршрут, дата та вартість наданих послуг, а також товарно-транспортними накладними ПП «Антланта».

Означені документи є первинними в розумінні Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і в сукупності з іншими документами на підтвердження виконання відповідних господарських операцій є підставою для відображення цих операцій в податковому обліку.

З огляду на викладене, висновок відповідача про безпідставне віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 30017,02 грн. до складу податкового кредиту є помилковим.

Щодо порушення п.5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане порушення пов'язано з тим, що відповідачем актом документальної виїзної перевірки від 19.05.09 № 273/23/05467607 (т.1 а.с.101) зменшено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1370617,52 грн. з тих підстав, що підприємством до складу податкового кредиту червня, липня, серпня, листопада 2007 року віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними постачальником позивача ЗАТ «НААЛ».

Проте, відповідне податкове повідомлення-рішення в установленому порядку податковим органом не приймалось. За результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.08 (акт перевірки від 19.05.09 № 273/23/05467607) податковим органом складено лише податкове повідомлення-рішення від 27.05.09 №0000242303/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 45919,62 грн. (т.1 а.с.187).

По суті виявленого відповідачем порушення перевіркою по ланцюгу постачання з'ясовано, що безпосереднім постачальником ЗАТ «НААЛ»є ТОВ «Призма С», провести перевірку якого неможливо у зв'язку з банкрутством (постановою господарського суду Дніпропетровської області № Б15/79-08 від 11.03.08 ТОВ «Призма С»визнано банкрутом -т.1 а.с.189). Відповідно до інформації ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ТОВ «Призма С» з моменту реєстрації податкової звітності не подавало та податкових зобов'язань не сплачувало.

Вказані обставини стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому відповідач не заперечує проти факту наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, виданих йому ЗАТ «НААЛ».

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача ЗАТ «НААЛ»в якості платника податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною вище особою у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

В будь-якому випадку невиконання контрагентами постачальника товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

В даному випадку, якщо особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, не виконала свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, а у відповідних випадках, права на бюджетне відшкодування, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів (позивач) та його безпосереднім контрагентом (ЗАТ «НААЛ»).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ЗАТ «НААЛ»було зареєстровано уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податкових органах як платник податку на додану вартість.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним товару та оплати його вартості відповідач не заперечує.

Таким чином, позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару (послуги) податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшенні розміру бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність задоволення заявлених у даній адміністративній справі позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-0870/1461/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко