Ухвала суду № 27307878, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р.справа № 2а-5019/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача -Чмут С.В. дов від 01.03.2012

відповідача -Аксарін Р.М. дов від 16.03.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.10

у справі № 2а-5019/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Спеценергосервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень і скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Спеценергосервіс»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень (т.2 а.с.60) просило визнати протиправними рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 16.03.10 № 3604/10/25, рішення ДПА у Запорізькій області від 21.05.10 № 2176/10/25-020 (№ 5418/7/25-020), рішення Державної податкової адміністрації України від 06.08.10 № 7763/6/25-0115 в частині залишення без змін рішень стосовно податку на прибуток підприємств; скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000712302/0 від 31.12.09, № 0000712302/1 від 29.03.10, № 0000712302/2 від 02.06.10 та № 0000712302/3 від 12.08.10, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 432775,50 грн., із яких 288517,00 грн. -основний платіж, 144258,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження скоригованого валового доходу на 465625 грн., завищення валових витрат на суму 688442 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.10 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 31.12.09 № 0000712302/0, від 29.03.10 № 0000712302/1, від 02.06.10 № 0000712302/2, від 12.08.10 № 0000712302/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 258166,50 грн., з яких, основний платіж -172111,00 грн., штрафні санкції -86055,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.111), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову в частині задоволення позову на користь ТОВ «НВП Спеценергосервіс», прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В якості доводів на підтвердження вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини, встановлені під час перевірки підприємства.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП "Спеценергосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.06 по 30.06.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 по 30.06.09, за результатами якої складений акт від 18.12.2009 №4126/23/24517529 -т.1 а.с.16.

В ході перевірки встановлено:

в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством занижено суму валового доходу за 2008 рік на загальну суму 390625,00 грн. у зв'язку з тим, що підприємством невірно відображено операції по внесенню грошових коштів засновниками в рахунок збільшення розміру статутного фонду до моменту реєстрації змін до Статуту товариства.

в порушення пп.4.1.6, п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не включено до складу валових доходів декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 75000,00 грн., отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками податку на прибуток, а саме: від ТОВ «Південьрембудсервіс», який є платником єдиного податку за ставкою 6%.

в порушення п.1.32 ст.1, пп.5.1, пп. 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством необґрунтовано завищена сума валових витрат в результаті віднесення сум приросту балансової вартості запасів до складу валових витрат на загальну суму 471501 грн. При визначенні приросту балансової вартості запасів підприємством задекларовано приріс по рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток підприємства та одночасно враховано цю суму визначеного приросту балансової вартості запасів у складі валових витрат по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів, робіт, послуг»декларації з податку на прибуток підприємства.

в порушення п.1.32 ст.1, пп.5.1, пп. 5.2.1 ст. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством необґрунтовано завищена сума валових витрат в результаті віднесення суми отриманої безповоротної фінансової допомоги до складу валових витрат на загальну суму 216941 грн. за І півріччя 2008 року. Сума отриманої безповоротної фінансової допомоги не є сумою витрат підприємства, яка компенсувала вартість товарів, послуг сторонніх організацій протягом звітного періоду.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712302/0 від 31.12.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 432775,50 грн., із яких 288517,00 грн. -основний платіж, 144258,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарг скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення -без змін.

На підставі відповідних рішень податкових органів про результати розгляду скарг відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000712302/1 від 29.03.10, № 0000712302/2 від 02.06.10, № 0000712302/3 від 12.08.10, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 432775,50 грн., із яких 288517,00 грн. -основний платіж, 144258,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

В частині встановленого заниження валового доходу на загальну суму 465625,00 грн. колегія суддів погоджується з відповідачем, з чим погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем пп.4.16 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Спір між сторонами в цій частині стосовно фактичних обставин відсутній, виник з приводу правомірності застосування відповідних положень України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо внесків до Статутного фонду підприємства до дати реєстрації змін в установчі документи товариства слід зазначити, що відповідно до ст.87 Господарського кодексу України товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Таким чином кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого пп.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Такі кошти згідно пп.4.1.6 ст.4 цього Закону вважаються безповоротною фінансовою допомогою , яка є доходом з інших джерел та підлягає оподаткування податком на прибуток.

Також пряма норма пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

В даному випадку 25.11.08 позивачем від ТОВ «Південьрембудсервіс», який станом на 25.11.08 є платником єдиного податку за ставкою 6%, отримано фінансову допомогу згідно договору безвідсоткового займу № 3/11 від 25.1.08 на суму 75000,00 грн., яка позивачем не включена до складу валового доходу за звітний період.

Висновки суду першої інстанції в цій частині, викладені в оскаржуваній постанові, сторонами не оспорюються.

Спірним є питання віднесення позивачем відповідних сум до складу валових витрат в періоді, що був предметом перевірки, оформленої актом перевірки відповідача від 18.12.2009 №4126/23/24517529.

Щодо виявленого відповідачем порушення позивачем п.1.31, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок завищення суми валових витрат на суму 216941 грн. в результаті віднесення суми отриманої безповоротної фінансової допомоги до складу валових витрат за І півріччя 2008 року.

Відповідачем в ході перевірки встановлено, що позивачем укладені угоди з ОСОБА_3, ОСОБА_4 №1-05/08 від 12.05.2008, №2-05/08 від 12.05.2008, №3-06/08 від 12.05.2008, №4-06/08 від 17.06.2008 про безповоротну фінансову допомогу для часткового покриття збитків, які виникли в 2007 році (т.1 а.с.140-143).

На виконання умов вказаних угод на розрахунковий рахунок позивача перераховані грошові кошти в сумі 216941 грн., оприбуткування яких підтверджено відповідними банківськими виписками від 12.05.08, 19.05.08, 25.06.08. Вказана сума включена позивачем до складу валових доходів за І півріччя 2008 року.

При перевірці регістрів податкового обліку підприємства, а саме: відомостей валових витрат за І півріччя 2008 року в розрізі статей, відповідачем встановлено включення суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої від фізичних осіб згідно вищевказаним договорам в сумі 216941 грн., також до складу валових витрат за І півріччя 2008 року у стр. 05.2 "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2008 року.

Також податковим органом встановлено, що отримана допомога витрачена на: оплату векселів згідно договору №10/04 від 21.12.04 та додаткової угоди від 18.12.07 №5; обслуговування рахунку оплати векселів; витрати на отримання заробітної плати за квітень 2008 року; оплату податку на додану вартість за травень 2008 року.

Посилаючись на те, що підприємством не подано доказів повернення фінансової допомоги, отриманої від фізичних осіб на загальну суму 216941 грн., податковим органом зроблений висновок про відсутність у підприємства підстав для включення отриманої фінансової допомоги за визначеними вище договорами до складу валових витрат підприємства за І півріччя 2008 року.

Подані позивачем на підтвердження суми витрат, задекларованої у стр.05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2008 року, документи, які раніше не були враховані ним в складі валових витрат в податковій звітності з податку на прибуток підприємства за 2006, 2007 роки, не прийняті податковим органом до уваги з тих підстав, що згідно наданим актам виконаних робіт сума витрат складає 298145 грн. та 192229 грн., відповідно, що не відповідає визначеній в стр.05.2 декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2008 року сумі. Крім того, не надані оригінали відповідних документів.

Так. зокрема, позивачем поданий договір підряду з ТОВ "БМУ "АСМО" від 27.08.07 № 15, а також документи на підтвердження виконання обумовлених договором підрядних робіт, а саме: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року на суму 192229,00 грн. без ПДВ, акти прийому виконаних робіт за жовтень 2007 року № 1/1 на суму 28668,00 грн. без ІІДВ, № 2/1- на суму 163561,00 грн. без ПДВ, довідка вартості виконаних робіт за листопад 2007 року на суму 154318,00 грн. без ПДВ, акт № б/н за листопад 2007 року на суму 11318,00 грн. без ПДВ, акт № б/н за листопад 2007 року на суму 112259,00 грн. без ПДВ, акт № б/н за листопад 2007 року на суму 30741,00 грн. без ПДВ.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновку податкового органу з даного питання.

Згідно пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми валових витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п. 5.1. ст.. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в установленому порядку не спростовані обставини, викладені позивачем стосовно виправлення допущених в податковій звітності за 2007 рік помилок, заниження валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік на суму 216940,52 грн.

Висновок відповідача про безпідставне завищення валових витрат за рахунок безпідставного включення до складу валових втрат безповоротної фінансової допомоги ґрунтується виключно на тому, що сума отриманої позивачем фінансової допомоги від фізичних осіб в І півріччі 2008 року співпадає з сумою, зазначеною в стр.05.2 декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2008 року.

Разом з тим, фактична природа відображеної в стр.05.2 декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2008 року суми коштів податковим органом не з'ясована, обставини, за яких сума 216941 грн. віднесена до складу валових витрат, не встановлені.

Щодо встановленого завищення суми валових витрат в результаті віднесення до складу валових витрат суми приросту балансової вартості запасів на загальну суму 471501 грн., вартість яких вже була віднесена до складу валових витрат відповідних податкових періодів за першою подією, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Відповідач виходив з того, що в звітних періодах, в яких по розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів визначено приріст балансової вартості запасів, підприємство завишало суму валових витрат по стр.04.1 «витрати на придбання товарів, робіт, послуг»декларації з податку на прибуток на суму приросту балансової вартості запасів. Дане порушення встановлено при перевірці податкового обліку та відомостей валових витрат по стр.04.1 декларації з податку на прибуток підприємства.

Проте, в обґрунтування такого висновку відповідач відповідних доказів з посиланням на дані балансових рахунків не надав.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, передбачено ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів з урахуванням всіх витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а не лише сум прямих матеріальних витрат.

Відповідно до наказів про облікову політику № 1 від 03.01.07, № 1 від 03.01.08 підприємство використовувало метод середньозваженої вартості однорідних запасів.

Як зазначено судом першої інстанції з посиланням на висновок експертного економічного дослідження № 56 від 01.07.2010 (т.1 а.с.170), виходячи з облікових даних позивача та обчислення приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2007 та 2008 роки, висновок податкового органу про включення суми приросту балансової вартості запасів до складу валових витрат у 2007, 2008 роках не підтверджується.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в цій частині, відповідач в апеляційній скарзі доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не навів, належних та допустимих доказів не надав. Обґрунтування вимог апеляційної скарги полягає у викладені обставин, встановлених під час проведеної відповідачем перевірки підприємства.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.10 у справі № 2а-5019/09/0870 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко