Постанова № 27307738, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1445/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Верідан»про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Поляріс», ТОВ «Верідан»про стягнення з ТОВ «Поляріс»на користь Державного бюджету України в особі ДПІ у Вишгородському районі Київської області вартість отриманого за нікчемними договорами № 25/8 від 25.07.2004, № 31/9 від 15.09.2004, № 34/9 від 22.09.2004, № ПР 06/10 від 06.10.2004, укладеними між ТОВ «Поляріс»та ТОВ «Верідан»на загальну суму 137933, 80 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п.) 2, 201 ч. 1 п.) 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Поляріс»зареєстроване Вишгородською РДА Київської області 19.09.2001, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 249/06.

На податковому обліку ТОВ «Поляріс»перебуває у ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, 20.04.2007 посадовою особою ДПІ у Вишгородському районі Київської області на підставі пунктів 1, 3, 4 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Поляріс»з питань правових відносин з ТОВ «Верідан»за період з 01.01.2004 по 31.12.2004. Результати перевірки оформлено актом № 257/23-1/31575819.

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Поляріс»вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання ТОВ «Поляріс»у господарській діяльності товару та послуг, придбаних у ТОВ «Верідан», судом першої інстанції встановлено наступне.

У 2004 році між ТОВ «Поляріс»та ТОВ «Верідан»укладені наступні договори:

- договір про виконання робіт № 25/8 від 25.07.2004, умовами якого передбачено виконання ТОВ «Верідан»будівельно-монтажних робіт, згідно додатків № 1, № 2, на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Горького, 180. Загальна вартість робіт складає 4920,00 грн., в т.ч. ПДВ 820,00 грн;

- договір про виконання робіт року № 31/9 від 15.09.2004, умовами якого передбачено виконання ТОВ «Верідан»будівельно-монтажних робіт, згідно додатків № 1, № 2, на об'єкті за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19. Загальна вартість робіт складає 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2000,00 грн.;

- договір про виконання робіт № 34/9 від 22.09.2004, умовами якого передбачено виконання ТОВ «Верідан»робіт з монтажу кабеля та прокладки короба на об'єкти за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 69. Загальна вартість робіт складає 8041,00 грн., в т.ч. ПДВ 1340,17 грн.;

- договір про виконання робіт № ПР 06/10 від 06.10.2004, умовами якого передбачено виконання ТОВ «Верідан»робіт з перенесення на електронні носії креслень, наданих в паперовому вигляді. Загальна вартість робіт складає 24600,00 грн., в т.ч. ПДВ 4100,00 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами виписано: податкові накладні № 259 від 31.08.2004 на суму 4920,00 грн. (т. 1 а.с. 27), № 363 від 16.09.2004 на суму 12000,00 грн. (т. 1 а.с. 28), № 399 від 26.10.2004 на суму 8041,00 грн. (т. 1 а.с. 29), № 512 від 30.11.2004 на суму 24600,00 грн. (т. 1 а.с. 30).

Між ТОВ «Поляріс»та ТОВ «Верідан»укладено договори купівлі-продажу, на підтвердження виконання яких виписано видаткові накладні: № 0000150 від 24.06.2004 (т. 1 а.с. 31), № 0000232 від 16.07.2004 (т. 1 а.с. 32), № РН-0000241 від 29.07.2004 (т. 1 а.с. 33), № 0000252 від 13.09.2004 (т. 1 а.с. 34), № 0000560 від 01.12.2004 (т. 1 а.с. 35), № 0000579 від 10.12.2004 (т. 1 а.с. 36), № 0000460 від 12.11.2004 (т. 1 а.с. 37), № 0000514 від 29.11.2004 (т. 1 а.с. 38).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Поляріс»перераховано на користь ТОВ «Верідан»грошові кошти на загальну суму 137933,80 грн.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22.05.2006 № 2-3522 встановлено, що засновники та керівники ТОВ «Верідан»ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Верідан»та не надавали нікому доручення щодо реєстрації вказаного товариства. Невстановлені особи поза волевиявленням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користувалися їх прізвищем та реквізитами зареєстрованого на їх ім'я підприємства і вели протиправну підприємницьку діяльність. Тому, ТОВ «Верідан»зареєстроване в державних органах на підставі неправдивих даних про місцезнаходження товариства та його засновників, тобто на підставних людей з порушенням діючого законодавства України.

У зв'язку із зазначеними обставинами, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22.05.2006 № 2-3522 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Верідан»та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Верідан»платником податку на додану вартість з 08.12.2003.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що ТОВ «Верідан»було зареєстровано на підставних осіб та здійснювало протиправну діяльність, яка суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства, а також безтоварність укладених між ТОВ «Поляріс»та ТОВ «Верідан»правочинів, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність укладених між відповідачами договорів.

Факт укладення ТОВ «Поляріс»договорів з ТОВ «Верідан», яке фактично не займалося господарською діяльністю та не виконувало робіт і не продавало товарів, а також подальше заперечення ТОВ «Поляріс»безтоварності операцій підтверджує умисел посадових осіб ТОВ «Поляріс»на укладення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства. Зміст умислу посадових осіб ТОВ «Поляріс»полягав у відображенні у податковому обліку операцій, які не мали наслідком зміну в майновому стані платника податків з ціллю безпідставного одержання податкової вигоди.

Судом першої інстанції зазначено, що правила застосування санкцій за укладення правочинів, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства визначені статтею 208 Господарського кодексу України.

З наведеного слідує, що сторона, яка мала намір на вчинення господарського зобов'язання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зобов'язана повернути майно, одержане від особи, яка такого наміру не мала. У випадку виконання стороною (яка мала намір) господарського зобов'язання, одержане другою стороною стягується в доход держави. Якщо ж сторона не наділена наміром не виконала господарське зобов'язання, вартість належного з неї на відшкодування виконаного стягненню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Поляріс»перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Верідан»у сумі 137933,80 грн. за товар, який фактично поставлено не було. Тому, оскільки сторона, яка мала намір (ТОВ «Поляріс») виконала господарське зобов'язання і не отримала товарів чи послуг, вартість отриманого за договором стягненню з ТОВ «Поляріс»не підлягає.

В протилежному випадку, стягнення зі сторони, яка виконала господарське зобов'язання вартості майна, належного їй на відшкодування виконаного буде суперечити вимогам частини 1 статті 208 Господарського кодексу України незалежно від наявності наміру у сторін договору.

На підставі встановлених обставин та статей 203, 215 ЦК України, статей 207, 208 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте невірно зазначив мотивацію та обґрунтування норм матеріального права, які належить застосовувати за даних спірних відносин.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не враховано норми ч. 1 ст. 250 ГК України.

Так, частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Оскільки санкції, встановлені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони є не цивільно-правовими, а адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Укладення договорів про виконання робіт № 25/8, № 31/9, № 34/9, , № ПР 06/10 від 06.10.2004 та договорів купівлі-продажу мали місце у 2004 році, їх було виявлено ДПІ у Вишгородському районі Київської області 20.04.2007, а отже, вказане свідчить про прострочення строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 208 ГК України, до відповідачів по даному спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин колегія суддів вважає, що позов ДПІ у Вишгородському районі Київської області є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду -підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби -задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 -змінити в частині мотивації та обгрунтування норм процесуального права, які належить застосувати за даних спірних відносин.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено: 23.10.2012.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.