Постанова № 27307762, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16954/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром»до Державної податкової інспекції у Деснянському районні м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районні м. Києва, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року № 0003012301/0, №0003022301/0 та № 0003032301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 22 березня 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, позивач вказує на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено його про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Хімпром»-задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районні м. Києва була проведена виїзна документальна перевірка TOB «Компанія «Хімпром»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.

За результатами даної перевірки було складено Акт № 6276/23-2/31923443 від 01 жовтня 2010 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хімпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за вищезазначений період (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки та з врахуванням наданих позивачем пояснень та заперечень до Акту перевірки, ДШ у Деснянському районні м. Києва були прийнятті податкове повідомлення-рішення № 0003012301/0 від 19 жовтня 2010 року, про сплату - 323 413,00 грн. -податку на прибуток, штрафних санкцій - 115 167,00 грн., застосованих за порушення п.1.32 ст.1 п.5.1. п.п.5.2.1. п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та податкове повідомлення-рішення № 0003022301/0 від 19 жовтня 2010 року, про сплату 258 730, грн. - податку на додану вартість, штрафних санкцій - 129 365 грн., застосованих за порушення п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Підставою для прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень є визнання ДНІ у Деснянському районні м. Києва нікчемними ряду правочинів укладених TOB «Компанія «Хімпром»з відповідними контрагентами, а саме: договору № 04/11-1 від 04.11.2009 р. що укладений з TOB «Будівельна компанія «Будлайн», договору № 02/09-1 від 02.09.2010 р. що укладений з TOB «Будюніпром», договору № 0408-1 від 04.08.2009 р. що укладений з TOB «Крон-Інформ», договору № 01/06-1 від 01.07.2009 р. що укладений з TOB «ТК «Вінтрейд», договору № 10/02-1 від 10.02.2010 р. що укладений з TOB «БК Флайбуд», договору що укладений з TOB «Буддизайн-3»№ 010409 від 01.04.2009 р., договорів що укладені з TOB «Астро-Інформ»№ 5 від 04.12.2010 р., договору № 8 від 24.02.2010 р. та правочинів укладених з TOB «Номіс Трейд», ПП «Спектр».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на відсутність всіх вищезазначених підприємств за їх місцезнаходженням та на відсутність управлінського та технічного персоналу на даних підприємствах. Спираючись на дані обставини суд прийшов до висновку, що відомості в накладних недостовірні та є наслідками укладання фіктивних угод. Угоди які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та є такими що порушують публічний порядок.

Між тим, колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі Закон), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 69 КАС України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені договори TOB «Компанія «Хімпром»були укладені з контрагентами, які на час їх укладення знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Таким чином, сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від TOB «Будівельна компанія «Будлайн», TOB «Будюніпром», TOB «Крон-Інформ», TOB «ТК «Вінтрейд», TOB «БК Флайбуд», TOB «Буддизайн-3», TOB «Астро-Інформ», TOB «Номіс Трейд», ПП «Спектр».

Відносно зазначень суду першої інстанції, щодо відсутності трудових ресурсів на підприємствах контрагентів позивача, то по-перше, в рішенні не зазначено на чому ґрунтуються висновки суду, по-друге, стаття 61 Конституції України встановлює індивідуальний характер відповідальності особи. Отже, позивач не може нести відповідальність за дії або за відсутність дій його контрагентів.

Щодо стверджень суду першої інстанції відносно відсутності за місцезнаходження кожного контрагента позивача, то останні не відповідають дійсності. Як вбачається з матеріалів справи (витяги з ЄДРПОУ) TOB «Будюніпром», TOB «Номіс Трейд», TOB «Буддизайн-3»здійснено підтвердження відомостей про юридичну особу, тобто, підтверджено знаходження даних підприємств за місцем їх державної реєстрації.

Крім того, жодним законодавчим актом не передбачений обов'язок суб'єкта господарювання перевіряти здійснення контрагентами підтвердження за їх місцезнаходженням, та жодний законодавчий акт не визначає дану обставину підставою для визнання угод нікчемними.

Посилання на вирок Соснівського районного суду м. Черкас, не можуть братись до уваги, згідно з даним вироком суду, засуджена певна особа за умисне ухилення від сплати податків під час взаємовідносин з одним з контрагентів позивача TOB «ТК «Вінтрейд». Отже, даний вирок не підтверджує вину в діях посадових осіб TOB «ТК «Вінтрейд», та не підтверджує того, що дане підприємство є фіктивним. Крім того, не наведено доказів набрання законної сили даним вироком суду.

Суд першої інстанції в своєму рішенні здійснює посилання на ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 229 Цивільного кодексу України, як на підстави не можливості відшкодування ПДВ за угодами які мають ознаки фіктивності, але ст. 207 Господарського кодексу України не має відношення до ознак фіктивності дана стаття дає визначення недійсності господарського зобов'язання, а ст. 229 Цивільного кодексу України на яке також здійснено посилання судом першої інстанції встановлює наслідки недійсного правочину вчиненого під впливом помилки. Вищезазначені обставини та норми чинного законодавства України не відносяться до обставин справи.

Застосування наслідків недійсності правочинів, вказано в ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України, відповідно до якої: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно до ст. 216 Цивільного кодексу України: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, в вищезазначених нормативних актах зазначені наслідки недійсності правочину, наслідки, відносно донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість у разі визнанні правочину недійсним (нікчемним) не передбачено жодним законодавчим актом України.

Відповідно до ст.10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому даної статті Закону України, можуть на підставі п. 11 цієї статті: подавати до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Виходячи з наведеного вище, податкові органи мають право звертатись до судів з позовами про визнання правочинів недійсними та з проханням застосувати господарські санкції до суб'єктів господарювання, які встановленні в ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України, але за для застосування даних господарських санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Варто зауважити, що Відповідачем під час слухання справи в суді першій інстанції не зазначено підстав та не наведено доказів про спрямованість умислу посадових осіб Позивача на порушення публічного порядку та про наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищенаведене, колегія судців приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням матеріальних норм, неповним та однобічним дослідженням доказів у справі, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195,196, 198, 202, 205, 207,254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хімпром»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року - скасувати.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0003012301/0 від 19 жовтня 2010 року та № 0003022301/0 від 19 жовтня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді