Ухвала суду № 27297418, 13.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.Справа № 1/214/05/5016

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Семенчук Н.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва та товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко»на постанову Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2009 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко»до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю Прокурора Миколаївської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва та уточнивши свої позовні вимоги просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2005 року № 0020923500/0, № 0020933500/0, № 0020913500/0.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що перевірка за результатами якої прийняті оскаржувані рішення проведена з порушенням порядку та за відсутності підстав її проведення.

Доводи щодо протиправності оскаржуваних рішень позивач обґрунтовує посиланням на пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при безпідставному висновку відповідача, що операція з ТОВ «Фокс ЛТД»носить безоплатний характер.

Також позивач не погоджується з висновком відповідача щодо порушення п. 5.1 Закону № 2181, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємство, самостійно виявивши допущену в декларації за липень 2004 року помилки виправило її шляхом відновлення зазначеного податкового кредиту в деклараціях за серпень, вересень, жовтень та грудень 2004 року.

31 березня 2009 року Господарським судом Миколаївської області по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволено частково та суд постановив:

- Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24 червня 2005 року № 0020913500/0.

- Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24 червня 2005 року № 0020933500/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 220 787 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 88 314, 80 грн.

- Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 24.06.2005 року № 0020923500/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 191 202 грн. та штрафних санкцій в розмірі 282 377 грн.

- В решті позову відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду в частині незадоволених позовних вимог винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що судом при прийняті оскаржуваної постанови не прийнято до уваги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням підстав, за межами повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України, використання ДПІ повноважень в порушення мети, з якою це повноваження надано, як того вимагає п.п. 1,2 ч. 3 ст.2 КАС України і зроблено необґрунтований висновок про наявність у відповідача законних підстав на її проведення та відсутність у підприємства підстав у відмові відповідачу у допуску до перевірки.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо питання виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ по податковим накладним, які не були надані перевіряючим ( по операціям з ТОВ «Клас-Лайн», ПП ВМП «Інтервал», АФ «Зелене господарство») при відсутності доказів порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та в частині повторного виключення зі складу податкового кредиту за листопад 2004 року суми ПДВ в розмірі 171 040 грн. по операціям з ТОВ «Фокс ЛТД»при порушені відповідачем п.5.1, п.4.2.2, п.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.19997 року № 166, а саме позивачем проведено коригування податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість без підтвердження податковими накладними, розрахунками коригування по податковим накладним, записами у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції обґрунтованим посиланням на те, що відповідачем не надані докази камеральної перевірки декларацій з ПДВ за серпень, вересень,жовтень,грудень 2004 року оскільки всі матеріали реєстраційної справи та податкові декларації були вилучені 31 травня 2005 року в ході проведення виїмки в рамках кримінальної справи.

Також апелянт не погоджується з висновком суд першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення штрафу на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами»при посиланні на п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п 6.1.6. Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 зазначаючи, що позивачем занижено ПДВ на загальну суму 373 552 грн. - яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і відповідно до Позивача застосовуються штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того апелянт зазначає, що позивач одержав товари по накладним від постачальника ТОВ «Фокс ЛТД»яка на той момент не існувала та таке унеможливлює компенсацію вартості таких товарів.

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачем в період з 27 травня по 07 червня 2005 року з перервою з 08 травня по 16 червня 2005 року проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01 липня 2004 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої 16 червня 2005 року складено акт № 238/23-150/30625994.

На підставі зазначеного акту відповідачем 24 червня 2005 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0020923500/0 яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 373 552 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 373 552 грн., № 0020933500/0 яким

зменшено суми бюджетного відшкодування за листопад 2004 року на суму 1 594 грн., грудень 2004 року на суму 220 787 грн., січень 2005 року на суму 98 грн., березень 2005 року на суму 1 232 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 89 520,60 грн., № 0020913500/0 яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 470 360 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 329 252 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції визнав проведення перевірки за результатами якої складено акт перевірки № 238/23-150/30625994 правомірним та за наявності на то повноважень податкового органу.

Так, зазначеним актом перевірки № 238/23-150/30625994 встановлено, що у листопаді 2004 року було завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 171 040 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних від 08.112004 року № 212 та від 25 листопада 2004 року № 302, виданих ТОВ фірма «Фокс ЛТД»державну реєстрацію якого на момент здійснення з ними фінансово-господарських операцій було скасовано та яке відповідно до вимог діючого податкового законодавства не було зареєстровано як платника податку на додану вартість, чим допущено порушення вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції посилаючись на положення п. 7.2.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дійшов до висновку про відсутність у позивача підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ 171 040 грн. по податковим накладним від 08 листопада 2004 року № 212 та від 25 листопада 2004 року № 302 виданих ТОВ фірма «Фокс ЛТД».

Суд першої інстанції, з посиланням на п. 5.1 ст. 5, ст. 15, п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не прийняв до уваги доводи позивача обґрунтовані тим, що 10.06.2005 року останній самостійно виправив помилку шляхом надання податковому органу уточнюючої податкової декларації за травень 2005 року, в якій збільшив суму податкового зобов'язання на 171 040 грн. та самостійно розрахував штрафну санкцію у сумі 8 552 грн., оскільки коригування податкового кредиту за листопад 2004 року в декларації за травень 2005 року було надано до органу податкової служби після початку перевірки.

Актом перевірки № 238/23-150/30625994 встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладними по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами АФ «Зелене господарство»на суму 328,4 грн., ТОВ «Класс-Лайн» на суму 12 673,51 грн., 1 231,67грн. та 672,84 грн., ПП ВМП «Інтервал»на суму 558,83 грн.

Такий висновок податкового органу суд першої інстанції визнав правомірним, оскільки позивачем під час перевірки не надано податкові накладні та пояснення по зазначеним господарським операціям.

Актом перевірки № 238/23-150/30625994 встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при поведені позивачем коригування податкового кредиту у липні - жовтні, грудні 2004 року без підтвердження податковими накладними, розрахунками коригування по податковій накладній, зокрема зменшено податковий кредит на 412 988 грн. у декларації за липень 2004 року, збільшено податковий кредит на 7000 грн. у декларації за серпень 2004 року, збільшено податковий кредит на 52151 грн. за вересень 2004 року, збільшено податковий кредит на 54000 грн. у декларації за жовтень 2004 року, збільшено податковий кредит на 298838 грн. у декларації за грудень 2004 року, що стало підставою для визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість і зменшення суми бюджетного відшкодування по оскаржуваним рішенням.

Судом першої інстанції встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за липень 2004 року позивачем була допущена помилка - помилково зменшено суму правомірно нарахованого податкового кредиту на суму 412 988 грн. (задекларовану 17 червня 2004 року за липень 2003 року).

В подальшому самостійно виявивши допущену помилку, підприємство протягом періоду з серпня 2004 року по грудень 2004 року здійснювало коригування суми ПДВ і відображало суми коригування в рядку 16 декларації («коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди») з поданням розрахунку коригування сум ПДВ на виконання вимог п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054.

Вирішуючи справу в цій частині суд першої інстанції посилаючись на положення п. 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначив право позивача на коригування суми податкового кредиту в деклараціях за серпень, вересень, жовтень та грудень 2004 року в зв'язку з помилкою допущеною в податковій декларації за липень 2004 року при підтвердженні правомірності та обґрунтованості віднесення таких сум по операціям з ВАТ «Дормашина»до податкового кредиту за результатами проведеної попередньої перевірки відповідача 17 червня 2004 року.

При цьому судом першої інстанції не були прийняті до уваги твердження відповідача, що проводячи коригування підприємство зобов'язано було в обов'язковому порядку надавати первинні документи на підтвердження проведення коригування оскільки податковим органом під час проведення камеральних перевірок декларації за серпень, вересень, жовтень та грудень 2004 року в яких заповнений рядок 16.2 не вимагалось від підприємства подання додаткових відомостей та документів на підтвердження проведення сум коригування.

Суд першої інстанції визнав правомірним віднесення до податкового кредиту в серпні 2004 року -7000 грн., у вересні 2004 року - 52151 грн., жовтні 2004 року - 54000 грн., у грудні 2004 року - 298838 грн. при підтвердженні віднесення таких сум по операціям з ВАТ «Дормашина» до податкового кредиту актом документальної перевірки від 17 червня 2004 року, податковими накладними від ВАТ «Дормашина», Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податковими деклараціями і розрахунками коригування сум ПДВ.

Відповідно судом встановлена протиправність дій відповідача по зменшенню сум бюджетного відшкодування за грудень 2004 року та застосування штрафної санкції у розмірі 186 776 грн. податковим повідомленням рішенням № 0020923500/0 від 24 червня 2005 року.

За такого суд першої інстанції скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 24 червня 2005 року № 0020933500/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 220 787 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 88 314, 80 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2005 року № 0020923500/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання у сумі 191 202 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 282 377 грн.

Також зазначеним актом перевірки № 238/23-150/30625994 встановлено, що позивачем в порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валового доходу за 2004 рік не включено вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих підприємству, оприбуткованих на підставі первинних документів товариства з обмеженою відповідальністю «Фокс ЛТД»(далі ТОВ «Фокс ЛТД») за товарно -матеріальними накладними № 118 від 08 листопада 2004 року та № 215 від 25 листопада 2004 року на загальну суму 1 026 240 грн., оскільки на час одержання товарів ТОВ «Фокс ЛТД»не існувало то одержання зазначених товарів від імені цього постачальника не могло передбачати будь-яку компенсацію їх вартості. Така обумовлює безоплатність зазначених господарських операцій з ТОВ «Фокс ЛТД».

Крім того, актом перевірки по факту проведення господарських операцій з ТОВ «Фокс ЛТД»встановлено завищення загальної суми валових витрат за 2004 рік (IV квартал) у розмірі 855 200 грн. при порушенні п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем віднесено до складу валових витрат суму товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 026 240 грн., оприбуткованих за товарно -матеріальними накладними № 118 від 08 листопада 2004 року та № 215 від 25 листопада 2004 року оформлених ТОВ «Фокс ЛТД»державна реєстрація якого скасована згідно з ухвалою Господарського суду від 11 квітня 2002 року за № 209 «Б».

На підставі встановлених порушень п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем 24 червня 2005 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення -рішення № 0020913500/0 яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 470 360 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 329 252 грн.

Вирішуючи справу в цій часині суд першої інстанції посилаючись на обставини встановлені вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2007 року по кримінальній справі № 1-5-91/2007 року, яким встановлено безтоварний характер операцій відображених позивачем по накладним № 118 від 08 листопада 2004 року та № 215 від 25 листопада 2004 року, визначив безтоварність вказаних господарських операцій позивача з ТОВ «Фокс ЛТД».

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для віднесення позивачем до складу валових витрат вартісних показників та врахування цих показників в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів по господарським операціям з ТОВ «Фокс ЛТД»відображених позивачем по накладним № 118 від 08 листопада 2004 року та № 215 від 25 листопада 2004 року враховуючи безтоварний характер операцій.

За такого збільшення відповідачем валового доходу позивача на підставі безтоварних накладних на загальну суму 1 026 240 грн. з посиланням на п.п. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визнане протиправним та відповідно визнане протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2005 року № 0020913500/0.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта визнав безтоварний характер операції відображених позивачем по накладним № 118 від 08 листопада 2004 року та № 215 від 25 листопада 2004 року по господарським операціям з ТОВ «Фокс ЛТД», що також підтверджується наданою та дослідженою в судовому засіданні ухвалою Верховного Суду України по кримінальній справі № 1-5-91/2007 року.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко»- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2009 року по адміністративній справі за товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко»до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю Прокурора Миколаївської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П., Семенюк Г.В.