Ухвала суду № 27297245, 12.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р.

Справа № 2-а-12263/09/2170

Категорія:8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Херсоні подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволення адміністративного позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року задоволений адміністративний позов ВАТ Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642301/3 від 06 серпня 2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 114 051 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 149 143 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

ВАТ Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що позивач є платником податку на прибуток і сплачує його консолідовано за результатами власної діяльності та діяльності своїх структурних підрозділів. Зазначений порядок відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає нарахування та сплату податку на прибуток головним підприємством, позивачем, у результаті об’єднання в одну податкову декларацію валових доходів та валових витрат його структурних підрозділів та обчислення за цією декларацією оподатковуваного прибутку.

Суд першої інстанції встановив, що спірне податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2009 року №0000642301/3 складене на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 28 січня 2009 року № 337/23-8/01273243 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобов’язань.

Відповідач проводячи планову перевірку позивача з питань нарахування та сплати обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів забезпечив перевірку структурних підрозділів позивача з питань визначення валового доходу та валових витрат, які були складовими частинами об’єднаної декларації з податку на прибуток. Необхідність проведення перевірки структурних підрозділів викликана тим, що у структурних підрозділах зберігаються первинні бухгалтерські та податкові документи, які є підставою для складання податкових звітів.

Суд першої інстанції встановив, що згідно акту перевірки головними порушеннями законодавства з оподаткування прибутку підприємств було несвоєчасне включення до складу валових витрат отриманих передплат за виконання робіт, неповне включення до складу доходів всіх отриманих послуг, неналежне складення розрахунку приросту (убутку) покупних запасів позивача, включення до складу валових витрат позивача, витрат не пов’язаних з веденням його господарської діяльності, декларування валових витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, та інші порушення податного законодавства. Одним із поширених порушень податкового законодавства, яке виявлено під час перевірки, було не відповідність декларування валових доходів та валових витрат у розрізі окремих податкових періодів, що спричинило заниження задекларованих валових доходів і валових витрат у одних податкових періодах та завищення цих показників у інших податкових періодах.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не згоден лише з частиною порушень податкового законодавства, виявлених під час проведення перевірки, яка стала підставою для складення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому по іншим порушенням податкового законодавча, що не є предметом позову, позиція сторін є узгодженою.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не згоден з висновками відповідача про необхідність збільшення валових доходів на суму кредиторської заборгованості 130607,00 грн., по якій минув строк позовної давності., оскільки ця заборгованість виникла при розрахунках за поставлені товари між позивачем та його структурним підрозділом комплексом матеріально-технічного забезпечення «Будкомплект». Здійснення господарських операцій в межах одного суб’єкту господарської діяльності між його структурними підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не тягне за собою виникнення господарських зобов’язань і не може вважатись кредиторською заборгованістю між суб’єктами підприємницької діяльності.

Суд першої інстанції встановив, що при розгляді скарг позивача на складений акт перевірки від 28.01.2009р. № 337/23-8/01273243 та при апеляційному узгоджені донарахованих спірним податковим повідомленням рішенням зобов’язань з податку на прибуток, відповідачем зазначена позиція позивача прийнята до уваги (а.с. 75), але вказані спірні порушення податкового законодавства не враховані при визначені зобов’язань за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, наданих ПП «Ромакс ЛТД»на загальну суму 327363,16 грн., оскільки Господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 27.05.2008р. №9/271-АП-08 визнав недійсними установчі та реєстраційні документи ПП «Ромакс ЛТД»з моменту реєстрації - з 16 жовтня 2006 р., а тому позивач, на думку відповідача, не мав право у 2007 р. та у І кварталі 2008р. відносити до складу валових витрат вартість ТМЦ, поставлених цим контрагентом. За таких обставин відповідач дійшов висновку, що у 2007р. та у І кварталі 2008р. ПП «Ромакс ЛТД»не мало право на складання розрахункових документів, які б засвідчували факт продажу ним поставлених товарів і тому вважає, що позивач неправомірно включив ці витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, що спричинило у подальшому заниження оподатковуваного прибутку позивача на 327363,16 грн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не піддає сумніву існування та здійснення господарських зв’язків та операцій між позивачем та ПП «Ромакс ЛТД», сумніву піддаються лише правомірність розрахункових документів, складених цим контрагентом позивача. Тобто при здійсненні господарських операцій та віднесення понесених витрат по цим операціям, позивач виконав головну умову формування валових витрат, це використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків.

Суд першої інстанції встановив, що скасування державної реєстрації та установчих документів з моменту створення контрагента позивача не тягне за собою автоматичне визнання недійсними всіх господарських угод і документів складеними та вчиненими цим контрагентом у періоді, що передував такому судовому рішенню.

Суд першої інстанції встановив, що в період до винесення судового рішення про скасування державної реєстрації позивач мав право збільшувати валові витрат по операціям з постачання ТМЦ ПП «Ромакс ЛТД».

Суд першої інстанції встановив, що для визначення додаткових зобов’язань з податку на прибуток за податковим повідомленням рішенням від 06 серпня 2009р. №0000642301/3 використані необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем законодавства з оподаткування прибутку підприємств.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Позивач є платником податку на прибуток і сплачує його консолідовано за результатами власної діяльності та діяльності своїх структурних підрозділів, що відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Спірне податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2009 року №0000642301/3 складене на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 28 січня 2009 року № 337/23-8/01273243 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобов’язань.

З урахуванням положень ст. ст. 509, 540 ЦКУ, ст.ст.173, 174 ГКУ, п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборгованість за передані товарно-матеріальні цінності головним підприємством ВАТ ПБФ «Херсонбуд»структурному підрозділу без права юридичної особи КМТЗ «Будкомплект»не може бути розглянута як зобов’язання сторін (кредитора і боржника) та визначена як кредиторська заборгованість та якій минув строк давності, а тому висновок ату перевірки стосовно заниження у І кварталі 2007 року валового доходу з інших джерел ВАТ ПБФ «Херсонбуд»у сумі 130 607 грн. є безпідставним. Як наслідок є безпідставним висновок щодо отримання позивачем товару без здійснення компенсації вартості на суму 156 728 грн. (з врахуванням ПДВ) і заниження валових витрат в І кварталі у сумі 130 607 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкового висновку відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, наданих ПП «Ромакс ЛТД» на загальну суму 327 363,16 грн., з посиланням на те, що Господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 27.05.2008р. №9/271-АП-08 визнав недійсними установчі та реєстраційні документи ПП «Ромакс ЛТД» з моменту реєстрації - з 16 жовтня 2006 р., у зв’язку з чим позивач, не мав право у 2007 р. та у І кварталі 2008р. відносити до складу валових витрат вартість ТМЦ, поставлених цим контрагентом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не піддає сумніву існування та здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ромакс ЛТД», сумніву піддаються лише правомірність розрахункових документів, складених цим контрагентом позивача.

З урахуванням положень п.5.1, п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, в період до винесення судового рішення про скасування державної реєстрації, позивач мав право збільшувати валові витрат по операціям з постачання ТМЦ ПП «Ромакс ЛТД».

Суд першої інстанції правильно встановив, що для визначення додаткових зобов’язань з податку на прибуток за податковим повідомленням рішенням від 06 серпня 2009р. №0000642301/3 використані необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем законодавства з оподаткування прибутку підприємств.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 24 жовтня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П. Шеметенко