Постанова № 27282951, 30.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року 2а-4820/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача -не з'явився,

представника відповідача -не з'явився,

третьої особи: не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до третя особа: провідділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції ОСОБА_1 визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(далі-позивач) з позовом до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (далі-відповідач), третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Тарасенко В.О. щодо винесення постанови від 04.04.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції: зняти арешт з транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений на підставі постанови про арешт майна від 22.01.2010; зняти арешт з транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 накладений на підставі постанови про арешт майна від 04.04.2011; в держаному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучити запис від 27.01.2010 № 9457869.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем було завершено виконавче провадження та винесено постанову від 03.12.2010 ВП № 15726078 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вказаною постановою було також знято арешт з майна боржника (ОСОБА_1). Проте, державним виконавцем не було вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про публічне обтяження транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є порушенням вимог частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Крім того, при здійсненні іншого примусового виконання рішення, відповідачем було винесено постанову від 04.04.2011 ВП № 23293453 про накладення арешту на транспортний засіб Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний транспортний засіб продовжує перебувати в заставі у позивача, а тому державний виконавець зобов'язаний був повідомити про цей факт його як заставодержателя та роз'яснити йому про право на звернення до суду.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Водночас, у матеріалах справи міститься клопотання представника позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа про причини неявки суд не повідомила, із заявою про відкладення судового розгляду до суду не зверталась, заперечень на позовну заяву до суду не подавала.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

14 вересня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 196 на купівлю транспортного засобу (а.с.9).

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено договір застави від 14.09.2007 № 1156 (а.с.11).

Згідно із пунктом 1.1. вказаного договору застави, заставодавець (ОСОБА_1) передав в заставу заставодержателю (позивач) транспортний засіб Opel Vectra, реєстраційний № НОМЕР_1 (далі-ТЗ), а заставодержатель прийняв в заставу предмет застави.

У відповідності до вимог Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, приватним нотаріусом ОСОБА_3 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис від 14.09.2007 № 5666719 про приватне обтяження транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1

Отримавши 03.10.2012 витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивачу стало відомо, що на ТЗ, на підставі постанови про арешт майна боржника від 22.01.2010 Серія АА № 882394, накладено публічне обтяження - арешт рухомого майна.

Позивачем було з'ясовано, що 17.07.2009 Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 6-770/09.

19 жовтня 2010 року, на підставі вказаного виконавчого листа, відповідачем було відкрито виконавче провадження № 15726078 по стягненню на користь ПАТ «Альфабанк»з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 553 094,38 грн.(а.с. 37).

В порядку примусового виконання виконавчого листа від 17.07.2009 № 6-770/09, державний виконавець Бойко С.В. видав постанову від 22.01.2010 Серія АА№ 882394, якою було накладено арешт на майно боржника (ОСОБА_1), в тому числі на транспортний засіб Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відповідності до вимог Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, державним реєстратором до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис від 27.01.2010 № 9457869 про публічне обтяження транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.16).

18 листопада 2010 на адресу відповідача надійшла заява ПАТ «Альфабанк»про повернення виконавчого документу у зв'язку зі сплатою боржником повної суми заборгованості.

Розглянувши вказану заяву, відповідачем було прийнято постанову від 03.12.2010 ВП № 15726078 про повернення виконавчого документа стягувачеві, та, в тому числі, було припинено чинність арешту майна боржника (а.с. 36).

Проте, запис від 27.01.2010 № 9457869 про публічне обтяження транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено не було.

У квітні 2010 року, на підставі виконавчого листа від 02.04.2010 № 2-467/2010, відповідачем було відкрито виконавче провадження № 23293453.

В порядку примусового виконання виконавчого листа від 02.04.2010 № 2-467/2010 державний виконавець Тарасенко В.О. видав постанову від 04.04.2011 ВП № 23293453, якою було накладено арешт на майно боржника (ОСОБА_1), в тому числі на транспортний засіб Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.39).

Вважаючи дії відповідача щодо накладення арешту та невжиття заходів для його зняття протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні взаємовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV), Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 № 1255-IV (далі - Закон України № 1255-IV) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 1 Закону України № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України № 606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України № 606-XI, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України № 606-XI встановлено, що для забезпечення реального виконання рішення до боржника застосовується арешт майна.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 47 Закону України № 606-XI, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із статтею 50 Закону України № 606-XI, у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна проводиться державна реєстрація обтяжень рухомого майна.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 № 1255-IV встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 1255-IV, предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Згідно із нормами Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України № 1255-IV, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України № 1255-IV, обтяжувач зобов'язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього обов'язку, мають право вимагати від обтяжувача відшкодування завданих збитків.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що у разі завершення виконавчого провадження, державний виконавець знімає арешт з майна боржника та вживає всіх необхідних заходів щодо вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про публічне обтяження майна боржника.

Як убачається з матеріалів справи, 03.12.2010 відповідачем було прийнято постанову ВП № 15726078 про повернення виконавчого документа на підставі заяви стягувача. Вказаною постановою було припинено чинність арешту майна боржника.

Проте, відповідачем не було вжито всіх необхідних дій щодо вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 27.01.2010 № 9457869 про публічне обтяження ТЗ.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи запис від 27.01.2010 № 9457869 щодо публічного обтяження на транспортний засіб Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, з Держаного реєстру обтяжень рухомого майна не вилучено.

Таким чином, судом вважає, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги позивача щодо вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 27.01.2010 № 94577869 про арешт транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Тарасенко В.О. щодо винесення постанови від 04.04.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зобов'язання відповідача зняти арешт з транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений на підставі постанови про арешт майна від 04.04.2011, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою та третьою статті 54 Закону України № 606-XIV, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 54 Закону України № 606-XIV, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Таким чином, суд вважає, що при винесенні постанови про накладення арешту на майно, яке перебуває у заставі у позивача, державний виконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства, а тому підстав для визнання протиправними дій відповідача при винесенні спірної постанови не має.

У той же час на державного виконавця покладається обов'язок щодо повідомлення заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно та роз'яснення права звернення до суду з позовом про зняття такого арешту.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про накладення арешту на ТЗ, який перебуває у заставі у позивача, проте, на думку суду, це не може слугувати підставою для визнання неправомірними дій відповідача, оскільки такі дії не призвели до негативних наслідків для позивача.

Проте, суд вважає, що оскільки позивач, відповідно до договору застави від 14.09.2007 № 1156, є заставодержателем транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний № НОМЕР_1, він має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з такого майна.

Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 60 Закону України № 606-XIV, у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна може бути знятий за рішенням суду. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зняття арешту, накладеного на транспортний засіб Opel Vectra відповідно до постанови відповідача від 04.04.2011, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 82 Закону України № 606-XIV, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, проте, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв.

Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 27.01.2010 № 9457869.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції зняти арешт з транспортного засобу Opel Vectra, реєстраційний № НОМЕР_1., накладений постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 04.04.2011 ВП № 23293453.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 листопада 2012 р.