Постанова № 27282981, 31.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року 2а-4826/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача -Бондарчука Д.М.,

представника відповідача - Тимошенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»

до Ірпінської обласної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської обласної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 №0000712310, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 341370,00 грн., з яких: 341369,00 грн. -за основним платежем, 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та ТОВ «РІП»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Таким чином, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагенту у складі робіт, наданих ТОВ «РІП», що, у свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер -роботи виконані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що договір, укладений між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та ТОВ «РІП», є нікчемним та не спричиняє реального настання правових наслідків, а ТОВ «РІП» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважає податкове повідомлення - рішення правомірним. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 21.02.1995. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.06.1996 за № 761, перебуває на обліку Ірпінської обласної державної податкової інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 28.05.2010 № 13571050005001192.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво бетонних розчинів, виробництво сухих будівельних сумішей, оптова торгівля деревиною, вантажний автомобільний транспорт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІП»є юридичною особою, що зареєстрована Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 07.10.2002, Свідоцтво А01 № 795162. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.11.2002 за № 16191.

01 березня 2011 року між позивачем та TOB «РІП»був укладений Договір № 01/03-11, відповідно до умов якого, підрядник (позивач) доручав, а субпідрядник (TOB «РІП») брав на себе зобов'язання на виконання будівельних робіт на об'єкті: будівництво житлового будинку за адресою м. Ірпінь, вул. Тургенівська 50-а.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за податковою накладною від 31.05.2011 № 348, отриманою від ТОВ «РІП», у розмірі 341369,02 грн.

10 серпня 2012 року, на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 31.07.2012 № 405 посадовими особами Ірпінської ОДПІ Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати ПДВ по розрахунках з ТОВ «РІП»за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, за результатами якої посадовими особами податкового органу був складений Акт про результати невиїзної позапланової перевірки ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» від 10.08.2012 №1174/22-4/00293841.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 341369,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договір на виконання робіт, укладений між позивачем та ТОВ «РІП» є нікчемним і таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного виконання робіт, фактично ніякі роботи контрагентом не виконувались, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 № 1984/23-03/32163147 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період червень-липень 2011 року», відповідно до якого у ТОВ «РІП»відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби.

Крім того, посадовими особами Ірпінської ОДПІ було отримано від ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області службову записку від 28.02.2012 № 1801/7/26-014 з матеріалами щодо фіктивності ТОВ «РІП»та протокол допиту свідка від 13.09.2011.

Відповідно до вказаного протоколу допиту свідка, директор та засновник ТОВ «РІП» ОСОБА_3 будучи допитаним пояснив, що підписав документи з приводу реєстрації ТОВ «РІП»виключно задля отримання грошової нагороди, без фактичного наміру проведення господарської діяльності. Ніякої фінансово-господарської діяльності на ТОВ «РІП»він не проводив, будь-яких первинних документів, договорів, податкових накладних як директор підприємства не складав та не підписував.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 №0000712310, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 341370,00 грн., з яких: 341369,00 грн. -за основним платежем, 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.14 статті 200 Податкового Кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктом оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 201.15 статті 200 Податкового Кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку-продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по виконанню ТОВ «РІП»робіт, позивач посилався на наявність договору від 01.03.2011 № 01/03-11, податкової накладної від 31.05.2011 № 348, акта приймання виконаних робіт за травень 2011 року, платіжних доручень від 07.06.2011 та від 09.06.2011, які були оформлені на виконання договору, укладеного між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»та ТОВ «РІП».

Суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6 Договору від 01.03.2011 № 01/03-11, укладеного між позивачем та ТОВ «РІП», субпідрядник (ТОВ «РІП») зобов'язаний був виконати всі роботи своїми силами.

Проте, враховуючи, що у контрагента позивача на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників не має, суд дійшов висновку про неможливість виконання ТОВ «РІП»передбачених договором будівельних робіт.

Крім того, згідно із підпунктом 1.1. пункту 1 Договору від 01.03.2011 № 01/03-11, підрядник (позивач) доручав субпідряднику (ТОВ «РІП») виконати будівельні роботи на об'єкті за адресою м. Ірпінь, вул. Тургенівська 50-а. В той же час, в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.11.2011 № КС 14311072258 мова йде про житловий будинок за адресою м. Ірпінь, вул. Тургенівська 50.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що контрагентом були виконані роботи на 8,9,10,11 поверхах будівлі, вказаний факт відображений в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року. Як на підтвердження здійснення господарської операції, послався на наявність Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.11.2011 № КС 14311072258.

Проте, суд зазначає, що у вказаній Декларації чітко визначені параметри будинку, який був прийнятий до експлуатації: кількість поверхів -10.

Таким чином, здійснення робіт на 11-му поверсі, які визначені в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року, є неможливим з огляду на його відсутність.

Вищенаведене ставить під сумнів взагалі виконання робіт, перелічених в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року.

Також суд звертає увагу, що характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «РІП»дає підстави суду вважати, що договір укладений між ними має ознаки нікчемності з огляду на наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною четвертою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що договір на виконання будівельних робіт від 01.03.2011 № 01/03-11 та податкова накладна від 31.05.2011 № 348, яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту за червень 2011 року, від імені ТОВ «РІП»підписана невстановленою особою, оскільки директор ТОВ «РІП»ОСОБА_3, будучи опитаним пояснив, що за період господарської діяльності підприємства будь-яких первинних документів, договорів, податкових накладних як директор підприємства не складав та не підписував

Враховуючи, що ОСОБА_3 вказані документи не підписував, суд дійшов висновку, що договір на виконання будівельних робіт був укладений між позивачем та ТОВ «РІП»з порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги пояснення засновника ТОВ «РІП», а також відсутність основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача, невідповідність наведених в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року даних з відомостями у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.11.2011 № КС 14311072258, неможливість фізично виконати в місячний термін об'єм робіт, вказаний у акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року, суд дійшов висновку про безтоварність господарських відносин, тобто лише їх документальне оформлення.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на вищевикладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосування до ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 листопада 2012 р.