Рішення № 27280382, 23.10.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №2/519/947/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі судді:

головуючого судді Помогайбо В.О.,

при секретарі Колпаковій К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки, в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 29.12.2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є «Публічний Український Міжнародний банк»(далі по тексту Банк) та ОСОБА_2 (далі по тексту позичальник) було укладено кредитний договір №5179347, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 36 380 доларів США, та взяв на себе зобов'язання використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит, та повернути Банку кредит в строк не пізніше 29.12.2026 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 29.12.2006 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №5179356, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4241, за умовами якого відповідачка передала Банку в іпотеку квартиру №152, реєстраційний №3257088, загальною площею 51,08 кв.м., жилою площею 28,0 кв.м., в будинку АДРЕСА_1. Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 договору іпотеки у разі не виконання позичальником вимог Банку про дострокове виконання основного зобов'язання має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з його вартості.

З 01 жовтня 2009 року позивальник не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення основної суми кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом, в наслідок чого станом на 12.09.2011 року утворилась заборгованість, яка складається з: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31 548,88 доларів США; сума заборгованості за процентами за користування кредитом -6 476,29 доларів США; пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом -5 128,89 доларів США; 21 616,90 грн. -сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави. Загальна сума заборгованості становить в розмірі 43 154,06 доларів США та в розмірі 21 616,90 грн.

05.11.2009 року Банком було спрямовано на адресу позивальника лист-вимогу №MPL-21/2273 від 04.11.2009р. про дострокове повернення кредиту та процентів по ньому, який було отримано останнім 09.11.2009р. В передбачений кредитним договором тридцяти денний строк позивальник вимоги Банку не виконав, у зв'язку з чим з 09.12.2009р. у нього виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в повному обсязі. 06.11.2009р. Банком було спрямована відповідачці вимогу-повідомлення №MPL-21/2274 від 04.11.2009р. про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів, яка була отримана останньою 11.11.2009р. В передбачений вимогою-повідомленням тридцяти денний строк відповідачкою вимоги Банку виконані не були. Вказаною вимогою-повідомлення відповідачка була попереджена про наслідки не виконання вимог Банку та не усунення порушень кредитного договору, зі спливом зазначеного строку Банк розпочне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та зверне стягнення на майно, передане в іпотеку. По теперішній час будь-які виплати за кредитним договором ні позивальником, а ні відповідачкою не здійснюються.

Тому просить звернути стягнення на предмет іпотеки -двохкімнатну квартиру №152, реєстраційний №3257088, загальною площею 51,08 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на праві договору купівлі-продажу від 29.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №4239 шляхом її продажу з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006 року, яка утворилась станом на 12.09.2011р. у розмірі 43 154 (сорок три тисячі сто п'ятдесят чотири) доларів США 06 центів та 21 616 (двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 90 копійок, з яких: 31 548,88 доларів США -заборгованість за сумою кредиту; 6 476,29 доларів США -заборгованість за непогашені в строк відсотки за користування кредитом; 5 128,89 доларів США -сума пені за порушення строків виконання заборгованості за кредитним договором; 21 616,90 грн. -загальна сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави. Також стягнути з відповідачки понесені при зверненні до суду судові витрати.

Представник позивачка Беззубченко О.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, надав суду пояснення аналогічні обставинам викладених в позовній заяві. Також надав суду письмові пояснення на заперечення представника відповідачки, в яких навів спростування доводів останнього, а також зазначив, що нарахування заборгованості, пені та штрафу є правомірним та таким, що відповідає діючому цивільному законодавству, що було визнано рішенням суду про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідачка в судовому засіданні не була присутня, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутність за участю її представника ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_2, він же представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач при зверненні до суду з даним позовом не врахував, що в спірній квартирі, що є предметом іпотеки проживає малолітня дитини ОСОБА_6, тому звернення стягнення на іпотечне майно порушить її права. Також позивачем не виконано вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку», а саме відповідачкою не було отримано вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань. Посилання позивача на отримання відповідачкою такої вимоги є безпідставним, оскільки підпис в наданому Банком повідомлені не належить відповідачки. Більш того, позивачу було відомо про те, що на період листопада 2009 року відповідачка змінила прізвище з «ОСОБА_1», на яку начебто було спрямовано вимогу, на «ОСОБА_1», а ще 21.11.2007р. відповідачкою було отримано паспорт на ім'я ОСОБА_1, тому вона не могла отримати вимогу-повідомлення на ім'я «ОСОБА_1». Крім того, позивачу було достовірно відомо, що відповідачка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а вимогу-повідомлення спрямував на адресу: АДРЕСА_2. Згідно вимоги-повідомлення №MPL-21/2274 від 04.11.2009р. прострочена заборгованість на той період становила в розмірі 303,34 доларів США по поверненню кредиту, та 456,61 доларів США по сплаті процентів, і як вимагає ч.2 ст.35 ЗУ «Про іпотеку»саме це порушення повинно бути усунено, проте Банком була зазначена вимога про повернення всієї суми кредиту, а саме 31548,88 доларів США по поверненню кредиту та 560,90 доларів США по сплаті процентів. Тому вважає, що Банком було перевищено межу реалізації свого права і за не значну прострочку розпочав одразу вимагати повернення всієї суми кредиту, а не простроченого (порушеного) зобов'язання. Оскільки між позивачем та відповідачкою було укладено договір в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, тому відповідачка є майновим поручителем і договір іпотеки містить елементи різних договорів, тобто є змішаним. На його думку до правовідносин, що виникають за договором іпотеки повинні застосовуватися не лише законодавство, яке встановлює умови іпотеки, а й нормами ст.ст.553-559 ЦК України. Вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки Банк не пред'явив вимогу та/або не подав відповідний позов майновому поручителю протягом встановленого ч.4 ст.559 ЦК України період, тому майнова порука за спірним договором іпотеки на даний час є припиненою. Також, вважає неправомірним нарахування суми заборгованості, оскільки не надано жодного розрахунку та первинного бухгалтерського документу в підтвердження таких сум, та згідно висновку експерта кредитний договір не відповідає діючому на той час цивільному законодавству, а саме ЗУ «Про захист прав споживачів»та ЗУ «Про фінансові послуги», а також зазначив, що на даний час вже з нього стягнуто всю суму заборгованості, тому повторне стягнення предмета іпотеки може привести до подвійного стягнення за одне і теж порушення. Нарахована сума пені з дати 31.10.2010р., не відповідає межі строку позовної давності та рішенням суду з нього стягнута заборгованість, яка включає і суму пені. Вимоги щодо стягнення суми штрафу також вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не наведено жодного розрахунку нарахування таких сум, не зазначено які саме договори страхування позичальник повинен був поновлювати, якою умовою договору вони передбачені, якого саме предмету страхування вони стосуються, яка їх кількість, терміни їх дії, після спливу яких вони начебто потребували поновлення, з якої саме дати було начебто прострочення в поновленні їх дії тощо. Передбачений умовами договору Договір страхування предмету іпотеки ним постійно укладався/поновлювався, будь-які інші договори страхування умовами договору не передбачені, тому нарахування штрафних санкцій є неправомірними. Також за умовами п.4.4 договору іпотеки позивач не повідомляв відповідача про будь які порушення кредитного договору та/або договору іпотеки. З оцінкою майна проведеною Банком він не згоден, та вважає, що на теперішній час вартість спірного майна значно зросла та складає приблизно 40000 доларів США, що еквівалентно 320000 грн., зазначена Банком ціна квартири в гривневому еквіваленті по курсу 5,05 відповідає ціні на момент її придбання, хоча на даний час курс долара по відношенню до гривні значно виріс. З зазначених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради свого представника в судове засідання не спрямував, направив до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просив постановити рішення з урахуванням прав та законної інтересів дитини.

Визнаючи наявні матеріали справи про права й взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу за відсутності відповідача та третьої особи органу опіки та піклування .

Вислухавши представника позивача, представника відповідачки він же третя особа по справі, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 29.12.2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №5179347, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 36 380 доларів США, зі сплатою 11,9% річних за користування кредитом, та взяв на себе зобов'язання використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит, та повернути Банку кредит в строк не пізніше 29.12.2026 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі (а.с.23-30).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 29.12.2006 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №5179356, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4241, за умовами якого відповідачка передала Банку в іпотеку квартиру №152, реєстраційний №3257088, загальною площею 51,08 кв.м., жилою площею 28,0 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 (а.с.15-22).

Відповідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується передати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України кредитор має право на отримання з позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором.

З 01 жовтня 2009 року позивальник ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення основної суми кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом, в наслідок чого станом на 12.09.2011 року утворилась заборгованість, яка складається з: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31 548,88 доларів США; сума заборгованості за процентами за користування кредитом -6 476,29 доларів США; пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом -5 128,89 доларів США; 21 616,90 грн. -сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави. Загальна сума заборгованості становить в розмірі 43 154,06 доларів США та в розмірі 21 616,90 грн. (а.с.11-13).

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишена без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору або звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

05.11.2009 року Банком було спрямовано на адресу ОСОБА_2 лист-вимогу №MPL-21/2273 від 04.11.2009р. про дострокове повернення кредиту та процентів по ньому, який було отримано останнім 09.11.2009р. В передбачений кредитним договором тридцяти денний строк позивальник вимоги Банку не виконав, вимогу-повідомлення залишив без уваги (а.с.31-32).

06.11.2009р. Банком було спрямована відповідачці вимогу-повідомлення №MPL-21/2274 від 04.11.2009р. про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів, яка була отримана останньою 11.11.2009р. В передбачений вимогою-повідомленням тридцяти денний строк відповідачкою вимоги Банку виконані не були. Вказаною вимогою-повідомлення відповідачка була попереджена про наслідки не виконання вимог Банку та не усунення порушень кредитного договору, зі спливом зазначеного строку Банк розпочне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та зверне стягнення на майно, передане в іпотеку (а.с.33-34).

Таким чином, суд вважає, що Банком були виконанні вимоги ст..35 Закону України «Про іпотеку»та належним чином повідомлено відповідачку про наявність порушення основного зобов'язання за кредитним договором та усунення наявних порушень. Доводи представника відповідачки про те, що позивачем було не належним чином повідомлено відповідачку, а саме спрямовано вимогу на ім'я ОСОБА_1, в той час, як вона вже змінила прізвище на «ОСОБА_1», та не на адресу за якою вона мешкала: АДРЕСА_1, не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не надано доказів про повідомлення та надання Банку відповідних документів про зміну відповідачкою прізвища та адреси місця проживання.

Нормами статті 575 ЦК України визначено, що іпотека -це заставне нерухоме майно. Стаття 589 ЦК України передбачено, що у разі не виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 договору іпотеки у разі не виконання позичальником вимог Банку про дострокове виконання основного зобов'язання має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з його вартості.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечними договорами. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета іпотеки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.09.2010 року, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.11.2010 року залишено без змін в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ», приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особо ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, спонукання до прийняття коштів в погашення заборгованості у гривнях, виключення нерухомого майна з реєстру іпотеки та заборони на відчуження відмовлено. (а.с.74-77).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06.06.2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.11.2011 року залишено без змін з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ»стягнута заборгованість за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006р. в розмірі 33 718,13 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 31 548,88 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 27.07.2010р. в розмірі 2169,25 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення основної суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом станом на 27 липня 2010 року в розмірі 32372,45 грн. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ»про захист прав споживача та визнання кредитного договору №5179347 від 29.12.2006р. недійсним, зобов'язання провести перерахунок суми боргу. (а.с.78-87).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ані відповідачкою, ані позичальником ОСОБА_2 виплати в рахунок погашення заборгованості за кредитом та по сплаті процентів не здійснювались.

Суд вважає доведеним не виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006р., чим порушує права позивача, тому рішення Банку на задоволення своєї вимоги щодо отримання суми заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи представника відповідача щодо не відповідності кредитного договору ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про фінансові послуги»з посиланням на експертний висновок №76/2012 від 05.06.2012р. проведеного на його замовлення не приймаються судом до уваги, оскільки судовими рішеннями встановлено правомірність застосування Банком при кредитуванні іноземної валюти, в тому числі нарахування заборгованості та відсотків за прострочення сплати кредитних коштів, відповідність кредитного договору та договору іпотеки нормам цивільного законодавства. Тому ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Суд не може погодитись з запереченням представника відповідача про застосування до спірних правовідносин норми ст.ст.553-559 ЦК України, що регулюють правовідносини пов'язані з порукою, оскільки порука та застава (іпотека) є різними видами забезпечення.

Таку ж думку висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.23 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. де рекомендував судам при вирішенні спорів за участю майнових поручителів виходити з того, що відповідно до ст.11 Закону України «Про заставу», ст.ст.1,11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 1048 цього Кодексу передбачено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Пунктом 6.9 Кредитного договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування Банком відсотків за несвоєчасне повернення кредитних коштів, що станом на 12.09.2011р. становить 6476,29 доларів США.

Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується при стягнення неустойки (штраф, пеня).

З наданого Банком розрахунку вбачається, що нарахування пені проведено за період з 13.10.2010р. по 12.09.2011р., тобто у межах строку позовної давності.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами цього Кодексу, іншими актами цивільного законодавства.

За умовами Кредитного договору №5179347 від 29.12.2006р. п.4.3.1 позичальник зобов'язаний протягом строку дії цього договору щорічно, до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договору страхування, укладення яких передбачено цим договором, на умовах попередньо погоджених з Банком…На підтвердження виконання умов цього пункту позичальник зобов'язаний до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, надати Банку, як вигодо набувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договору страхування. Наслідки не виконання цього пункту договору передбачені п.5.4 Кредитного договору (а.с.25).

Доводи представника відповідачки щодо виконання ним умов кредитного договору та відновлення договорів страхування не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не надано відповідних примірників відновленого договору страхування та документу про сплату страхових платежів. Таким чином, суд вважає, що в цій частині кредитний договір належним чином не виконано, тому нарахування позивачем суми штрафу є обґрунтованим.

Згідно зі ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Поточна ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Такі ж вимоги щодо реалізації предмету іпотеки містяться у ст..39 Закону України «Про іпотеку».

На момент укладення договору іпотеки за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки оцінено в сумі 216 169,00 грн. (п.1.3 договору). Зазначена вартість підтверджується звітом про оцінку майна, який було проведено ПП «Центр експертних послуг»25.12.2006р. на замовлення відповідачки (а.с.15).

Представником відповідачки на підтвердження своїх заперечень щодо початкової вартості спірного майна не надано доказів. Тому такі заперечення не приймаються судом до уваги.

Суд також не може погодитись з доводами ОСОБА_2 щодо подвійного стягнення за одне й теж зобов'язання, оскільки стаття 16 ЦК України надає право на звернення до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу кожній особі. Частиною другою зазначеної статті визначені способи захисту. Особа, права якої порушені не обмежена як у виборі способу захисту, так і в застосуванні декількох способів одночасно.

Відносно цього Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.9 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. висловив свою думку. Так, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником належить виключно позивачеві.

Так рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06.06.2011р. з позивальника ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006р. Але після набрання вказаним рішенням законної сили сума заборгованості за кредитом не сплачена, права позивача не відновлені. В зв'язку з чим, Банком вибрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, представником відповідачки не доведено, що позивачем стягнута за рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя сума заборгованості сплачується або сплачена на користь Банку, або відкрито примусове виконання вказаного рішення чи примусове виконання нотаріального напису. Тому ці доводи суд вважає не спроможними.

Згідно зі ст.32 ЦК України, ст.177 СК України та ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 29.12.2006р. до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відповідачка стверджувала, що у належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованих малолітній та неповнолітніх дітей не має. Права малолітніх та неповнолітніх дітей не ушкоджені (а.с.67).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.51).

З огляду на викладене, при укладанні спірного договору іпотеки права малолітньої ОСОБА_7 не могли бути ущемлені чи порушені, тому доводи ОСОБА_2 щодо незаконного звернення позивача до суду з даним позовом є не обґрунтованими. Крім того, суду не надано доказів того, що малолітня ОСОБА_7 зареєстрована та проживає в спірному житлі, що є предметом іпотеки.

З вище наведеного, суд приходить до висновку про те, що заперечення відповідачки та її представника -позичальника за основним зобов'язанням, які не підтверджені жодним доказом, є голослівними, і не спростовують доводів позивача. Позицію відповідачки та її представника суд розцінює, як намагання ухилитися від належного виконання кредитного зобов'язання, чим порушує права позивача, який належним чином виконав умови кредитного договору, на отримання наданих кредитних коштів та винагороду за їх користування. Тому права позивача підлягають захищенню, а позов задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір понесений при зверненні до суду та документально підтверджений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,32,258,526,575,589,591,599,1048,1054 ЦК України, ст.ст.7,33,35,38,39 Закону України «Про іпотеку», ст.177 СК України, 17 Закону України «Про охорону дитинства», Постанова Пленуму №5 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. ст. 8, 10, 11, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки -двохкімнатну квартиру №152, реєстраційний №3257088, загальною площею 51,08 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на праві договору купівлі-продажу від 29.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №4239 шляхом її продажу з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006 року, яка утворилась станом на 12.09.2011р. у розмірі 43 154 (сорок три тисячі сто п'ятдесят чотири) доларів США 06 центів та 21 616 (двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 90 копійок, з яких: 31 548,88 доларів США -заборгованість за сумою кредиту; 6 476,29 доларів США -заборгованість за непогашені в строк відсотки за користування кредитом; 5 128,89 доларів США -сума пені за порушення строків виконання заборгованості за кредитним договором; 21 616,90 грн. -загальна сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»судовий збір у розмірі 2823 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено у нарадчій кімнаті 26.10.2012р.

Суддя В.О. Помогайбо