Ухвала суду № 27276166, 23.10.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/8231/2012 Провадження № 22-ц/2590/3294/2012 Головуючий у I інстанції - Косач І. А.Категорія - цивільна Доповідач - Ішутко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІшутко В.М. суддів:Іваненко Л.В., Харечко Л.К., при секретарі: Биховець Н.М., за участю: ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідачки ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 03 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання договору довічного утримання недійсним,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2012 р. в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання договору довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006 р. недійсним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати договір довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006 р., укладений між ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 недійсним, з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України з 18.07.2006 р., з дати укладення даного договору.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Правовстановлюючі документи, видані на ім'я ОСОБА_8 на дану квартиру вважати такими, що втратили чинність.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний договір не було укладено на вкрай невигідних умовах, проте, нею було надано докази, а саме медичні документи: довідка № 13 лікарні № 4 Чернігівської міської ради, якою підтверджено факт того, що ОСОБА_9 в день укладення оскаржуваного договору був госпіталізований до лікарні № 4 у стані тяжкої хвороби.

Зазначає, що ні вона ні ОСОБА_9 не отримували від відповідачки допомогу на яку розраховували, а саме забезпечення щоденним триразовим харчуванням, надання побутових послуг, забезпечення належними лікувальними засобами на підставі наданих лікарями рецептів на середню суму 55 грн. на місяць чи 660 грн. на рік, як передбачено умовами договору, відповідачка ніколи не виконувала, але суд першої інстанції ці доводи не взяв до уваги.

Зазначає, що причиною укладення цього договору була турбота за чоловіка, оскільки вважала, що вона має невиліковну хворобу, тому уклавши цей договір, чоловік, який мав тяжке захворювання на хворобу «Паркінсона», не міг без сторонньої допомоги прийняти їжу та буде доглянутий відповідачкою.

Проте після укладення договору не отримуючи сподіваного догляду від відповідачки, як за чоловіком так і за нею, ОСОБА_9 жалкував з приводу укладеного договору і намагався його розірвати, але перебуваючи в безпорадному стані не міг вчинити ці дії, а невдовзі і помер.

Тому вважає, що саме збіг тяжких обставин для неї та її чоловіка, перебуваючи у стані тяжкої хвороби вплинули на волевиявлення вчинення оскаржуваного правочину на вкрай невигідних умовах для них - передати у власність відповідачки єдине житло - квартиру, тому не можна визнати волевиявлення ОСОБА_5 та ОСОБА_9, добровільними на укладення договору довічного утримання (догляду) від 18.07.2006 р., оскільки за відсутності тяжкої хвороби як її та чоловіка такий договір не був би укладений.

Суд на думку позивачки проігнорував вимоги ст.ст. 203, 215, 631 ЦК України.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідачки ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що договір довічного утримання укладено на вкрай невигідних умовах, а тому відсутні підстави щодо визнання його недійсним.

З таким висновком погоджується апеляційний суд з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 18 липня 2006 року був укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори.

Відповідно до умов договору відчужувач ОСОБА_9 та ОСОБА_5 передають по Ѕ, а набувач ОСОБА_8 отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 Квартира належить відчужувачам на праві приватної власності та була отримана ними згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Чернігівським спеціалізованим управлінням «Хіммонтаж» №13 від 22.08.1994р. та зареєстрована в Чернігівському МБТІ за № 1033 в книзі за № 3. Загальна вартість квартири згідно витягу з МБТІ від 18.07.2006 р. за № 11253020 становить 20 тис. 201 грн.

Розділом 2 оспорюваного договору визначено, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись відчужувачам, оцінюється сторонами у сумі 365 грн. на кожного.

Утримання визначається сторонами у вигляді забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі, забезпечення харчуванням, надання побутових послуг, відвідування театрів, філармонії.

По справі встановлено, що ОСОБА_9 знаходився на стаціонарному лікуванні з 18.07.2006 р. по 02.08.2006 р., а позивачка ОСОБА_5 з 2006 р. перебуває на обліку в ОДД з приводу захворювання на онкологічну хворобу, тому даний договір укладався в зв'язку з тим, що дані особи потребували коштів на лікування та догляд.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2011 року задоволений позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про часткове розірвання договору довічного утримання і відповідно до витягу з МБТІ за позивачкою зареєстроване право власності на Ѕ частину квартири.

Як зазначено в п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України „Про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Проте, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відповідно до умов договору отримали матеріальне забезпечення з утримання щомісячно в сумі 365 грн. на кожного і таке матеріальне забезпечення надавалось відповідачкою, про що свідчать матеріали справи, тобто, договір не був укладено на вкрай невигідних умовах.

Крім того, позивачку та її чоловіка було забезпечено житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі і ОСОБА_5 не позбавлена права довічного проживання в квартирі, оскільки на час дії договору довічного утримання накладається заборона відчуження нерухомого майна. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивачка успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 лише грошові вклади.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачкою був пропущений трьох річний строк звернення до суду без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не дають підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: