Ухвала суду № 27273657, 01.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2148/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Коток К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Просвітньо-виробничо-комерційна фірма «Сяйво»до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь № 0000082301 та № 0000072301 від 27.01.2012.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Ніжинською ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка ТОВ «ПВКФ «Сяйво» з питань взаємовідносин з приватним підприємством «Олми»та ТОВ «Респект Інвест», відображених у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 та травень 2011, за результатами якої складено акт № 28/23-14242528 від 11.01.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на 2083 грн. та за червень 2011 року на 36564 грн.

За результатами перевірки Ніжинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000082301 та № 0000072301 від 27.01.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 38647 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 38647 грн. та застосування штрафу у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 07.02.2012р. звернувся до ДПС у Чернігівській області зі скаргою за № 512-011 про їх скасування та рішенням останнього № 426/10/10-215 від 06.04.2012 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000072301 від 27.01.2012р. та залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000082301 від 27.01.2012р..

17 квітня 2012 року підприємство звернулось до ДПС України зі скаргою за № 512-034 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082301 від 27.01.2012 та рішенням ДПС України за № 10018/6/10-2115 воно залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ПВКФ «Сяйво»здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентами ПП «Олми»та ТОВ «Респект Інвест».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції встановлено, між ТОВ «ПВКФ «Сяйво»(замовник) та ПП «ОЛМИ»(виконавець) було укладено договір № 03/12/10 від 03.12.2010 року на виконання робіт (надання маркетингових послуг), предметом яких є пошук для замовника підприємств, що реалізують сою.

Так, встановлено, що результатом виконання умов вказаного договору про надання послуг, було укладення між позивачем та ТОВ «Агросіті»договору № 300-315 від 16.12.2010 року на закупівлю сої в кількості 500 т, яку підприємство придбало 21.12.2010 року, що підтверджують копії відповідних документів первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача, як на підставу нікчемності договору про надання маркетингових послуг, на акт прийняття виконаних робіт, який, на його думку, не містись чіткого визначення результатів цих робіт, а містить лише загальну кількість та суму, є безпідставним, оскільки з вказаного акту вбачається, що ПП «ОЛМИ», відповідно до вимог договору № 03.12.2010 від 03.12.2010 надав замовнику підприємство, що продає сою, а саме ТОВ «Агросіті», з яким замовник уклав договір поставки сої у кількості 500 т № 300-315 від 16.12.2010. Вартість послуг за фактом продажу однієї тони сої склала 25 грн., в тому числі 20% ПДВ, сума до сплати, згідно акту виконаних робіт, склала 12 500 грн.

Крім того, є безпідставним посилання відповідача на те, що за результатами проведеного аналізу діяльності ПП «ОЛМИ», встановлено відсутність товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, оскільки вказане підприємство не поставляло жодних товарів позивачу, між ними було укладено договір надання маркетингових послуг з пошуку продавців товарів, для чого ПП «ОЛМИ»не зобов'язано мати будь-яке виробниче обладнання, складські та торговельні приміщення, транспорт чи торговельне обладнання тощо, як помилково вважав відповідач.

Також, відповідач зазначає, що податкова накладна № 128 від 27.12.210 року, виписана ПП «ОЛМИ»на транспортно-експедиційні послуги, що не відповідає змісту договору від 03.12.2010 року.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанції, що в зазначеній накладній допущено технічну помилку, оскільки всі інші дані свідчать про її відношення саме до цього договору, а саме: податкова накладна виписана згідно рахунку № 408 від 21.12.2010 на надання маркетингових послуг із загальною сумою 12500 грн, в тому числі ПДВ 2083,33 грн, загальна сума податкової накладної також значиться 12500 грн, в тому числі ПДВ 2083,33 грн.

Крім того, між ТОВ «ПВКФ «Сяйво»(покупець) та ТОВ «Респект-інвест»(продавець) було укладено договір поставки № 500-032 від 10.05.2011 року, предметом якого є поставка 50 т льону олійного урожаю 2010 року.

На виконання умов договору ТОВ «Респект-Інвест»поставило загалом 51,02 тони льону, що підтверджують, наявні в матеріалах справи (а.с. 44-45), видаткова накладна від 11.05.2011 року № РИ-0000030 за загальну суму 100749 грн, в тому числі ПДВ 16791,50 грн та від 18.05.2011 року № РИ-0000034 на загальну суму 118637 грн, в тому числі ПДВ 19772,83 грн.

Оплата товару, згідно з рахунком ТОВ «Респект-Інвест», підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Постачальник - ТОВ «Респект-Інвест»видав податкові накладні № 1 від 11.05.2011 на загальну суму 100749 грн, в тому числі ПДВ 16791,50 грн, та № 3 від 18.05.2011 на загальну суму 118637 грн, в тому числі ПДВ 19772,83 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, передача товару здійснювалася на умовах FCA, відповідно до правил Incoterms - автотранспортом покупця, поданого на склад товаровиробника в с. Мошорине Знаменського району Кіровоградської області, та доставлялася перевізниками на склад позивача у м. Ніжин.

З цією метою, 11 та 18 травня 2011 року між ТОВ «ПВКФ «Сяйво»та транспортно- експедиційною компанією ТОВ «БОЯРД-К»укладені дві заявки на організацію транспортного перевезення зазначеного вище товару.

У свою чергу, ТОВ «БОЯРД-К»на виконання заявок на транспортне перевезення залучив до перевезення автотранспорт ПП Найденка та ПП Захарченка, відповідно до договорів про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом.

11 травня 2011 року, насіння льону в кількості 23430 кг було перевезено на склад ТОВ «ПВКФ «Сяйво»автотранспортом ПП Найденко марки КАМАЗ, що підтверджує товарно-транспортна накладна № 121 від 11.05.2011.

Аналогічно, 18 травня 2011 року, насіння льону в кількості 27590 кг, було перевезено на склад ТОВ «ПВКФ «Сяйво»автотранспортом ПП Захарченко марки КАМАЗ, що підтверджує товарно-транспортна накладна № 122 від 18.05.2011.

Послуги ТОВ «БАЯРД-К» з організації перевезення товару були оплачені по факту його доставки, підписання актів виконаних робіт, отримання рахунків і податкових накладних, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця 13 травня в сумі 5473,25 грн та 19 травня в сумі 6308,90 грн, що підтверджують відповідні рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення, що наявні в матеріалах справи.

Вподальшому насіння льону було оприбутковано на склад позивача згідно з прибутковими касовими ордерами № 81 від 12.05.2011 та № 89 від 19.05.2011.

Після очистки, насіння льону, що надійшло від ТОВ «Респект-Інвест», експортовані наступним компаніям, про що зазначено у графі 50 вантажно-митної декларації:

- ЗАО ЛBAC ИР КО» у кількості 10 тон (CMR № 0040419 від 23.05.2011, ВМД № 102000013/2011/050444 від 24.05.2011);

- LTD у кількості 20 тон (CMR № 0000327 від 26.05.2011, ВМД № 102000013/2011/050457 від 27.05.2011);

- .C. Sano Vita S.R.L. у кількості 20 тон (CMR № 21 від 06.06.2011, ВМД № 102000013/2011/050481 від 07.06.2011).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, що підтверджується актами перевірок та не заперечується відповідачем.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 200.1 та п. 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «ОЛМИ»та ТОВ «Респект-Інвест»представник відповідача посилається на відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів (довідка ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 500/23-305/36567336 від 14.09.2011 «Про проведення аналізу діяльності ПП «ОЛМИ»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також акт Кіровоградської ОДПІ від 16.09.2011 № 450/1520/34200536 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі посилання не приймаються до уваги, оскільки відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у контрагентів позивача не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовує реальності виконання господарських операцій.

Представниками позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ПВКФ «Сяйво»з ПП «ОЛМИ»та ТОВ «Респект-Інвест».

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службові чи інші особи підприємства контрагента.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків, Ніжинська ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 0000082301 та № 0000072301 від 27.01.2012 - є протиправними та такими що винесені з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.