Постанова № 27270510, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 2а-14388/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-14388/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Харківбудмонтаж 2005"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Харківбудмонтаж 2005" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 02.08.2010 року № 0000981540/0, від 07.09.2010 року № 0000981540/1, від 18.11.2010 року № 0000981540/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001021540/0 від 02.08.2010 року, № 0001021540/1 від 07.09.2010 року, № 0001021540/2 від 18.11.2010 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Заявник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Податкового кодексу України, ЦК України та ст. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Колегією суддів проведено заміну відповідача по справі з Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова на Основ"янську міжрайонну Державну податкову інспекцію м.Харкова Харківської області Державної податкової служби відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру України та постанови Кабінету Міністрів України.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ПП "ХАРКІВБУДМОНТАЖ 2005" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.09.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 16.06.2010 №3187/15-409/33672743.

Перевіркою встановлено що розмір податку зазначеного позивачем в деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2008 року, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, бо при заповненні податкових декларацій позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ "Релан", які не підтверджені податковими накладними та іншими документами фінансово-господарської діяльності. Таким чином, позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1., 7.4.4., пп. 7.4.5., п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, на думку відповідача, ПП "Харківбудмонтаж 2005" було завищено податковий кредит на загальну суму 31459,00 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0001021540/0, та за результатами адміністративного оскарження податковим органом були винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0001021540/1 та від 18.11.2010 року № 0001021540/2 згідно з якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 47188,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2008 року суму податкового зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що висновок податкового органу щодо незаконного включення ПП "Харківбудмонтаж 2005" до податкових декларацій з ПДВ та додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Релан" за вересень, жовтень, листопад 2008 р. не узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статі 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ТОВ "Релан" знаходилось на обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується свідоцтвом №100031831 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Релан" від 29.02.2007 року.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, обов'язки платника податків, зокрема, пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4, зобов'язують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 20.1.1., 20.1.4., 20.1.6., 20.1.8. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно даних "Реєстр 1-ДФ"серед посадових осіб ТОВ "Релан" значиться лише гр. ОСОБА_1 та згідно його пояснень документів та печаток ТОВ "Релан" в нього ніколи не було. Ніяких договорів від імені директора ТОВ "Релан" він ніколи не укладав і нікому не поручав цього робити. До фінансово-господарської діяльності ТОВ "Релан" ніякого відношення не мав. Статут підприємства не формував. Податкові декларації не складав, не підписував і не надавав їх до ДПІ за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не поручав цього робити. Де знаходиться ТОВ "Релан" йому не відомо та на посаду директора себе не назначав. Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені директора ТОВ "Релан" гр. ОСОБА_1 в податковій звітності за період з березня 2008 року по лютий 2009 року, та з ПДВ за 1 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, у ТОВ "Релан" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а саме, відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряє мого періоду (відповідно до штатного розкладу протягом перевіряє мого періоду на підприємстві лічився 1 штатний робітник (директор).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що за вересень, жовтень, листопад 2008 року ПП "Харківбудмонтаж 2005" не підтвердило жодним первинним документом здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Матеріали справи не містять реальних доказів проведення розрахунків за будь-які виконані роботи/послуги.

Судом першої інстанції, в силу приписів ст. 11 КАС України, були витребувані у позивача та правоохоронних органів копії податкових накладних, та інших первинних документів складених ТОВ "Релан", податок за якими було віднесено позивачем на збільшення податкового кредиту з ПДВ та які було вилучено відповідно до протоколу виїмки від 07 квітня 2010 року.

УБОЗ ГУМВС України в Харківській області було надано відповідь листом від 08.12.2011р. №111/3-8622 в якому зазначено що УБОЗ ГУМВС України в Харківській області немає можливості надати для ознайомлення вилучені 07.04.2010 року, працівником УБОЗ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_2, документи у ПП "Харківбудмонтаж 2005" код ЄДРПОУ 33672743 по взаємовідносинам з ТОВ "Релан" код ЄДРПОУ 34994894 у зв'язку з тим, що вилучені документи, згідно виконаного доручення слідчого, направлені до Генеральної прокуратури України, за вих. № 111/3-8906/бл та 111/15-884/бл для приєднання до матеріалів кримінальної справи № 49-1522.

Відповідно до п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З виписки протоколу, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідно до протоколу виїмки були вилучені Акти, податкові накладні та договори.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що наведений перелік вилучених документів є лише частиною доказової бази підтвердження господарської діяльності підприємства.

В підтвердження позовних вимог щодо понесених витрат, пов'язаних з отриманим доходом, позивачем на вимогу колегії суддів не було надано ні копій товарних чеків за договорами, копій розрахунків заробітної плати, копій виписок банку, копій платіжних відомостей, копій довідок про вартість виконаних будівельних робіт, локального кошторису, підсумкової відомості по операціям з ТОВ "Релан", копій видаткових накладну по операціям з ТОВ "Релан" ні копій товарно-транспортних накладних, дорожніх листів.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі яки придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, із змінами та доповненнями, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, із змінами та доповненнями, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а отже, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 02.08.2010 року № 0000981540/0, від 07.09.2010 року № 0000981540/1, від 18.11.2010 року № 0000981540/2 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а значить не можуть бути визнані протиправними та скасованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності дій, а також при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Основ"янської міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-14388/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Харківбудмонтаж 2005" відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.