Ухвала суду № 27270356, 03.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р.Справа № 2а-17573/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. по справі № 2а-17573/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000602310 від 28.10.2011 р. про визначення ТОВ «АМКОР ТОБАККО ПЕКЕДЖИНГ Україна» суми грошового зобов'язання в розмірі 277426,25грн., що складається з суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221941,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 55485,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" витрати зі сплати судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім грн. двадцять три коп.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Заявник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та ст. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.06.2011 р. по 10.08.2011 р. фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. Результати перевірки були оформлені відповідним актом № 697/23-104/32796990 від 16.08.2011 р.

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000512310 від 30.08.2011р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 621712,25 грн., з яких: за основним платежем 566226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55486,25 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним повідомленням-рішенням ТОВ "Амкор ТП Україна" оскаржило його до ДПА у Харківській області.

За результатом розгляду скарги ДПА у Харківській області було прийнято рішення від 20.10.2011 р. № 4673/10/25-103 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення Дергачівської МДПІ від 30 серпня 2011 р. № 0000512310 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 344286,0 грн. (основного платежу - 344285,0 грн., штрафних санкцій - 1,0 грн.) було скасовано, в іншій частині, а саме в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 221941,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55485,25 грн., податкове повідомлення - рішення Дергачівської МДПІ від 30 серпня 2011р. № 0000512310 залишено без змін, а скарга виконавчого директора ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" від 07.09.2011 року № 325 - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року суму 221941,00 грн., за податковими накладними минулих періодів, а тому у відповідача, у зв'язку з відсутністю порушень в діяльності позивача, не було підстав для донарахування податкового зобов'язання та нарахування сум штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для висновків відповідача, зроблених під час перевірки, про завищення підприємством р. 23 Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму - 221941 грн., було порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в редакції Закону, що діяв на час спірних правовідносин.

За приписами п.1.7. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити суму податкового зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. та пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З вищенаведеної норми Закону вбачається, що право на податковий кредит залежить не від того, коли була виписана податкова накладна, а від того, коли її було отримано покупцем.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, відсутність скарги після розрахунку за отримані товари (послуги) не свідчить про добровільну відмову платника податку від права на податковий кредит. Подача заяви замість відсутньої або неправильно оформленої накладної є правом, а не обов'язком платників ПДВ. Ненадання такої заяви платником ПДВ не є підставою для невизнання податкового кредиту контролюючим органом.

Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами ТОВ "Амкор ТП Україна", але отримані із запізненням з причини виправлення помилок, що були допущені постачальниками при виписці податкових накладних, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Чинним законодавством не передбачено заборон щодо включення платником податку суми сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в травні 2010 року були надані уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за липень 2007 року - червень 2009 року, згідно яких підприємством було збільшено податковий кредит на загальну суму 221941,0 грн. Вищевказана сума відображена в рядку 23 декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Уточнюючі періоди були перевірені в ході здійснення попередніх перевірок, за результатами яких в актах зазначалось, що до перевірки були надані всі документи в повному обсязі, а ТОВ „Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до податкових декларацій за відповідні періоди не додані заяви зі скаргами на таких постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), перевіркою зроблено висновок, що підприємством в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп., 7.4.1, пп. 7.4,5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит за червень 2010 року на суму 221941 грн.

Матеріали справи містять докази, що платнику податків відповідачем направлявся запит від 15.06.2010 за №3406/10/07-025 з проханням надати письмові пояснення по кожному факту включення податкових накладних 2007-2009 роки до уточнюючих розрахунків та запит від 08.08.2011 №4350/10/23-110. Відповідачем 21.06.2010 року отримана відповідь підприємства від 21.06.2010 року № 267, в якій зазначається, що суми ПДВ по податковим накладним до Реєстрів отриманих податкових накладних відповідних періодів не були віднесені, в зв'язку з тим, що податкові накладні оформлені неналежним чином. Як вбачається з відповіді позивача від 09.08.2011 року № 217, податкові накладні, по яким проведено коригування у звітності з податку на додану вартість, були отримані підприємством позивача у 2010 році, про що зроблено запис в журналі реєстрації вхідної кореспонденції підприємства.

Слід зауважити, що в листах, наданих до Дергачівської МДПІ встановлено невідповідності: в листі від 21.06.2010 року міститься інформація, що податкові накладні отримані в січні та травні 2010 р, а в листі від 09.08.2011 року - що податкові накладні отримані в січні 2010 року. Крім того, наданий до перевірки журнал (вхідної кореспонденції до бухгалтерії) без назви, сторінки не пронумеровані та не прошнуровані, не скріплені печаткою. В журналі встановлено подвоєння порядкових номерів, не проставлено дати отримання податкових накладних, відсутня відмітка про одержання накладної. Порядкова нумерація в журналі не відповідає дійсній.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, до первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є, зокрема, податкові накладні.

Позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних, відповідно до яких відбулося включення відповідних сум до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, вищенаведений обсяг первинних документів додатково свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу є доказом виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що стан журналу (вхідної кореспонденції до бухгалтерії) не дає можливості визначити фактичне надходження податкових накладних на підприємство, то колегія суддів зазначає наступне.

Журнал реєстрації вхідної кореспонденції до бухгалтерії не є первинним документом, у розумінні ст. 9 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а є журналом обліку надходження до бухгалтерії документів, в якому фіксується дата отримання бухгалтерською службою підприємства податкових накладних та інших первинних документів, що надійшли на підприємство з запізненням, або надійшли на підприємство після виправлення постачальниками недоліків, що були допущені при заповненні податкових накладних та інших документів.

Скаржник зазначає, що ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна", не отримавши від постачальників протягом липня 2007-червня 2009 років податкові накладні, не звернувся до них із вимогою про їх надання. Не додано позивачем до податкової декларації за відповідні періоди липня 2007-червня 2009 років і заяву зі скаргою на таких постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Матеріали справи не містять відомості про те, що позивач отримував від постачальників відмову від надання податкових накладних, а відповідачем не подано доказів, що вказані відмови мали місце.

Таким чином, позивач не мав підстав для подання заяв зі скаргами на таких постачальників у порядку, визначеному абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Крім того, на час подання позивачем уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2007 р. - липень 2009 р., в яких були відображені податкові накладні, виписані постачальниками в попередніх податкових періодах, діяло Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість".

Відповідно до п.2 вказаного Розпорядження КМУ, у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно, в установлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ було передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, Закон № 2181 давав право платнику ПДВ в будь-який період, але з урахуванням строків давності (а саме протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) надати уточнюючі розрахунки до податкового органу. Саме таким правом на подання уточнюючих розрахунків, в яких коригувалися суми податкового кредиту на суми ПДВ за податковими накладними, що були отримані із запізненням, у відповідності по п.5.1 Закону України № 2181 та п.2 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р, і скористалося підприємство позивача при включенні до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що були отримані із запізненням.

Відповідно до пункту 6.2. Наказу ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за N 233/2037, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

За приписами абз.1 пункту 5 вищезазначеного Порядку № 165 визначалось, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать про те, що сума податку на додану вартість у розмірі 221941,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 року, підтверджена податковими накладними.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за N 250/2054, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одже, позивач у відповідності до чинного законодавства здійснював нарахування та сплату податку на додану вартість, правомірно використав право на податковий кредит та бюджетне відшкодування і не допустив порушень, які зазначені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи податкового органу, на основі яких винесено спірне рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000602310 від 28.10.2011р. про визначення ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» суми грошового зобов'язання в розмірі 277426,25грн., суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. по справі № 2а-17573/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.10.2012 р.