Ухвала суду № 27270348, 20.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р.Справа № 2а-15616/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. по справі № 2а-15616/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ананта» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог, просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002912302 від 22.07.11р. в сумі 252191,72 грн., з яких за основним платежем 237744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14447,75 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002922302 від 22.07.11р. в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 544131,05 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ананта" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0002912302 від 22.07.11р.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0002922302 від 22.07.11р. в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 544131,05 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Ананта»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.10.2000 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 73 т. 3). Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31152527.

Як платник податку на додану вартість, ТОВ «Ананта»зареєстровано в ДПІ у Київському районі м. Харкова від 12.02.2002 р., має свідоцтво платника ПДВ № 28738715 (а.с. 74 т. 3).

Згідно довідки з ЄДРПОУ, ТОВ «Ананта»має такі види діяльності за КВЕД: 51.46.0 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.25.0 роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; 52.26.0 роздрібна торгівля тютюновими виробами; 52.27.2 роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами; 37.20.0 оброблення неметалевих відходів та брухту (а.с. 75 т. 3).

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Київському районі м. Харкова, на підставі направлень № 714,721,722,723,724 від 18.05.2011 р., № 853, 854 від 16.06.2011 р. та на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова № 1228 від 04.05.11р., згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п 77.1 , п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та згідно плану графіку, проведена планова виїзна перевірка TOB «Ананта»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 2586/23-506/31152527 від 07.07.11р.

На підставі Акту № 2586/23-506/31152527 від 07.07.11 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №0002922302 від 22.07.11р. на загальну суму 549702 грн., з яких основний платіж -549701 грн., штрафні (фінансові) санкції -1 грн.; №0002912302 від 22.07.11р. на загальну суму -252191,75 грн., з яких основний платіж -237744,00 грн. і штрафні санкції-14447,75 грн. (а.с. 194, 198 т. 1).

В основу висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова було покладено відомості з акту №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011р. «Про результати документальної планової невиїзної перевірки діяльності ТОВ «Інтерсервіс-Постач»(код ЄДРПОУ 37276482)», складеного ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (а.с. 100-116 т. 3, а.с. 236-250 т. 6, а.с. 1-19 т. 7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податкового кредиту, у зв'язку з неправомірним віднесенням позивачем до податкового кредиту та валових витрат спірного періоду витрат та ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Укрвторресурси», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Укрвторресурси» грунтувалися на висновках акту перевірки № 1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року та акту щодо не встановлення місцезнаходження платника податків від 22.06.2011 року № 3185/23-1011 , складених відносно контрагентів позивача на підставі яких відповідач прийшов до висновку про відсутність реальності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Укрвторресурси».

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем договорів з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Укрвторресурси» без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2010 р. між позивачем, ТОВ «Ананта»(покупець) та ТОВ «Інтерсервіс-Постач»(постачальник) було укладено договір №18/10/10, предметом якого є поставка товару (сировини для виробництва побутової хімії та засобів гігієни, а з урахуванням доповнення від 01.12.2010р. товарів народного споживання та засобів особистої гігієни) (а.с. 225-228 т.1).

Згідно п.п. 3.2 п. 3 договору поставки №18/10/10 від 18.10.2010 р., товар поставляється постачальником самостійно та за власний рахунок на склад покупця: Вінницька область, с. Жабелівка, вул. Гагаріна, 49.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до договорів зберігання № 58 від 01.11.2009 р. (а.с. 65-66 т. 7) та № 41 від 31.12.2010 р. (а.с. 68-69 т. 7), укладених між TOB «Ананта»та ДП «Дніпрооптбакалія», згідно яких товар отриманий TOB «Ананта»від TOB «Інтерсервіс-Постач»був переданий на зберігання, місце поставки було визначено за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 154 (склад ДП «Дніпрооптбакалія»). Товар за вказаною адресою постачався згідно заявок на постачання товару, передання товару на зберігання підтверджується видатковими накладними на зберігання.

Повернення товару зі зберігання відбувалося згідно накладних на повернення та в подальшому товар реалізовувався TOB «Ананта»покупцю TOB «АТБ-маркет»на підставі договорів поставки № 22527 від 02.01.2010 р. та № 28346 від 02.01.2011 року, що підтверджуються видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, банківськими виписками.

Також, між позивачем, ТОВ «Ананта»(покупець) та ТОВ «Укрвторресурси плюс»(постачальник) було укладено договір поставки № 5/05/10 від 05.05.2010 р., предметом якого є поставка товару (відходів ПЕТ пляшки, що отримане в результаті виробничої діяльності постачальника) (а.с. 7-8 т.2). Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного договору, кількість, асортимент, ціна товару по кожній окремій поставці та конкретні строки поставки визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (а.с. 9 т. 2).

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується договором №4 від 21.09.2009 р. на придбання у ТОВ «ІНТЕРПЕТ»обладнання для переробки ПЕТ відходів (а.с. 13-19 т. 4), договором № 13 від 02.12.2009 р. з ТОВ «ІНТЕРПЕТ»на надання послуг по шефмонтажу і запуску в експлуатацію обладнання по переробці ПЕТ відходів (а.с. 20 т. 4).

Реалізація виробленого продукту поліетилентерефталату підтверджується договорами ТОВ «Ананта»з ТОВ «Альфа-Синтез»№ А01/2011 від 12.01.2011 р. (а.с. 136-139 т. 5), з ТОВ «Грин Фибра»№2011/12/01 від 12.01.2011 р. (а.с. 140-144 т. 5), з ЧП «Хімпостачальник»б/н від 12.08.2010 р. (а.с. 145-149 т. 5), з ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство»№ 114 від 26.08.2010 р. (а.с. 150-153 т. 5), видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, виписками банку (а.с. 71-219 т. 6).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси» договорів поставки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акт перевірки ТОВ «Інтерсервіс-Постач» №1009/23-307/37276482 05.04.2011 р., на підставі якого відповідач прийшов до висновку про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та вказаним контрагентом, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/10293/11 якою дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті №1009/23-307/37276482 05.04.2011 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтерсервіс-Постач»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 визнано протиправними (а.с. 21-25). Дане судове рішення набрало законної сили 31.10.11 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту за спірний період за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси» податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси» за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару та виконаних підрядних робіт правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрат, сплачених на підставі укладеного з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «Укрвторресурси» договорів поставки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. по справі № 2а-15616/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.