Ухвала суду № 27270335, 03.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4206/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот М" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-4206/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот М"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.12 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ М" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1396 від 05.12.2007 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві» та положення ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем ДПІ у Ленінському районі м. Харкова здійснена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ПІЛОТ М" по взаємовідносинам із ТОВ „Промбуд-Монтажінвест" за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2011 року №12/23-02-09/36987611, яким встановлені порушення: п.198.3, п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 3171,0 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 3171,00 грн., в тому числі в червні 2011 р. на суму 2289,00 грн., в липні 2011р. на суму 882,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 р. за № 0001201520 на загальну суму 3392, 50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було підтверджено належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів, оскільки представником позивача не надано до суду доказів щодо сплати коштів ТОВ „ПІЛОТ-М" за виконання підрядних робіт ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", які виконувалися на підставі договору підряду від 01.06.2011р. № 0106/1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит від ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" внаслідок укладеного договору від 01.06.2011 року №0106/1, згідно умов якого ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" зобов'язувалось провести поточний ремонт стель першого поверху будівлі за адресою: Харківський район, пос. Васищево, вул. Промислова, 16, а ТОВ "ПІЛОТ М" прийняти роботу та провести оплату. Загальна вартість робіт складає 19028,83 грн., в тому числі ПДВ 3171,47 грн.

Виконання ТОВ "Промбуд Монтажінвест" умов зазначеного договору підтверджувалось виписаною податковою накладною № 303 від 30.06.2011 року на суму 19028,83, в т.ч. ПДВ 3171,47 грн. та актом приймання виконаних робіт від 30.06.2011 року. В бухгалтерському обліку сума по акту виконаних робіт була віднесена на збільшення балансової вартості основних засобів, в податковому обліку сума по акту не відображалась та амортизація на валові витрати не відносилась.

Підприємством позивача за ремонтні роботи було проведено часткову оплату вартості робіт платіжним дорученням від 13.07.2011 року на суму 810,00 грн. Залишок заборгованості ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" станом на 16.02.2012 року склав 18218,83 грн.

В основу висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова покладено відомості отриманого акту перевірки ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" від 13.09.2011р. №12/23-02-09/36987611, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, за червень 2011 року, з якого вбачається, що за результатами проведених заходів відносно діяльності ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" встановлено, що правочини, укладені та такі, що виконувались від імені ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" з постачальниками та покупцями, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, за результатами проведених оперативних заходів відносно діяльності ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" встановлено, що за юридичною адресою: м. Харків, вул. Конєва, 10/2 вищезазначене підприємство не знаходиться, в результаті чого були складені довідки: № 562/2 -12 від 07.06.2011 р. та № 625/26-12 від 25.06.2011 року про не встановлення місцезнаходження платника податків.

Матеріали справи свідчать, що згідно наданих звітів за червень 2011 р. був встановлений обсяг оподаткованих операцій з ПДВ і він склав більше 1 млн. грн. одночасно з тим, що статутний фонд складає 1,5 тис. грн. Згідно інформації 1-ДФ, наданої до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" кількість працюючих на підприємстві - 80 осіб.

За результатами висновків акту, перевіряючими зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності у ТОВ "ПІЛОТ М" з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест".

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, обов'язки платника податків, зокрема, пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4, зобов'язують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 20.1.1., 20.1.4., 20.1.6., 20.1.8. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На виконання наведених приписів, співробітниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 22.09.2011 року було опитано директора підприємства ТОВ "Промбуд-Монтажінвест"- ОСОБА_1 Згідно наданих пояснень було встановлено, що з обставинами здійснення господарської діяльності з контрагентами вона обізнана лише в загальних рисах. Також було проведено опитування робітників зазначеного підприємства, згідно наданих пояснень на підприємстві вони не працювали, з директором не знайомі.

В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та наданих послуг встановлено, що у ТОВ "Промбуд-Монтажінвест"з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні, будь які виробничі потужності, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг.

Таким чином, за червень, липень 2011 року TOB "Промбуд-Монтажінвест"не підтвердило жодним первинним документом здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності, пов'язаної з будівництвом будівель, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Матеріали справи не містять реальних доказів проведення розрахунків за виконані ремонтні роботи ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" за договором підряду №0106/11 від 01.06.2011 року.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне виконання умов договору підряду.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів, не погоджується з доводами позивача в апеляційній скарзі про те, що оскільки, ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності, пов'язаної з будівництвом будівель, виданих Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, а також доказів анулювання вказаних ліцензій відповідачем в акті перевірки не надано, то за таких обставин у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово - господарської діяльності.

Наявність відповідного дозволу сама по собі не є належним доказом щодо неможливості встановлення порушення вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а отже, податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001201520 від 13.03.2012 року відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а значить не може бути визнано протиправним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та доведеності правомірності прийнятих оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот М" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-4206/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 08.10.2012 р.