Рішення № 27266976, 05.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2012 р. Справа № 21/112-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК», м. Київ

до Малого приватного підприємства «Альтаїр», Київська обл., смт. Рокитне

про визнання акту недійсним та стягнення 160 000,00 гривень

за участю представників:

від позивача: Шевчук А.С. (довіреність б/н від 27.10.2011р.)

від відповідача: Кравець В.О. (наказ №02/04/12-2 від 02.04.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖБК»(далі-ТОВ «КЖБК»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «Альтаїр»(далі-МПП «Альтаїр»/відповідач) про визнання недійсним акту виконаних робіт від 25.12.2011р. за договором №24/03/11 від 24.03.2011р. та стягнення 160 000,00 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання умов спірного договору.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2012р. порушено провадження у справі №21/112-12 та призначено справу до розгляду на 24.09.2012р.

21.09.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012р. розгляд даної справи відкладався на 08.10.2012р.

В судових засіданнях 08.10.2012р. та 15.10.2012р. оголошувалась перерва до 15.10.2012р. та 05.11.2012р. відповідно.

02.11.2012р. через канцелярію господарського суд Київської області від відповідача надійшло клопотання про винесення окремої ухвали щодо позивача в порядку ст. 90 ГПК України та направлення матеріалів даної справи до Прокуратури Дарницького району м. Києва в порядку ст. 79 ГПК України у зв'язку з винесенням 28.09.2012р. Прокуратурою Дарницького району м. Києва постанови про порушення кримінальної справи за фактом шахрайського заволодінням майном ТОВ «КЖБК», що, на думку відповідача, свідчить про вчинення посадовими особами позивача дій, спрямованих на безпідставне вимагання від відповідача грошових коштів у розмірі 160 000,00 грн.

Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації).

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.

Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

Однак, враховуючи, що у вищезазначеному клопотанні відповідачем не визначено ані закон чи інший нормативно-правовий акт, який порушується позивачем під час розгляду даної справи, ані в чому полягає порушення позивачем законності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення окремої ухвали у даній справі в порядку ст. 90 ГПК України.

Крім того, статтею 79 ГПК України унормовано, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Натомість, враховуючи відсутність обставин, які можуть бути підставою для надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, суд дійшов висновку, що вищезазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 24.03.2011р. між МПП «Альтаїр»(далі-виконавець) та ТОВ «КЖБК»(далі-замовник) було укладено усний договір на виготовлення, поставку та монтаж офісних меблів, на виконання умов якого 28.03.2011р. відповідачем було виставлено рахунок №2 на оплату вартості: столів для переговорів, приставного та офісного робочого, офісних шаф та мобільної тумби на загальну суму 160 000,00 грн.

На підтвердження факту існування між сторонами договірних зобов'язань, відповідачем суду було надано договір на виготовлення, поставку та монтаж №24/03/11 від 24.03.2011р., підписаний відповідачем.

28.03.2011р. позивачем було сплачено відповідачу 160 000,00 грн. за офісні меблі згідно рахунку №2 від 28.03.2011р., що підтверджується платіжним дорученням останнього №949. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

У липні 2012р. позивачем були отримані підписані відповідачем два примірники акту виконаних робіт від 25.12.2011р., відповідно до якого відповідачем на виконання умов договору, було виготовлено, поставлено та встановлено на об'єкті замовника (позивача) офісні столи, шафи та мобільні тумби. Загальна вартість виконаних останнім робіт становить 160 000,00 грн.

Натомість, у зв'язку з тим, що відповідачем фактично не були виконані роботи, зазначені у акті виконаних робіт від 25.12.2011р., позивач відмовився від його підписання, про що було зазначено у акті.

09.08.2012р. позивачем були надіслані відповідачу листи-вимоги, відповідно до яких, з огляду на те, що відповідач не приступив до виконання робіт за договором №24/03/11 від 24.03.2011р., як і не повернув суму авансового платежу, позивач відмовився від зазначеного договору та вимагав відшкодування завданих збитків у розмірі 160 000,00 грн.

Сторони згоди щодо розірвання зазначеного договору та повернення сплачених позивачем коштів не дійшли.

Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині виготовлення, поставки та монтажу оплачених позивачем офісних меблів не виконав, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним акт виконаних робіт від 25.12.2011р. на суму 160 000,00 грн. з підстав ст. 882 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей ст. 175, 173, 317 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статей 837, 629 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду наведеного, існування між сторонами домовленості щодо виду, обсягів та вартості робіт, які підлягають виконанню відповідачем на замовлення позивача, а також здійснення позивачем авансового платежу у розмірі повної вартості робіт породжує у відповідача обов'язок по виконанню таких робіт у повному обсязі та відповідній якості.

Натомість, в порушення наведених законодавчих положень відповідачем роботи, зазначені у акті виконаних робіт від 25.12.2011р. на суму 160 000,00 грн. фактично не були виконані, що свідчить про обґрунтованість відмови позивача від підписання зазначеного акту.

Крім того, факт невиконання відповідачем робіт, пов'язаних з виготовленням, поставкою та монтажем офісних меблів було встановлено постановою прокуратури Дарницького району м. Києва від 28.09.2012р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи, відповідно до якої представники МПП «Альтаїр»заволодівши грошовими коштами позивача у сумі 160 000,00 грн. жодних робіт не виконали та грошові кошти не повернули.

Покладені ж в основу заперечень проти позовну посилання відповідача на розроблену останнім технічну документацію (робочі креслення), пояснювальні записки та акт обстеження об'єкта замовника, як на доказ належного виконання ним підрядних робіт на суму 160 000,00 грн. судом не приймаються, оскільки зазначені документи, як слідує з їх змісту, стосуються виключно робіт, пов'язаних з виготовленням та монтажем кухні, в тому числі супутніх елементів до неї, та дверних блоків, у той час як за умовами договору та за змістом рахунку на оплату №2 від 28.03.2011р. позивачем були замовлені, а за змістом спірного акту виконаних робіт, відповідачем виконані лише роботи, пов'язані з виготовленням та встановленням офісних меблів.

Посилання ж відповідача на те, що додатковою №1 від 25.04.2011р. до Договору сторони погодили зміну робіт за Договором на виготовлення, монтаж та поставку вбудованих кухонних меблів судом не приймаються, оскільки зазначена додаткова угода, екземпляр якої міститься в матеріалах справи, позивачем не підписана. До того ж, факт укладання зазначеної угоди, у відповідності до пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях, позивачем не визнається.

Інших доказів, що підтверджують факт виконання відповідачем, покладених на нього договірних зобов'язань суду не надано.

Приписами ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також встановлення судом обґрунтованості мотивів відмови позивача від підписання акту виконаних робіт від 25.12.2011р. на суму 160 000,00 грн. з огляду на невиконання відповідачем робіт, зазначених у цьому акті, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним акту виконаних робіт від 25.12.2011р. з підстав ст. 882 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо виготовлення, поставки та монтажу оплачених позивачем офісних меблів, позивач просить суд стягнути з відповідача 160 000,00 грн., сплачених позивачем в рахунок оплати відповідних робіт і, які останній вважає збитками, спричиненими невиконанням відповідачем умов договору №24/03/11 від 24.03.2011р. з підстав ст. 849 ЦК України та ст. 224 ГК України.

У відповідності статей 610, 613, 849 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Приписами статей 224, 225, 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, з викладеного вбачається, що аванс, сплачений за виконані роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2012р. у справі №18/189.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 160 000,00 грн. сплаченого авансу, у якості збитків, завданих внаслідок порушенням господарського зобов'язання є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2012р. у справі №9-22/17-4405-2011.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 610, 613, 629, 837, 849, 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 218, 224, 225, 317 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним акт виконаних робіт від 25.12.2011р. на суму 160 000,00 грн., підписаний Малим приватним підприємством «Альтаїр»(ідентифікацій код 20571331).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «Альтаїр»(09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Короленка, 22, кв. 1, ідентифікацій код 20571331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК»(02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19А, ідентифікаційний код 32590052) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.11.2012р.

Суддя В.А. Ярема