Ухвала суду № 27255238, 30.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4526/12 30.10.2012 30.10.2012 30.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2993/12 Суддя по 1 інстанції - Коваленко І.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

30 жовтня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

- відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зміну розміру часток житлового будинку, що знаходиться в спільній частковій власності,

встановила:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру часток житлового будинку АДРЕСА_1, який знаходиться в їх спільній частковій власності.

В обгрунтування позову вказувала, що за нею зареєстрована Ѕ частка вказаного житлового будинку на підставі договору дарування, укладеного 7 вересня 1996 року.

Відповідачу на підставі цивільно-правових угод належить Ѕ частка та 79/200 часток цього ж будинку. Їх частки визначені станом на 1997 рік.

В зв'язку з тим, що вона здійснила господарські прибудови до житлового будинку (гараж, сарай та погріб) та ввела їх в експлуатацію, внаслідок чого змінився розмір ідеальних часток, позивачка просила змінити розмір часток співвласників житлового будинку, визнавши, що її частка в житловому будинку, яка розрахована Миколаївським МБТІ, становить 32/100, а відповідача - 68/100 часток.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що не надавав згоди на будівництво та узаконення самочинних прибудов, а також на те, що спорудження господарських прибудов не може бути підставою для зміни розміру часток у праві власності на житловий будинок.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивачки та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Разом з тим, частиною 4 ст. 357 ЦК передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 (з наступними змінами) роз'яснив, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, сторонам на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 який в цілому складається із двох житлових будинків під літерами «А» та «Б». Згідно довідки МБТІ позивачці належить 21/200 частка, а відповідачу 79/200 + Ѕ частка.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 6 лютого 1982 року відповідачу належить Ѕ частина вказаного житлового будинку, виділена в натурі, а саме: в житловому будинку «А» дві житлові кімнати 2-3, 2-4, загальною жилою площею 21,20 кв. м, кухня 2-2, коридор ІІІ, в загальному користуванні ворота і замощення (а.с.32,33).

29 вересня 1997 року на підставі біржового договору купівлі продажу відповідач придбав ще 79/20 ідеальних часток вказаного житлового будинку, зареєстрованого в МБТІ 11 березня 1998 року (а.с. 34).

Позивачці на підставі договору дарування від 7 вересня 1996 року належить 21/200 ідеальна частка житлового будинку.

Реального розподілу житлового будинку між сторонами не було.

Згодом на земельній ділянці, належній сторонам на праві спільної сумісної власності на підставі державного Акту на право власності від 15 серпня 2005 року, позивачка самочинно добудувала гараж - «Я», сарай «Т-1» та погріб під ним «Тпд», які введені в експлуатацію на підставі розпорядження адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 грудня 2010 року № 590 р (а.с.44).

За такого, враховуючи, що спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для зміни розміру часток у праві власності на житловий будинок.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

З вищезазначених підстав, посилання позивачки в апеляційній скарзі на порушення її прав є необґрунтованими.

Викладене свідчить, що рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не вбачається підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: