Ухвала суду № 27255039, 30.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4521/12 30.10.2012 30.10.2012 30.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2988/12 Суддя по 1 інстанції - Коваленко І.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

30 жовтня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2012 року у справі за

позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 429 787,03 грн. заборгованості за кредитним договором станом на 12 травня 2010 року.

В обгрунтування позову позивач посилався на те, що 7 травня 2008 року уклав з відповідачем кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 45 000 доларів США на придбання нерухомості на вторинному ринку строком до 6 травня 2033 року під 14,1 % річних.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного зобов'язання, станом на 12 травня 2010 року утворилося 429 787,03 грн. заборгованості, яку позивач просив стягнути достроково.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2010 року проведено заміну позивача його правонаступником, яким є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що строк повернення кредитних коштів не настав, повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів він не отримував.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 429 787,03 грн. заборгованості за кредитним договором, із яких: 44 100 дол. США - заборгованість по кредиту, 7 836,23 дол. США - заборгованість по несплаченим відсоткам, 6 363,55 грн. - комісія, 1 392,02 дол. США- пеня, 749,11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просив його скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши докази в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та пунктів 4.3.4; 6.2 умов кредитного договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів, сплати процентів, комісії, штрафних санкцій у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики.

Як вбачається із матеріалів справи, 7 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 236 -004/ФКВ-08 разом із графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 45 000 доларів США на придбання нерухомості на вторинному ринку строком до 6 травня 2033 року під 14,1 % річних.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.7 договору відповідач зобов'язався щомісячно до 20 числа вносити на погашення кредиту не менше ніж 150 дол. США, а також проценти за користування кредитом щомісячно з 1 по 20 число наступного місяця.

На забезпечення вказаного кредитного договору 7 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4, за яким відповідач передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1

Починаючи з жовтня 2008 року, відповідач неналежно виконує умови кредитного договору, в зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що вся заборгованість станом на 12 травня 2010 року, яку позивач просив стягнути достроково, становить 429 787,03 грн. (із розрахунку 792,59 грн. за 100 дол. США по курсу НБУ), із яких заборгованість:

- 44 100 дол. США - по кредиту,

- 7 836,23 дол. США - по несплаченим відсоткам,

- 6 363,55 грн. - комісії,

- 1 392,02 дол. США- пені,

- 749,11 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії.

За договором про передачу Активів та Кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року до ПАТ «Дельта Банк» перейшли всі активи та кредитні зобов'язання ТОВ «Український промисловий банк», в зв'язку з чим за клопотанням ПАТ «Дельта Банк», ухвалою Ленінського районного суду від 19 листопада 2010 року, проведено заміну позивача його правонаступником - ПАТ «Дельта Банк».

За такого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про дострокове стягнення усієї кредитної заборгованості.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів він не отримував, не впливають на правильність висновків суду, оскільки позовна заява з висунутими банком вимогами отримана ним ще в червні 2010 року (а.с. 42, 43).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір він не підписував, тому договір є неукладеним є безпідставними, оскільки позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним позивач не заявляв.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що для вирішення цієї справи має преюдиційне значення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 серпня 2012 року, яке набрало законної сили 20 серпня 2012 року і яким встановлено факт його проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 з березня 2006 року, яка не надавала своєї згоди на укладення кредитного договору та договору іпотеки, є необґрунтованими, оскільки пов'язані з невірним тлумаченням чинного законодавства.

Оскільки правові наслідки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однієї сім'єю без реєстрації шлюбу, так і встановлення їм належності майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України пов'язується виключно з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення районного суду, постановленого з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: