Ухвала суду № 27250273, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13471/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2011 року №0004492303 та №0004502303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що підставі акта від 17 червня 2011 року №1462/2303/30521013 «Про результати невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД»в частині дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»за період: лютий 2011 року»відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 07 липня 2011 року №0004492303 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 144844,00 грн., в тому числі за основним платежем 144843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 07 липня 2011 року №0004502303 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 272366,00 грн.

Згідно Акта перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 144843,00 грн. та зменшено рядок 26 в сумі 272366,00 грн..

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТД»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»(підрядник) укладено договір підряду №617, відповідно до якого підрядник в межах договору виконує загально будівельні роботи на будівництві житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80 та Адмірала Ушакова ,71 у Голосіївському районі м. Києва та здає в обумовлені строки замовнику.

Згідно з довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами та актами приймання виконаних будівельних робіт, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»виконало будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку, зокрема, такі як армування мурування стін та інших конструкцій, мурування внутрішніх стін з цегли керамічної, укладання перемичок, виготовлення металоконструкцій огородження балконів, установлення шахт ліфта, ґрунтування металевих поверхонь тощо.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»виписано позивачу податкові накладні від 28лютого 2011 року №148 на загальну суму 1143170,64 грн., в тому числі податок на додану вартість 190528,44 грн.; від 28 лютого 2011 року №149 на загальну суму 1360084,08 грн., в тому числі податок на додану вартість 226680,68 грн.

За поставлені підрядні роботи позивач частково розрахувався шляхом перерахування на рахунок контрагента грошових коштів у розмірі 225293,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 17 березня 2011 року №7643 та випискою банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ», у зв'язку з придбанням будівельних робіт за договором підряду №617 від 20 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт.

Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Щодо реальності виконання та отримання позивачем будівельних робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД»з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Апелянтом не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-КИЇВ»ґрунтується на поясненнях директора ОСОБА_4 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та даних податкової звітності про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Товариством з обмеженою відповідальністю «МТД»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за лютий 2011 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2011 року №0004492303 та №00045023030.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 15.10.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.