Постанова № 27246736, 23.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 108436/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

21 жовтня 2011 року позивач - ТзОВ «Логістіктранссервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Залізничному районі м. Львова у якому просив скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0001282302/15728, № 0001292302/1576 та № 0001302302/15727 від 05.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, суперечать податковому законодавству та прийняті без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень. Зокрема, позивач зазначає, що податковий орган не врахував всіх обставин при прийнятті рішення щодо заниження позивачем валового доходу за 3 квартали 2010 року на суму 6 449 957,67 грн., заниження сум балансової вартості запасів за 3 квартали 2010 року на суму 2 603 483 грн., заниження суми коригування валового доходу за 3 квартали 2010 року на суму 172 249,33 грн., заниження валових витрат за 3 квартали 2010 року на суму 8 637 693,8 грн., заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 343 916,68 грн. (у зв'язку з не включенням суми 375 166,68 грн. у ряд. Декларації «операції на митній території, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» за вересень 2010 року) та заниження податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на суму 590 103 грн. (у зв'язку з не включенням суми 626 160,48 грн. у рядок 12.1 Декларації «ПДВ сплачений митним органам» за вересень 2010 року), оскільки такі заниження відбулися внаслідок відсутності на підприємстві первинних документів та даних бухгалтерського обліку, що стосуються діяльності ТзОВ «Логістіктранссервіс» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, які у підприємства були вилучені у зв'язку з проведенням обшуку від 01.10.2010 року. Так як формування будь-якої податкової звітності здійснюється на підставі наявних первинних та бухгалтерських документів, які у позивача на момент подання звітності були відсутні з незалежних від нього причин, позивач вважає, що він був позбавлений можливості формувати показники податкової звітності. Також, позивач вважає безпідставним та не обґрунтованим висновки посадових осіб відповідача щодо заниження валового доходу за IV кв. 2008 року, I-II кв. 2009 року та I-III кв. 2010 року на загальну суму 5 920 838,92 грн. та не включення до бази оподаткування з ПДВ за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року суми 1 426 141 грн., оскільки такий висновок ґрунтується на помилковому ототожненню відповідачем понять «митна вартість товару» та «звичайна ціна». Суть претензії з боку податкового органу полягає в тому, що ТзОВ «Логістіктранссервіс» здійснило транспортних засобів та причепів за цінами нижчими за звичайні ціни (митна вартість товару). Однак, за своєю суттю та правовою природою дані поняття є різними правовими категоріями, оскільки митна вартість товару визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Згідно з п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. На підставі викладеного, позивач вважає, що податкові органи не мають повноважень встановлювати для платника податків рівень звичайних цін виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом. На підтвердження своїх висновків позивач посилання правову позицію ВС України викладену у постанові цього Суду від 29.10.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Логістіктранссервіс» подало на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт крім тих, що ним наведені у адміністративному позові посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано висновки ВС України викладені в постанові від 29.10.2010 року, згідно з якими поняття «митна вартість» та «звичайна ціна» є різними та не можуть ототожнюватися. Також, суд не прийняв до уваги те, що первинні та бухгалтерські документи, що стосуються діяльності ТзОВ «Логістіктранссервіс» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року у підприємства були вилучені, у зв'язку з проведенням обшуку від 01.10.2010 року. Дані документи позивачу були повернуті лише у грудні 2011 року після неодноразових звернень позивача до слідчого податкової міліції ДПІ у м. Львові.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками ДПА у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Логістіктранссервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом № 64/23-а/35101990 від 18.04.2011 року.

Відповідно до висновків акта перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що ТзОВ «Логістіктранссервіс» допустило порушення вимог:

- пп. 4.1, 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1, пп. «б» пп. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 5.9, п. 5.10 ст. 5, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 5.6.2 п. 5.6. ст. 5, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занизило податок на прибуток підприємств в сумі 1 541 084 грн.;

- п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема занижено податок на додану вартість в сумі 451 707 грн., завищено від'ємне значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість в сумі 22 639 грн., завищено значення рядка 21 (позитивне від'ємне значення) декларації з податку на додану вартість в сумі 726 552 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі даного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення -рішення:

- № 0001292302/15726 від 05.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на суму 564 633,75 грн. в тому числі 451 707 грн. за основним платежем та 112 926,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001302302/15727 від 05.05.2011 року, яким ТзОВ «Логістіктранссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 564 633,75 грн. в тому числі 451 707 грн. за основним платежем та 112 926,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001302302/15727 від 05.05.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22 329 грн. по декларації за вересень 2010 року.

ТзОВ «Логістіктранссервіс» не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішення подавало скарги в адміністративному порядку до ДПА України у Львівській області та ДПА України за результатами розгляду яких, скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову прийшов до висновку про правомірність висновків відповідача щодо заниження позивачем валового доходу за 3 квартали 2010 року в сумі 6 449 957,67 грн., заниження суми балансової вартості запасів за 3 квартали 2010 року в сумі 2 603 483 грн., заниження суми коригування валового доходу за 3 квартали 2010 року в сумі 172 249,33 грн., а також заниження валових витрат за 3 квартали 2010 року в сумі 7 725 196,80 грн.. Також суду першої інстанції зазначив, що відповідачем на підставі вимог податкового та митного законодавства обґрунтовано було взято до уваги митну вартість придбаного товару (автомобілів та причепів). Валові витрати підприємства на придбання продукції (товару) не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. Однак, в даному випадку виявлено та не спростовано позивачем той факт, що валові доходи від реалізації автомобілів та причепів фізичним особам на митній території України були нижчими від валових витрат позивача, понесених під час придбання такого товару. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем підставність висновків викладених в акті перевірки, доведено належними та допустимими доказами. При цьому, позивачем такі доводи не спростовані.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових доходів та валових витрат, на момент виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі - Закон N 334/94-ВР).

Так, пунктом 4.1 Закону N 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 4.1.1 цієї ж статті, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.3.9 цієї статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) (пп. 5.6.1 п. 5.6 статті 5 Закону N 334/94-ВР).

Згідно пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 цього Закону, додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту. Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

Пунктом 5.9 Закону N 334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації (п. 5.10 ст. 5 Закону N 334/94-ВР).

Статтею 11 цього Закону визначено правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.1 якої, для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 цієї статті, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Відповідно до п. 2.1 цього Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З наведених вище правових положень випливає, що підставою для формування податкової звітності є первинні та бухгалтерські документи, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Разом з цим, для належного та правильного відображення у податковій звітності господарських операцій обов'язковою є фактична наявність таких документів у платника податків на підставі яких і формується така звітність.

Як вбачається із матеріалів справи та акта перевірки, причиною формування показників декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року із показником декларації із показниками декларації з податку на прибуток за І-півріччя 2010 року стала відсутність у позивача на момент формування звітності оригіналів первинних бухгалтерських документів та реєстрів бухгалтерського обліку, що стосуються здійснення господарської діяльності позивачем за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, у зв'язку з їх вилученням 01.10.2010 року працівниками податкової міліції.

Згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу обшуку від 01.10.2010 року, під час проведення обшуку в офісному приміщенні ТзОВ «Логістіктранссервіс», що знаходиться по вул. Городоцькій, 365а у м. Львові, працівниками податкової міліції ДПА у Львівській області вилучено у оригіналах первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, а саме вилучено: договори, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, акти наданих послуг, податкові накладні, ватажно-митні декларації, сертифікати відповідності, рахунки фактури, довідки-рахунки, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, системний блок ПК тощо.

Оскільки як вбачається із матеріалів справи у позивача на момент формування звітності за 3 кв. 2010 року були відсутні первинні та бухгалтерські документи, що стосуються господарської діяльності ТзОВ «Логістіктранссервіс» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, у зв'язку з їх вилученням працівниками податкової міліції під час проведення обшуку в офісному приміщення цього підприємства, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивач був позбавлений можливості належним чином сформувати показники такої звітності. При цьому, в даних діях позивача відсутній умисел та вина, оскільки такі документи були вилучені з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, відповідач без урахування усіх обставин прийшов висновку про заниження позивачем валового доходу за 3 квартали 2010 року на суму 6 449 957,67 грн., заниження сум балансової вартості запасів за 3 квартали 2010 року на суму 2 603 483 грн., заниження суми коригування валового доходу за 3 квартали 2010 року на суму 172 249,33 грн., заниження валових витрат за 3 квартали 2010 року на суму 8 637 693,8 грн., заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 343 916,68 грн. (у зв'язку з не включенням суми 375 166,68 грн. у ряд. Декларації «операції на митній території, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» за вересень 2010 року) та заниження податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на суму 590 103 грн. (у зв'язку з не включенням суми 626 160,48 грн. у рядок 12.1 Декларації «ПДВ сплачений митним органам» за вересень 2010 року).

З приводу порушення ТзОВ «Логістіктранссервіс» вимог пп. 1.20.5-1, п.п. «б» пп. 1.20.9 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7ст. 7 Закону щодо заниження валового доходу в сумі 5 920 838,92 грн. та не включення до бази оподаткування з податку на додану вартість за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року суму 1 426 141 грн. при здійсненні операцій з реалізації ввезених (імпортованих) вживаних транспортних засобів і причепів фізичним та юридичним особам на митній території України за цінами, нижчими за звичайні (нижчими митної вартості), судом встановлено наступне.

Статтею 4 Закону № 168/97-ВР визначено базу оподаткування ПДВ. Відповідно до пункту 4.1 цієї статі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Таким чином, висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим.

Дані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією ВС України, викладеною зокрема у постанові цього Суду від 12.03.2012 року у справі № 21-380а11.

Суд першої інстанції не врахував наведених вище обставин справи, правової позиції ВС України та норм матеріального права, що як наслідок призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття та з порушенням податкового законодавства, а тому такі податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржену постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року по справі № 2а-11443/11/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістіктранссервіс» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001282302/15728, № 0001292302/15726 та № 0001302302/15727 від 05.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 26.10.2012 року.