Ухвала суду № 27246196, 10.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р.Справа № 1/719/07/5016

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Васильєва Л.I.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 16 березня 2010 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВІТ ІНВЕСТ»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2007 року ТОВ «АРВІТ ІНВЕСТ»звернулося до господарського суду із позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0014082330/0 від 22.06.2007р. про визначення товариству податкового зобов'язання в сумі 63 096 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірне рішення ДПІ є протиправним та ухваленим на підставі помилкового висновку перевіряючих про те, що позивач нібито необґрунтовано відніс до свого податкового кредиту ПДВ по господарським операціям з ПП «Агро-Траст», чим порушив вимоги пп. «а»п.2.1 ст.2, п.7.2.4, 7.4.1., 7.4.5, 7.7.1 ст.7, ст.9 Закону України «Про ПДВ».

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16 березня 2010 року адміністративний позов ТОВ «АРВІТ ІНВЕСТ»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №0014082330/0 від 22.06.2007р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва 20.04.2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 16 березня 2010 року, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «АРВІТ ІНВЕСТ»зареєстровано, як юридичну особу виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 26.10.1994р. за №15221050001005918 і присвоєно ідентифікаційний код 20919320.

Окрім того, ТОВ «АРВІТ ІНВЕСТ», як платника податків, було взято на облік ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва 30.11.1994р. , а в ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва -21.02.2007р. (№14038943). Керівником ТОВ значиться Тимофєєв А.В.

22.02.2007 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було видано ТОВ «АРВІТ ІНВЕСТ» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100023926.

В червні 2007 року працівниками ДПІ, на підставі наказу №192-В від 29.05.2007р. та направлення від 04.06.2007р. №654/23-300, була здійснена виїзна позапланова перевірка «АРВІТ ІНВЕСТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, якою виявлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.4. п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.10.2. ст.10 закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 13.06.2007 року, на підставі якого, відповідач виніс та направив позивачу податкове повідомлення-рішення №0014082330/0 від 22.06.2007 року (а.с.36) про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 42 064 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 21 032 грн., яке позивач і просить скасувати в судовому порядку.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем без врахування усіх обставин спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та не заснованим на законі, в зв'язку із чим, підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, як зазначено в акті перевірки від 13.06.2007 року та в письмових запереченнях відповідача, підставою для зменшення податкового кредиту та визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2005 року, січень-квітень 2006 року в сумі 42 063, 92 грн. стало порушення позивачем вимог пп. «а»п.2.1. ст.2 , п.п.7.2.4., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1. ст.7, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 42 063, 92 грн. грн. по податковим накладним по господарській операції з ПП «Агро-Траст», свідоцтво платника податку на додану вартість якого з 27.09.2005 року визнано недійсним.

Однак, судова колегія, як і окружний суд, вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Агро-Траст»у перевіряє мий період дійсно існували договірні відносини, відповідно яких, останній виконував роботи по перевезенню вантажів для позивача, а останній, в свою чергу, сплачував їх вартість на підставі актів виконаних робіт в готівковій та безготівковій формі, про що зазначено в розділі 3.1.2. акту перевірки (а.с.22-23).

За фактом цих виконаних робіт, ПП «Агро-Траст»видав позивачу податкові накладні на загальну суму 252 383, 52 грн., в тому числі ПДВ - 42 063, 92 грн. (а.с.13-15), які включені до реєстру податкових накладних, сума податку на додану вартість врахована до податкового кредиту відповідних періодів та при визначенні податкових зобов'язань.

Згідно п.7.2.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку.

Так, разом з тим, матеріали справи та спірної перевірки свідчать, що позивач «Арвіт Інвест»та ПП «Агро-Траст»на момент здійснення вказаних господарських операцій, складання податкових накладних та податкової звітності були у передбаченому законом порядку зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Посилання ж відповідача на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.02.2007 року, якою визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку ПП «Агро-Траст»(а.с.85) є безпідставним, оскільки вказане рішення суду 1-ї інстанції, на момент прийняття окружним судом оскаржуваної постанови, не набрало законної сили та до того ж, в подальшому було скасовано, про що свідчить наявна в матеріалах справи постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Приписами п.7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем, в даному випадку, було правомірно, т.б. у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до податкового кредиту ПДВ по господарським операціям з ПП «Агро-Траст»за період грудень 2005 року та січень-квітень 2006 року в сумі 42 063, 92 грн. та враховано його при визначенні податкових зобов'язань за відповідні періоди.

Отже, за таких обставин у відповідача відсутні були підстави для визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 42063, 92 грн. А оскільки були відсутні законні підстави для визначення податкового зобов'язання, то й неправомірним є і застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 21032 грн. згідно п.17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідача же, який є суб'єктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою правову позицію суду 1-ї та 2-ї інстанції не довів та належним чином її не обґрунтував.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог правильними та повністю відповідаючими діючому законодавству.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 16 березня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко