Ухвала суду № 27245106, 24.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5161/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Манаєві М.В., за участі представників: від позивача - Цукера І.Б., від відповідача - Старицької Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5161/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 №№0001272310, 0001262310 , -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2012 року публічне акціонерне товариство «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2012 №№0001272310, 0001262310. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту невиїзної документальної перевірки ПАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс» за період з 01.05.2008 по 31.12.2011 від 08.06.2012 №765/22/00159404. При винесені рішень відповідач керувався вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст.ст. 28. ч.3, 205 ч.2, 15 ч.2-191 ч.5 КК України та ОСОБА_5 за ст.ст. 28. ч.3, 205 ч.2, 15 ч.2-191 ч.5 КК України. Але у зазначеному вироку, яким вказані особи визнані винними у здійснені злочину, відсутні фактичні дані про те, що злочин скоєно при виконанні угоди ПП «Луганськенерголюкс» з позивачем.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, позов публічного акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» -задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 19.06.2012 №№ 0001262310 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38 842,50 грн., в тому числі за основним платежем - 31074,00 грн., за штрафними санкціями - 7768,50 грн., та податкове повідомлення - рішення №0001272310, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 726,25 грн., в тому числі за основним платежем - 22181,00 грн., за штрафними санкціями - 5545,25 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволені, проти чого заперечував представник позивача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 31.03.1998, номер запису 1382 120 0000 003872, про що зазначено в акті перевірки від 08.06.2012 (т.1 а.с.8). Позивач знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 06.07.1994. У період з 06.06.2012 по 08.06.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс» за період з 01.05.2008 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки 08.06.2012 №765/22/00159404 (т.1 а.с.8-23). Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Луганськенерголюкс» в акті перевірки зазначено що до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська надійшов вирок Брянського міського суду Луганської області від 21.10.2011 № 1-291/2011р., в якому визначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 396 КК України. Так, у вироку наголошено, що особа, у відношенні якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, діючи навмисно та протиправно, з корисних мотивів, з метою отримання незаконних доходів, шляхом здійснення фіктивного підприємництва, придбала раніше зареєстровані на території м. Луганська суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ПП «Луганськенерголюкс», з метою прикриття незаконної діяльності по формуванню на підставі завідомо підложних документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними коштами при зверненні в органи державної податкової служби з вимогою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по проведеним ним безтоварним операціям і незаконно сформованому податковому кредиту. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний намір не в змозі, в січні 2010 року, вирішила використати матеріально-технічні можливості ОСОБА_4, та знання в області бухгалтерського обліку та податкової звітності ОСОБА_5 На підставі викладеного, суд у своєму вироку дійшов висновку, що в період з січня 2010 року по 25.02.2011 року вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» була зведена членами організованого угрупування к фіктивному підприємництву. За результатами проведення перевірки встановлено порушення пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 28993 грн., п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 36240,00 грн. 19.06.2012 податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення №0001262310, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38 842,50 грн., в тому числі за основним платежем - 31074,00 грн., за штрафними санкціями - 7768,50 грн., та податкове повідомлення - рішення №0001272310, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 726,25 грн., в тому числі за основним платежем - 22181,00 грн., за штрафними санкціями - 5545,25 грн. (а.с.6,7). Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем сформовано валові витрати на підставі отриманих видаткових накладних, виданих ТОВ «Луганськенерголюкс», за 2008-2010 роки. Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків - фактур, які знаходяться у матеріалах справи. На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної. Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (т.3 а.с.20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 78, 82, 86, 90, 94, 101-102, 106, 110, 116-117,121,125,129,133,137,141,147-148,152,156,160,164,168,172,176,181-182, 186, 190, 194, 198, 202, 206, 210, 214, 218, 222, 226, 230, 234, 238, 242, 246, 250; т.4 а.с.4,8,12,16,20,24,28,32). Сплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями, які надані представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні. Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту. Відповідачем в ході перевірки не встановлено та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку. Слід враховувати, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995 № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Луганськенерголюкс» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, платіжними дорученнями). Стосовно правочину, укладеного з ТОВ «Луганськенерголюкс», слід зазначити наступне. В матеріалах справи наявний вирок Брянківського суду Луганської області від 21.10.2011 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у злочинах, скоєних за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Так, у вироку наголошено, що особа, у відношенні якої кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, діючи навмисно та протиправно, з корисних мотивів, з метою отримання незаконних доходів, шляхом здійснення фіктивного підприємництва, придбала раніше зареєстровані на території м. Луганська суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), в тому числі ПП «Луганськенерголюкс», з метою прикриття незаконної діяльності по формуванню на підставі завідомо підложних документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними коштами при зверненні в органи державної податкової служби з вимогою про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по проведеним ним безтоварним операціям і незаконно сформованому податковому кредиту. Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний намір не в змозі, в січні 2010р., вирішила використати матеріально-технічні можливості ОСОБА_4, та знання в області бухгалтерського обліку та податкової звітності ОСОБА_5. На підставі викладеного, суд у своєму вироку дійшов висновку, що в період з січня 2010 року по 25.02.2011 вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» була зведена членами організованого угрупування к фіктивному підприємництву (т.1 а.с.46-72). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Як встановлено судом, вказаним вироком суду від 21.10.2011 не визнавався фіктивним правочин, укладений між ПП «Луганськенерголюкс» та ПАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт». Інших відомостей щодо визнання вказаного правочину фіктивним у судовому порядку відповідачем не надано. Тобто, на час слухання справи відповідачем не доведено, що вказаний правочин є фіктивним. За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 28993 грн., та п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 36240,00 грн., є безпідставним. Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів. Оскільки в судовому засіданні, як суду першої, так і апеляційної інстанції встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, даючи оцінку наданих позивачем доказів,колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5161/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 №№0001272310, 0001262310 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5161/2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012 №№0001272310, 0001262310 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко