Ухвала суду № 27245129, 30.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року справа №2а/0570/6940/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О.В., представників позивача Чорноглазової Т.Г., Корольов І.Г., за довіреностями, представниками відповідача Молчанової Н.К., Тищенко В.В., за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/6940/2012 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Колосниківська" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 0000011602,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602 на суму 107000,00 грн..

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, здійснено процесуальну заміну у справі неналежного відповідача на належного - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602, винесене Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 107000,00 грн., та стягнув з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незакон ної постанови про задоволення позовних вимог ПАТ «ЦЗФ «Колосниківська».

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволенні апеляційної скарги заперечували, надали суду письмові заперечення, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» зареєстровано виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.09.2003р., є юридичною особою та внесено до ЄДРПОУ за №00176584, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №682724 та довідкою АБ №377869 з ЄДРПОУ. Позивач перебуває на обліку у Макіївської об'єднаної ДПІ з 26.03.2011р. є платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 001765805187, що підтверджується довідкою від 11.05.2011 року №4/10/29-014-8 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 1100336628 (а.с.42-45)

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області на підставі наказу від 10.02.2012р. № 368, згідно з п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1. ст. 79, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України в період з 13.02.12 року по 17.02.12 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Екосфера», їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року.

За результатами якої складено відповідний акт від 24.02.2012р. № 921/23-15/00176584 (а.с.6-11). Відповідно до висновків акту, відповідачем встановлені порушення ч. 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочин щодо виконання умов договору від 26.04.2011р. №70/012/2250, укладеного між ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та ПП «Екосфера», є нікчемним та пп.14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п.п. 198.1-198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, завищено на суму 107000,00 грн.

Позивачем 06.03.2012р. було подано письмові заперечення від 06.03.2012р. № 184/09 на акт перевірки. Листом від 06.03.2012р. № 5312/10/23-311, відповідач повідомив, щодо розгляду заперечень 13.03.2011р. о 10.00 год. в приміщенні органу податкової служби. Листом від 15.03.2012р. №198/10/22-4 відповідач надав відповідь на заперечення, щодо правомірності встановлених актом перевірки правопорушень з боку позивача(а.с.12-20).

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 107000,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області, рішенням якої воно залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленнями-рішеннями звернувся до Державної податкової служби в Донецькій області з скаргою від 29.03.2012 року №264/09 на податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602. Рішенням Державної податкової служби у Донецькій області про результати розгляду первинної скарги від 24.05.2012 року № 6994/10/10/210-5, скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення рішення без змін (а.с.23-30)

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між позивачем ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та ПП «Екосфера» укладено договір на придбання бульдозера від 26.04.2011р. № 70/012/2250.

Згідно п.п.1 п.1 Договору, постачальник (ПП «Екосфера») зобов'язується передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130 на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2.1. вказаного договору, кількість, якість, номенклатура товару зазначаються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Пунктом 3.2. договору визначено, що поставку товару здійснює постачальник у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Инкотермс-2000». Відповідно до пункту 10.5. договору, строк його дії встановлено до 31.12.2011р.

Згідно укладених договорів, позивач, як замовник придбав у ПП «Екосфера» товар бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130, реальність вчинених господарських правовідносин підтверджуються наступними документами: договором на придбання бульдозера від 26.04.2011р. № 70/012/2250; додатком до договору - специфікацією №1 від 26.04.2011 року; актом прийому від 17.05.2011 року; платіжним дорученням №765 від 30 травня 2011 року на суму 642000,00 грн.; податковою накладною №27 від 17.05.2011 року; видатковою накладною №27 від 17.05.2011 року на бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130 на суму 642000,00грн., з яких ПДВ на суму 107000, грн.; витягом з реєстру довіреностей, про видачу довіреності №27 від 17.05.2011 року; податковою декларацією та розрахунками до неї за травень 2011 року. (а.с.122-127,130-141, 168-170)

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні договор та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні заповнені без порушень вимог діючого законодавства та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентом.

Крім того, бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130, який був предметом вищезазначеного договору, позивачем оприбутковано, оформлено інвентарну картку обліку основних засобів від 17.05.2011р. № 1343 та зареєстровано в органах ДАІ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію великотонажного транспортного засобу АН №003339.(а.с.121) Відповідачем в судовому засіданні підтверджено, що бульдозер фактично є в наявності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та його контрагентом ПП «Екосфера», підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договором. Крім того податковий орган довідкою від05.10.2011 року підтверджує реальність здійснених фінансово-господарських операції між позивачем ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та його контрагентом ПП «Екосфера».(а.с.171-174)

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та його контрагентом ПП «Екосфера».

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт від 21.09.2011р. № 258/7/23-408/35281815 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Екосфера» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року, який був використаний відповідачем в якості доказу порушення позивачем ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» порядку формування податкового кредиту з ПДВ, не може свідчити про нікчемність фінансово-господарських операції між позивачем ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та його контрагентом ПП «Екосфера», з наступних підстав.

Контрагент позивача -ПП «Екосфера» на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в ДПІ у м. Дніпродзержинську та був платником податку на додану вартість та подавав податкову звітність до податкового органу.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Отже відсутність контрагента за місцем реєстрації не є свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем, а підставою для прийняття податковими органами заходів щодо розшуку контрагента та притягнення його до відповідальності.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія судів зазначає, що наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Інших підстав для визнання правочину нікчемним законодавством не передбачено.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній вирок суду який би містив в собі встановлені судом об'єктиві данні про нікчемність угод між позивачем та його контрагентам.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/6940/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/6940/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі

Повний текст складено 31 жовтня 2012 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва