Рішення № 27241737, 18.10.2012, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2515/9153/2012

Провадження №2/2515/1409/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Ченцової С.М.

при секретарі Данілевська Ю.П.

з участю: позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ВАТЕС», в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.; витрати, пов»язані з правовою допомогою захисника в сумі 500,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що позивач згідно наказу № 127-к від 10.08.2009 року. прийнята на роботу в ТОВ «ВАТЕС» продавцем магазину, який розташований за адресою м. Чернігів, вул.. Кирпоноса, 33. Згідно наказу № 232-к від 22.06.2012 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Після зборів завідуючих магазинів ТОВ «ВАТЕС», директор товариства ОСОБА_2 запропонував всім працівникам магазину написати заяви про звільнення згідно п. 1 ч. 36 КЗпП України за згодою сторін з причин закриття магазину, насправді бажання звільнятися у позивача не було, оскільки дана робота була основним джерелом існування, враховуючи те, що позивачка має статус матері-одиначки та сама виховує неповнолітню дитину. В зв»язку зі звільненням відповідач має заборгованість перед позивачем по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за період з 01.05.2012 року по день звільнення. Крім цього, незаконними діями відповідача заподіяно моральну шкоду, в зв»язку з моральними переживаннями через позбавлення гарантованого конституційного права нормально працювати та одержувати заробітну плату, внаслідок чого позивач опинився без засобів для існування.

13.08.2012 року позивач, в попередньому судовому засіданні, позовні вимоги уточнила, просила стягнути заборгованість по заробітній платі , в тому числі компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3919,77 грн., середній заробіток за час затримки , згідно розрахунку , який буде надано відповідачем ; моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. , судові витрати, пов»язані з правовою допомогою в сумі 500,00 грн.

В судовому засіданні позивачка уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та наявні в матеріалах справи докази. Додатково пояснила ,що середній заробіток підлягає стягненню , враховуючи середньоденну заробітну плату в розмірі 61,02 грн. та кількість днів затримки , з дня звільнення по день винесення рішення суду. Щодо витрат на правову допомогу , пояснила , що доказів сплати за правову допомогу у неї немає.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Беручи до уваги положення ст. 27, 224 ЦПК України відносно того, що явка до суду є правом, а не обов»язком сторони у справі, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки , позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням вимог, встановлених законом.

Заслухавши пояснення позивача , дослідивши матеріали справи , суд дійшов висновку , що позовні вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав :

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган в першочерговому порядку зобов'язаний виплачувати працівнику заробітну плату за виконану ним роботу, в тому числі і при його звільненні.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у разі, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням у визначений ним строк.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 працювала у ТОВ «ВАТЕС» з 10 серпня 2009 року. Наказом № 232-к від 22.06.2012 року, ОСОБА_1 звільнена з роботи 22.06.2012 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Згідно довідки № 526 від 15.08.2012 року, ТОВ «ВАТЕС» має заборгованість перед ОСОБА_1 із заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 3919,77 грн., середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи складає 61,02 грн. (а.с.25).

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено право позивачки на своєчасне отримання заробітної плати і розрахунку при звільненні, що передбачено ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці", а отже сума заборгованості по заробітній платі, в розмірі 3919,77 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Представник відповідача не надав суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо її права на отримання вихідної допомоги при звільненні.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року зазначено, що обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату; ст.117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Факт порушення права позивача на розрахунок при звільненні знайшов своє підтвердження в суді.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Часом затримки розрахунку з позивачем є період з 22.06.2012 року по 18.10.2012 року (день постановлення рішення), який має 88 робочих днів, середньоденна заробітна плата складає 61,02 грн, тому середній заробіток за час затримки складає 61,02 х 88 = 5369, 76 грн. (без урахування обов'язкових платежів), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо пору шення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього до даткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки , відповідач в порушення вимог трудового законодавства , при звільненні позивача не виплатив заборгованість по заробітній платі , на вимогу позивача не надав довідки про заборгованість по заробітній платі , що позбавило позивача можливості звернутися до суду за стягненням заборгованості в наказному провадженні, суд дійшов висновку , що позивачу завдана моральна шкода , оскільки позивач вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням всіх обставин справи, та враховуючи вимоги розумності та справедливості , суд вважає , що вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 500,00 гривень .

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивачкою не надано доказів на підтвердження сплати витрат на правову допомогу, суд вважає вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу такими , що

не підлягають задоволенню,

У відповідності до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", ст.ст. 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 , 224-226 , 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» ( ідентифікаційний код

№ 14234440 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі - 3919 гривень 77 копійок; середній заробіток за час затримки заробітної плати в розмірі - 5369 гривень 76 копійок (без врахування обов'язкових платежів), у відшкодування моральної шкоди - 500 гривень 00 копійок , всього - 9789,53 ( дев»ять тисяч сімсот вісімдесять дев»ять ) гривень 53 копійки.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, в розмірі 1037 грн. 34 копійки підлягає виконанню негайно.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. .

Суддя Новозаводського

районного суду м. Чернігова С.М. Ченцова