Постанова № 27237462, 22.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2012 року 13:20 № 2а-12322/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Інсан"доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 вересня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство "Інсан" (далі по тексту -позивач, ПП "Інсан") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС), в якому просить визнати дії протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року позовну заяву ПП "Інсан" залишено без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12322/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16 жовтня 2012 року.

В судовому засіданні 16 жовтня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 16 жовтня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0000342210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України ПП "Інсан" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21 318,25 грн., у тому числі за основним платежем -21 317,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0000332210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України ПП "Інсан" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17 055,00 грн., у тому числі за основним платежем -17 054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 серпня 2012 року №603/22-10/31140160 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Інсан" (код ЄДРПОУ 31140160) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "НВО "Мета" (код за ЄДРПОУ 37401232) за період з 01.01.2009р. по 31.06.2012р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на 21 317,25 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на 17 054,00 грн.

Висновок Акта перевірки про заниження податку на прибуток мотивований тим, що існує порушена кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємництва, в якій фігурує контрагент позивача - ТОВ "НВО "Мета"; згідно акта перевірки ТОВ "НВО "Мета", складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено відсутність поставок товарів укладання угод з метою настання реальних наслідків; згідно протоколу допиту ОСОБА_2, що значиться директором ТОВ "НВО "Мета", той непричетний до фінансово-господарської діяльності підприємства; у видаткових накладних від 01 березня 2011 року №3 та від 07 березня 2011 року відсутній обов'язків реквізит -місце складання, а тому вони не є належним чином оформленими первинними документами; до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість товару.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

Висновок Акта перевірки про заниження податку на додану вартість додаткового до викладеного мотивується також наявністю розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між податковим кредитом ПП "Інсан" та податковими зобов'язаннями ТОВ "НВО "Мета".

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: ТОВ "НВО "Мета" на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, а на підтвердження взаємовідносин з вказаним підприємством до перевірки було надано всі необхідні документи.

Разом з тим, позивач не конкретизує які саме дії відповідача він просить визнати протиправними та не жодним чином обґрунтовує такі позовні вимоги.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ПП "Інсан", зважаючи на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП "Інсан" та ТОВ "НВО "Мета", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято внаслідок неправомірного, на думку відповідача, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "НВО "Мета".

Матеріали справи свідчать, що між ПП "Інсан" (покупець) та ТОВ "НВО "Мета" (постачальник) укладено договір від 01 березня 2011 року №12, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з рахунками та видатковими накладними від 01 березня 2011 року та від 07 березня 2011 року ТОВ "НВО "Мета" поставило позивачу контейнери для мишей та препарати проти гризунів, виписало податкові накладні на загальну суму 102 324,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 17 054,00 грн.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основною діяльністю ПП "Інсан" є проведення дератизаційних, дезінсекційних, дезінфекційних робіт та торгівля приладами і засобами для боротьби з гризунами та комахами; позивач має ліцензію Міністерства охорони здоров'я України від 15 жовтня 2009 року серії АВ №492477 на проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт.

Матеріали справи підтверджують, що частина придбаного у ТОВ "НВО "Мета" товару використана позивачем при виконанні договірних робіт з дезінсекції, дератизації та дезінфекції на замовлення третіх осіб, частина придбаного товару у подальшому реалізована на адресу третіх осіб.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаного у власній господарській діяльності товару позивач надав суду копії господарських договорів, актів здачі-приймання робіт, рахунків, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару.

Таким чином, на думку суду, господарські операції ПП "Інсан" з ТОВ "НВО "Мета" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Разом з тим, суд звертає увагу, що спірні операції оформлені первинними документами, що не відповідають встановленим для них вимогам.

Так, частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні від 01 березня 2011 року та від 07 березня 2011 року, виписані ТОВ "НВО "Мета", не містять такого обов'язкового реквізиту як місце складання, тобто є такими, що не можуть підтверджувати понесені позивачем витрати.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки Акта перевірки в частині неправомірного формування витрат та заниження податку на прибуток підтверджуються нормативно та документально, а тому збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток є правомірним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "НВО "Мета".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "НВО "Мета" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; а податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит містять реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вище також судом встановлено, що придбання позивачем товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

З огляду на зазначене, суд вважає, що ПП "Інсан" правомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "НВО "Мета" а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є помилковими.

Разом з тим, незважаючи на не підтвердження позивачем первинними документами витрат по операціям з ТОВ "НВО "Мета", позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Інсан" проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого в СУ ДПС у місті Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09 липня 2012 року в межах розслідування кримінальної справи, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210 є протиправними та підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, суд звертає увагу на наступне.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року позовну заяву ПП "Інсан" залишено без руху, у тому числі у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, зазначивши які саме дії відповідача позивач вважає протиправними. Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та знову ж просив суд визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва, не визначаючи які конкретно та в чому виявилася така протиправність.

З огляду на зазначене, суд розуміє, що позивач просить визнати всі дії відповідача, вчинені в межах спірних правовідносин.

Водночас, вирішуючи спір, суд дійшов висновку про протиправність дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва лише в частині прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, у зв'язку з тим, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210 є такими, що прийняті за наслідками перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, та за умови відсутності факту набрання законної сили відповідним рішенням суду, на думку суду, дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Інсан" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "НВО "Мета" є протиправними.

Оскільки в межах спірних правовідносин інших протиправних дій відповідача судом не виявлено, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень та дій щодо їх прийняття з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, враховуючи формулювання позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Інсан" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Інсан" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Інсан" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета".

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 серпня 2012 року №0000342210 та №0000332210.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Інсан" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 399,83 грн. (триста дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят три копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко