Постанова № 27237481, 25.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року 15:30 № 2а-9237/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача - Короля О.В.,

від відповідача - Корчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Транс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252201 від 25 червня 2012 року,-ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Транс»(далі -позивач, ТОВ «Логос Транс») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252201 від 25 червня 2012 року в частині взаємовідносин позивача з контрагентами ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»та донарахування податку на додану вартість в сумі 440 000,00 грн. по операціях з цими контрагентами і штрафних санкцій у сумі 75 170,70 грн., винесене за результатами акту перевірки від 17.11.2011р. № 635/23-01/35523916.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого підставою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (ПДВ) є наявність належним чином оформленої податкової накладної від постачальника товарів (послуг). Податкові накладні разом з іншими первинними документами, що фіксують здійснення господарської операції та підтверджують факт поставки та оплати товарів (реальність господарських операцій), були надані позивачем до перевірки.

Позивач зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, отримані від ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг», відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, між ТОВ «Логос Транс»та ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»відбулись реальні операції, а тому платником податку не було здійснено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та не занижувався податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами, носять фіктивний характер.

На підтвердження вказаних висновків відповідач зазначав, що ПП «Екотехноконсалтінг»зареєстровано на особу, яка втратила паспорт, без мети зайняття господарською діяльністю, про що дав відповідні свідчення директор підприємства, а саме підприємство за податковою адресою не знаходиться, проведеною перевіркою підприємства підтвердити постачання товару позивачу не вдалося.

Щодо ТОВ «Біотехресурс Консалтінг»наявний висновок спеціаліста Святошинського РУ ГУМВС у м. Києві про те, що підпис на податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року та додатку 5 до цієї декларації виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договори з ПП «Електроконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтінг»без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 02.04.2012 р. здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступні юридично значимі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач -ТОВ «Логос Транс»(код ЄДРПОУ 35523916) зареєстроване Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 30.10.2007р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 30.10.2007 р. № 10691020000022394, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

У період з 28.10.2011 року по 24.11.2011 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Логос Транс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт № 679/23-01/35523916 від 01.12.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

За наслідками перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 446 914,00 грн., завищення податку на додану вартість на загальну суму 1506,00 грн., заниження від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2010 р. на 11 491,00 грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень 2010 року, червень 2011 року на 440 000,00 грн., стала встановлена ним нікчемність договорів, що укладались з ПП «Електроконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтінг»внаслідок:

- отримання ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС листом від 21.09.2012 № 32719/7/23-9 від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту від 21.09.2011 № 1281/23-9/37003007 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Екотехноконсалтинг»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.07.2011, в якому, зокрема, встановлено: службовою запискою від 06.09.2011 № 11354/2606/51 отримано матеріали перевірки Соснівського районного управління УМВС України в Черкаській області - пояснення директора ПП «Екотехноконсалтинг»гр. ОСОБА_4, в яких він пояснив, що втратив паспорт та не має відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Екотехноконсалтинг»; за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи; відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів оподаткування по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям;

- отримання ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС відповіді від 04.11.2011 № 43096/7/23-1110 від ДПІ у Печерському районі м. Києва на запит від 31.10.2011 № 11328/7/23-107, в якій зазначено, що ПП «Екотехноконсалтинг»відсутнє за місцезнаходженням. Також, в ході відпрацювання ПП «Екотехноконсалтинг»встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення об'єктів оподаткування по операціях з контрагентами-постачальниками, а отже, укладені правочини є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, позивачем, за висновком податкового органу, завищено податковий кредит по операціях з ПП «Екотехноконсалтинг»за серпень 2010 року на 50 000,00 грн. та червень 2011 року на 140 000, 00 грн.;

- отримання ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС листом від 03.08.2011 № 29058/7/23-710 від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту від 03.08.2011 № 973/23-7/36088011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Біотехресурс Консалтінг», яким встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Як встановлено перевіркою ТОВ «Біотехресурс Консалтінг», посадові особи підприємства відсутні за його місцезнаходженням; 13.05.2011 р. анульовано свідоцтво платника на додану вартість останнього; підпис на декларації з ПДВ за січень 2011 року виконано не ОСОБА_3, який значився директором підприємства, а іншою особою. Крім того, декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року не визнана ДПІ як податкова звітність. Відтак, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з цим підприємством на 250 000,00 грн. за серпень 2010 року.

Збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Віта Верітас»у розмірі 5 413,20 грн. позивачем не оспорюється.

25 червня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252201, яким позивачу за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 521 937,20 грн., з яких 445 413,20 грн. -основний платіж та 76 524,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Оболонському районі м. Києва рішенням в частині донарахування 440 000,00 грн. податку на додану вартість та 75 170,70 грн. - штрафної санкції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2010 р. між позивачем (Замовник) та ПП "Екотехноконсалтінг" (Виконавець) укладено договір № 118 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику консультаційні, інформаційні та маркетингові послуги щодо наступного асортименту товарів: друкована продукція, аудіо-, відео продукція, інфомарційнві носії різних видів, канцелярські і супутні товари (п.1.1). Предметом договору, зокрема, були маркетингові, консультаційні послуги, послуги з дослідження цін в регіоні, тощо. Моментом надання консультаційних, інформаційних послуг та надання результатів дослідження є підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (п.2.2); ціна даного договору визначається сумою окремих актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються сторонами на виконання цього договору (п.3.5) -том І а.с.239-244.

Надання послуг, визначених умовами договору, підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту № ОУ-0000158 здачі-прийняття робіт від 31.08.2010 р. (том I, а.с. 245).

За наслідками наданих послуг ПП «Екотехноконсалтінг»виписало на адресу позивача податкову накладну від 31.08.2010 р. № 158 на суму ПДВ -50 000,00 грн. (том I а.с. 246).

Разом з тим, між позивачем (Покупець) та ПП "Екотехноконсалтінг" (Продавець) було укладено Договір № 36 від 03 червня 2011 року, відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця пакувальний матеріал, а покупець приймає та оплачує таку продукцію (п.1.1). Згідно з умовами договору відпускна ціна одиниці продукції та загальна вартість партії зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1); оплата вартості продукції проводиться Покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.2.2) -том І а.с.229-230.

Поставка товарів, визначених умовами договору, підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 03.06.2011р. № РН-000259 (том I а.с. 232).

З матеріалів справи вбачається, що предметом поставки була плівка ПВХ одношарова, непориста, армована шовковою ниткою в кількості 503 рулони (том І а.с.232).

За наслідками проведених поставок ПП «Екотехноконсалтінг»виписало на адресу позивача податкову накладну: від 03.06.2011 р. № 4 на суму ПДВ -140 000,00 грн. (том I а.с. 231).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2010 року та червні 2011 року в загальному розмірі 190 000,00 грн. та відображені в Додатках № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацйї з ПДВ за відповідний податковий період.

Оплата товарів та послуг, отриманих від ПП "Екотехноконсалтінг", підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи: № 4851 від 17.08.2011 р. на суму 240 000,00 грн. (ПДВ 40 000,00 грн.), № 4795 від 15.08.2011 р. на суму 200 000,00 грн. (ПДВ -33 333,33 грн.), № 4794 від 12.08.2011 р. на суму 200 000,00 грн. (ПДВ -33 333,33 грн.), № 891 від 05.10.2010 р на суму 102 900,00 грн. (ПДВ -17 150,00 грн.), № 804 від 23.09.2010 р. на суму 95 400,00 грн. (ПДВ -15 900,00 грн.), № 736 від 16.09.2010 р. на суму 101 700,00 грн. (ПДВ -16 950,00 грн.) - том ІІ а.с. 97-103.

Перевіркою встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»(Постачальник) та ТОВ «Логос Транс»(Покупець) було укладено Договір поставки № 124 від 02 серпня 2010 року, відповідно до якого Постачальник поставляє Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець приймає та оплачує його (п.1.1); постачальник поставляє товар згідно з видатковими накладними, в яких вказано асортимент, кількість і ціна товарів, що поставляються (п.1.2); постачальник поставляє товари за цінами, визначеними у Специфікації, затвердженій сторонами; ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються Постачальником Покупцеві для проведення оплати (п.3.1); розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку (п.3.3).

Поставка товарів, визначених умовами договору, підтверджується видатковою накладною № РН-0000175 від 31.08.2010 р. на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -250 000,00 грн. (том І, а.с. 238).

З матеріалів справи вбачається, що предметом поставки була стрічка поліетиленова самоклеюча, дріт та плівка поліетиленова (том І а.с.238).

За наслідками проведених поставок ТОВ "Біотехресурс Консалтінг" виписало на адресу позивача податкову накладну від 31.08.2010 р. № 175 на суму ПДВ -250 000,00 грн., копія якої наявна в матеріалах справи (том І а. с. 237).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 року та відображена в Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний податковий період.

Оплата товарів, отриманих від ТОВ "Біотехресурс Консалтинг", підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи: № 4249 від 14.07.2011 р. на суму 180 000,00 грн. (ПДВ 30 000,00 грн.), № 3670 від 17.06.2011 р. на суму 150 000,00 грн. (ПДВ -25 000,00 грн.), № 3659 від 15.06.2011 р. на суму 150 000,00 грн. (ПДВ -25 000,00 грн.), № 1688 від 24.12.2010 р на суму 320 000,00 грн. (ПДВ -53 333,33 грн.), № 1457 від 07.12.2010 р. на суму 400 000,00 грн. (ПДВ -66 666,67 грн.), № 1134 від 05.10.2010 р. на суму 200 000,00 грн. (ПДВ -33 333,33 грн.), № 906 від 08.10.2010 р. на суму 100 000,00 грн. (ПДВ -16 666,67 грн.) - том ІІ а.с. 104-110.

Правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями відповідачем не визнається.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із наступного.

У роз'ясненнях, викладених в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у серпні 2010 року, оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які існували у червні 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Логос Транс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2010 року та за червень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Екотехноконсалтіг" та ТОВ "Біотехресурс Консалтинг", які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів та послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в серпні 2010 року та червні 2011 року, постачання товарів, надання послуг відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «Логос Транс» на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у серпні 2010 року, а також у червні 2011 року.

Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2011 року, нормами чинного Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ПП "Екотехноконсалтінг" було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100276428 від 25.03.2010 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Екотехноконсалтінг»було анульоване 02 грудня 2011 року на підставі рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 279/15-4 від 02.12.2011 року (том І а.с. 196), в той час як податкові накладні на користь позивача зазначеним платником податку були видані у серпні 2010 року та червні 2011 року.

На момент складання податкових накладних інший контрагент позивача -ТОВ "Біотехресурс Консалтинг" також був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 100148134 від 03.11.2008 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Біотехресурс Консалтинг" було анульоване 13 травня 2011 року на підставі рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 263/29-526 від 13.05.2011 року (том ІІ а.с. 194-195), в той час як податкова накладна на користь позивача були видані зазначеним платником податку серпні 2010 року.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаним підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно з наявними в матеріалах справи довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 20.08.2012 року № 14508735 та № 14508789 вказані юридичні особи станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ а.с. 121-124, 125-129).

Посилання відповідача на те, що під час перевірки, було встановлено відсутність посадових осіб ПП «Екотехноконсалтинг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»за адресою вказаною в реєстраційних документах та внесення на підставі перевірки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаною адресою, судом не приймаються.

По-перше, з довідки із ЄДР вбачається, що запис про відсутність ПП «Екотехноконсалтинг»до Єдиного державного реєстру протягом усього часу діяльності підприємства не вносився (том ІІ, а.с. 121-124), а запис про відсутність ТОВ «Біотехресурс Консалтинг» за його місцезнаходженням було внесено 09.04.2012 року (запис № 16), тобто після здійснення господарських операцій з позивачем (том ІІ, а.с. 129), які мали місце у серпні 2010 року..

По-друге, на переконання суду, дана обставина -відсутність підприємства за його місцезнаходженням - може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, станом на момент здійснення господарських операцій ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресур Консалтинг»не були ліквідовані, їх діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність вчинення господарських операцій з надання послуг (робіт) та поставки товарів ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, позивач фактично здійснював роздрібну торгівлю книгами, газетами та канцелярськими товарами.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.08.2011 № 10859907 до основних видів діяльності ПП «Екотехноконсалтінг»належать: «Дослідження конюктури ринку та виявлення суспільної думки»(код КВЕД 74.13.0), «Оброблення неметалевих відходів та брухту»(код КВЕД 37.20.0), «Збирання та знищення інших відходів»(код КВЕД 90.02.0), «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту»(код КВЕД 51.19.0), «Інші види оптової торгівлі» (код КВЕД 51.90.0), «Консультування з питань комерційної діяльності та управління (код КВЕД 74.14.0) - том ІІ а.с. 111-113.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, придбаний у ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консталтинг»- плівка ПВХ, стрічка самоклеюча, плівка поліетиленова, дріт -використовувався позивачем для пакування книг, які у подальшому ним реалізовувались, відповідними актами списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (том ІІ, а.с. 130-139).

Надання ж ПП «Екотехноконсалтінг»позивачу маркетингових, консалтингових послуг та послуг з дослідження цін в регіоні підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про дослідження книжкового ринку в Україні та моніторинг цін на книжкову продукцію (том ІІ а.с.177-241).

Таким чином, придбання товарів та послуг у ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності пов'язаної з реалізацією книг, газет та канцелярських товарів, яка спрямована на отримання доходу.

Виконання наведених договорів підтверджується наданими позивачем первинними документами, дослідженими та переліченими судом вище.

До того ж, відповідно до даних додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість за серпень 2010 року та червень 2011 року ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консталтинг»задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ з ТОВ «Логос Транс», що повністю відповідає сумі податкового кредиту, задекларованій позивачем (том І а.с.209, том ІІ а.с.258).

Суд не приймає посилання представника відповідача на висновок спеціаліста про невідповідність підписів на податковій декларації з ПДВ та додатку 5 до неї підпису ОСОБА_3 -директора ТОВ «Біотехресурс Консталтинг»- з огляду на те, що висновок спеціаліста стосується податкової декларації з ПДВ та додатку 5 до неї за січень 2011 року, у той час як правовідносини між позивачем та ТОВ «Біотехресурс Консталтинг», на підставі яких ТОВ «Логос Транс»сформовано податковий кредит, відбувались у серпні 2010 року. До того ж, слід зазначити, що ні відносно виписаних ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»на користь позивача податкової та видаткової накладної, ні відносно договору поставки чи інших документів, що стосуються операцій позивача з цим контрагентом, почеркознавча експертиза не проводилась. Окрім того, копія висновку спеціаліста суду не надавалась.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі „Інтерсплав проти України").

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг»є реальними та підтверджуються необхідними документами, товари, послуги (роботи), що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на пояснення гр. ОСОБА_4 щодо того, що він утратив свій паспорт та до реєстрації і фінансово-господарської діяльності ПП «Екотехноконсалтінг»ніякого відношення не має, суд зазначає наступне.

Позивачем надано суду постанову старшого о/у Мінко І.Н., затверджену начальником ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.10.2011 року стосовно директора ПП «Екотехноконсалтінг»ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (том ІІ а.с.173-174). В даній постанові зазначено, що в ході проведення додаткової перевірки директора ПП «Екотехноконсалтінг», ОСОБА_4 було викликано до ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та опитано. Згідно пояснень останнього стало відомо, що він дійно є директором та відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Крім того, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 від 21.12.2011 року, засвідчена нотаріусом, в якій він підтверджує інформацію щодо того, що дійсно був директором ПП «Екотехноконсалтінг»та укладав господарські договори з різними підприємствами, у т.ч. з ТОВ «Логос Транс»і постачав їм товари (електроприлади, плівку ПВХ, офісний папір, тощо). Із заяви вбачається, що попередні покази стосовно непричетності ОСОБА_4 до діяльності вказаного товариства надавалися ним за збігом несприятливих для нього обставин, під впливом лікарських засобів для зняття головного болю та з метою якнайшвидшого припинення спілкування з працівником міліції. А отже, достовірність вказаних свідчень ОСОБА_4 заперечує, про що надає пояснення у заяві від 21.12.2011 р. (том ІІ а.с.175-176).

Отже, висновки відповідача щодо реєстрації ПП «Екотехноконсалтінг»на підставних осіб та відсутність факту ведення підприємством господарської діяльності спростовуються матеріалами справи та, в тому числі, поясненням директора підприємства.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво, на факт якого відповідач посилається, є злочинами, відповідальність за які встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Посилання відповідача на відсутність у ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консталтинг»найманих працівників, матеріальних ресурсів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консталтинг»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність контрагентів.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для реалізації товару та надання послуг, що передані (надані) ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консталтинг»позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій -продаж товарів та надання послуг -виконання таких договорів не вимагало від виконавця (продавця) наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів та безпосереднє виконання робіт умови укладених договорів не містять.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, з врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «Екотехноконсалтінг»та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення -придбання товарів та результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю цих підприємств з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Логос Транс»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року та червень 2011 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 440 000,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 75 170,70 грн. також є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Логос Транс»підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 червня 2012 року № 0000252201 в частині донарахування 440 000,00 грн. податку на додану вартість та 75 170,70 грн. штрафної (фінансової) санкції.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Транс»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

4. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 02 листопада 2012 року.

Суддя О.В. Патратій