Постанова № 27236918, 31.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.10.2012р. справа № 2а- 10686/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон"

до

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про

скасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метакон», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0004612305 від 21.05.2012 р., №0007922305 від 11.09.2012 р. та №00007912305 від 11.09.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Інтертон плюс», оскільки за даними операціями товар був поставлений, а послуги надані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Посилаючись на викладені мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень зазначивши, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення ТОВ «Метакон»вимог п.138.8 ст. 138, ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на суму 247.611,00 грн. та завищено податковий кредит на суму 215.314,00 грн., за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників складених ТОВ «Інтертон плюс»первинних документів за нікчемним правочином, бо за висновками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ведення суб’єктами господарювання ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», з якими у свою чергу мав взаємовідносини контрагент позивача –ТОВ «Інтертон плюс», є неможливим. Посилаючись на викладені доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Метакон», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом –32133971, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС. Вказані обставини не заперечуються сторонами, відносно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.ст.72 і 76 КАС України суд не вбачає необхідності у додатковому доказуванні цих обставин.

03.05.2012 р. та 21.08.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС були проведені невиїзні документальні позапланові перевірки ТОВ «Метакон»(ідентифікаційний код - 32133971) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Інтертон плюс»(ідентифікаційний код - 36225526) за листопад 2011 р. та травень, жовтень, грудень 2011р.

Результати перевірок оформлені актами від 04.05.2012 р. №1419/2204/32133971 та від 28.08.2012 року № 3398/22041/32133971 відповідно.

21.05.2012 р. з посиланням на акт від 04.05.2012 р. №1419/2204/32133971 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0004612305 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 254.970,00 грн. (основний платіж – 169.980,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –84.990,00 грн.)

11.09.2012 р. з посиланням на акт від 28.08.2012 року № 3398/22041/32133971 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №00007912305 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 316.490,50 грн. (основний платіж –215.314,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –101.176,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0007922305 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 247.611,00 грн.

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в актах від від 04.05.2012 р. №1419/2204/32133971 та від 28.08.2012 року № 3398/22041/32133971 судження суб’єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Метакон»п.138.8 ст. 138, ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Інтертон плюс», котрі реально не відбулись.

Із зібраних судом документів вбачається, що єдиним мотивом, на підставі якого суб’єкт владних повноважень дійшов судження про вчинення платником податків податкового правопорушення, є виключно висновки іншого органу податкової служби про неможливість проведення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Інтертон плюс», який, у свою чергу, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», висновки про відсутність реальності здійснення господарської діяльності якими містяться у складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічних звірок.

Жодних інших мотивів суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб’єктом владних повноважень в актах від 04.05.2012 р. №1419/2204/32133971 та від 28.08.2012 року № 3398/22041/32133971, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що 26.03.2011 р. між позивачем, ТОВ «Метакон»(в якості покупця), та ТОВ «Інтертон плюс»(в якості продавця) було укладено договір поставки №2603, предметом якого є купівля-продаж обладнання відеонагляду. (т.1, а.с.94-95).

01.04.2011 р. між позивачем, ТОВ «Метакон»(в якості замовника), та ТОВ «Інтертон плюс»(в якості виконавця) було укладено договір №0104/2, предметом якого є надання маркетингових послуг. (т.4, а.с. 60-61).

01.07.2011 р. між позивачем, ТОВ «Метакон»(в якості покупця), та ТОВ «Інтертон плюс»(в якості продавця) було укладено договір поставки №0107/1, предметом якого є купівля-продаж офісного обладнання та техніки відеоспостереження. (т.2, а.с. 1-2).

Також судом встановлено, що у листопаді 2011 р. між позивачем, ТОВ «Метакон»(в якості замовника), та ТОВ «Інтертон плюс»(в якості виконавця) було укладено усний правочин, предметом якого є виконання робіт, номенклатура якого відображена у відповідних первинних документах, а саме: роботи по побудові систем забезпечення безпеки, монтаж систем відеоспостережння, роботи зі створення карти лісів України, інформаційно-консультаційні послуги, роботи по векторизації космічних знімків

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Інтертон плюс»податкові накладні №6 від 04.05.2011 р. на загальну суму 15.060,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.510,00 грн.), №21 від 11.05.2011 р. на загальну суму 13.188,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.198,00 грн.), №59 від 18.05.2011 р. на загальну суму 6.516,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.086,00 грн.), №61 від 19.05.2011 р. на загальну суму 12.672,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.112,00 грн.), №71 від 20.08.2011 р. на загальну суму 1.896,00 грн. (у т.ч. ПДВ –316,00 грн.), №79 від 23.05.2011 р. на загальну суму 20.118,00 грн. (у т.ч. ПДВ –3.353,00 грн.), №97 від 26.05.2011 р. на загальну суму 8.316,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.386,00 грн.), №1 від 01.12.2011 р. на загальну суму 230.124,00 грн. (у т.ч. ПДВ –38.354,00 грн.), №2 від 01.12.2011 р. на загальну суму 23.068,00 грн. (у т.ч. ПДВ –3.844,67 грн.), №6 від 01.12.2011 р. на загальну суму 317.574,00 грн. (у т.ч. ПДВ –52.929,00 грн.), №51 від 12.12.2011 р. на загальну суму 147.312,00 грн. (у т.ч. ПДВ –24.552,00 грн.), №76 від 16.12.2011 р. на загальну суму 461.820,00 грн. (у т.ч. ПДВ –76.970,00 грн.), №94 від 21.12.2011 р. на загальну суму 10.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.666,67 грн.), №110 від 18.11.2011 р. на загальну суму 2,40 грн. (у т.ч. ПДВ –0,40 грн.), №6 від 01.11.2011 р. на загальну суму 504.212,40 грн. (у т.ч. ПДВ –84.035,40 грн.), №22 від 03.11.2011 р. на загальну суму 16.824,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.804,00 грн.), №37 від 04.11.2011 р. на загальну суму 4.776,00 грн. (у т.ч. ПДВ –796,00 грн.), №111 від 18.11.2011 р. на загальну суму 125.700,00 грн. ( у т.ч. ПДВ –20.950,00 грн.), №159 від 24.11.2011 р. на загальну суму 235.380,00 грн. (у т.ч. ПДВ –39.230,00 грн.); видаткові накладні №0405/4 від 04.05.2011 р. на загальну суму 15.060,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.510,00 грн.), №1105/5 від 11.05.2011 р. на загальну суму 13.188,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.198,00 грн.), №1805/1 від 18.05.2011 р. на загальну суму 6.516,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.086,00 грн.), №1905/1 від 19.05.2011 р. на загальну суму 12.672,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2.112,00 грн.), №2005/1 від 20.05.2011 р. на загальну суму 1.896,00 грн. (у т.ч. ПДВ –316,00 грн.), №2305/1 від 23.05.2011 р. на загальну суму 20.118,00 грн. (у т.ч. ПДВ –3.353,00 грн.), №2605/1 від 26.05.2011 р. на загальну суму 8.316,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.386,00 грн.), №0112/5 від 01.12.2011 р. на загальну суму 230.124,00 грн. (у т.ч. ПДВ –38.354,00 грн.), №0112/6 від 01.12.2011 р. на загальну суму 23.068,00 грн. (у т.ч. ПДВ –3.844,67 грн.), №0112/7 від 01.12.2011 р. на загальну суму 317.574,00 грн. (у т.ч. ПДВ –52.929,00 грн.), №1212/1 від 12.12.2011 р. на загальну суму 147.312,00 грн. (у т.ч. ПДВ –24.552,00 грн.), №1612/1 від 16.12.2011 р. на загальну суму 461.820,00 грн. (у т.ч. ПДВ –76.970,00 грн.), №1811/2 від 18.11.2011 р. на загальну суму 2,40 грн. (у т.ч. ПДВ –0,40 грн.), а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.11.2011 р. на загальну суму 504.212,40 грн., від 03.11.2011 р. на загальну суму 16.824,00 грн., від 04.11.2011 р. на загальну суму 4.776,00 грн., від 18.11.2011 р. на загальну суму 125.700,00 грн., від 24.11.2011 р. на загальну суму 235.380,00 грн., від 21.12.2011 р. на загальну суму 10.000,00 грн. (т.1. а.с.96, 99,102,105,108,111-112,115-116,119,123,127,131,135,139,т.2. а.с.3,-4,9-10,13-14,17,20-21, т. 3, а.с. 68, т.4, а.с. 62,65,68,71,74,78,81,137).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб’єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом –Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме банківська виписка по рахунку, відкритому ТОВ «Метакон»в ПАТ «КБ «Приватбанк», а також платіжними дорученнями №1217 від 02.11.2011р. на загальну суму 11.532,00 грн., №1232 від 09.11.2011р. на загальну суму 4.776,00грн., №1265 від 17.11.2011р. на загальну суму 12.744,00грн., №1262 від 16.11.2011р. на загальну суму 16.824,00грн., №1292 від 24.11.2011р. на загальну суму 6.642,00грн., №1306 від 29.11.2011р. на загальну суму 28.440,00грн., №1307 від 29.11.2011р. на загальну суму 38.316,00грн., №1307 від 29.11.2011р. на загальну суму 13.200,00грн., №1325 від 02.12.2011р. на загальну суму 92.922,00грн., №1326 від 02.12.2011р. на загальну суму 94.284,00грн., №1336 від 02.12.2011р. на загальну суму 20.220,00грн., №1335 від 02.12.2011р. на загальну суму 61.380,00грн., №1327 від 02.12.2011р. на загальну суму 92.928,00грн., №1337 від 02.12.2011р. на загальну суму 8.280,00грн., №1329 від 02.12.2011р. на загальну суму 51.300,00грн., №1357 від 07.12.2011р. на загальну суму 174.000,00грн., №1358 від 07.12.2011р. на загальну суму 125.700,00грн., №1360 від 08.12.2011р. на загальну суму 1.500,00грн., №1367 від 13.12.2011р. на загальну суму 147.312,00грн., №1430 від 04.01.2012р. на загальну суму 600,00грн., №1431 від 04.01.2012р. на загальну суму 19.164,00грн., №1430 від 04.01.2012р. на загальну суму 600,00грн., №143 від 04.01.2012р. на загальну суму 600,00грн., №788 від 04.05.2011р. на загальну суму 2.400,00грн., №792 від 06.05.2011р. на загальну суму 3.300,00грн., №796 від 11.05.2011р. на загальну суму 3.036,00грн., №798 від 12.05.2011р. на загальну суму 4.740,00грн., №797 від 12.05.2011р. на загальну суму 5.172,00грн., №814 від 19.05.2011р. на загальну суму 9.612,00грн., №829 від 25.05.2011р. на загальну суму 13.416,00грн. , №830 від 26.05.2011р. на загальну суму 6.018,00грн., №836 від 27.05.2011р. на загальну суму 1.896,00грн., №835 від 27.05.2011р. на загальну суму 11.760,00грн., №837 від 30.05.2011р. на загальну суму 5.616,00грн., №849 від 03.06.2011р. на загальну суму 9.360,00грн., №852 від 06.06.2011р. на загальну суму 1.680,00грн., №1188 від 19.10.2011р. на загальну суму 13.020,00грн., №12168 від 02.11.2011р. на загальну суму 5292,00грн., №1227 від 04.11.2011р. на загальну суму 3.120,00грн., №1241 від 14.11.2011р. на загальну суму 2.820,00грн., №1356 від 07.12.2011р. на загальну суму 1.020,00грн., №1367 від 13.12.2011р. на загальну суму 147.312,00грн., №1396 від 16.12.2011р. на загальну суму 22.032,00грн., №1419 від 27.12.2011р. на загальну суму 420,00грн., №1418 від 27.12.2011р. на загальну суму 19.000,00грн., №1420 від 27.12.2011р. на загальну суму 27.840,00грн., №1433 від 04.01.2012р. на загальну суму 10.736,00грн., №1432 від 04.01.2012р. на загальну суму 12.602,00грн., №1457 від 19.01.2012р. на загальну суму 461.820,00грн., №1458 від 19.01.2012р. на загальну суму 173.000,00грн., №1464 від 23.01.2012р. на загальну суму 144.574,00грн., №1484 від 26.01.2012р. на загальну суму 44.352,00грн., №1483 від 26.01.2012р. на загальну суму 57.600,00грн., №1482 від 26.01.2012р. на загальну суму 57.600,00грн., №1437 від 04.01.2012р. на загальну суму 10.000,00грн., №1319 від 01.12.2011р. на загальну суму 2,40грн. (т.1, а.с.83-92, т.4, а.с.84-136) засвідчують факт виконання позивачем зобов’язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), до матеріалів справи суб’єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов’язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару та отриманих послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду не спростував твердження платника податків про використання отриманих послуг, робіт та товару у межах власної господарської діяльності, адже не надав до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність у платника податків об’єктивної потреби на укладання спірного правочину, неспівпадання предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Метакон», відсутність факту надання послуг та фізичну відсутність придбаного товару за спірними правочинами в дійсності, невикористання ТОВ «Метакон»отриманих товарів та послуг в межах власної господарської діяльності.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб - сторін спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного платником податків товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону, і як наслідок, заниження грошового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, ґрунтується на єдиному мотиві –висновках стосовно нікчемності укладених за участі контрагента позивача –ТОВ «Інтертон плюс»- правочинів, котрі викладені в складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова актах №105/2305/3622556 від 07.03.2012 р., №857/2305/36225526 від 05.04.2012 р. та №858/2305/36225526 від 05.04.2012 р. щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», ТОВ «Універсал сервіс».

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об’єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Метакон»або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов’язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. ст. 138, 198, 201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єктів господарювання, з якими мав господарські взаємовідносини контрагент позивача –ТОВ «Інтертон плюс», то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти –відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов’язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов’язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об’єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Оскільки висновки ДПІ про формування ТОВ «Метакон»податкового кредиту з ПДВ та валових витрат без дотримання вимог п.138.8 ст. 138, ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України ґрунтуються на складених ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єктів господарювання, з якими мав господарські взаємовідносини контрагент позивача –ТОВ «Інтертон плюс», то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ «Метакон»податкового правопорушення.

З огляду на положення ст.ст.70 і 71 КАС України та беручи до уваги п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб’єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, сам лише акт про неможливість проведення зустрічної звірки не спростовує реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Метакон»до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0004612305 від 21.05.2012 р., №0007922305 від 11.09.2012 р. та №00007912305 від 11.09.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко