Постанова № 27236913, 18.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2012 р. № 2-а- 8662/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Крутько Т.М.,

представника відповідача - Юрчик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЗІМ-Електрод" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000251510 від 30.03.2012 року, скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001571510 від 08.06.2012 року, скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000241510 від 30.03.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5341,00 грн. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну виїзну перевірку нашого підприємства з питань взаємовідносин в березні 2011 р. з ТОВ «Промспец Консалтинг», що відображені у податковій декларації з ПДВ за червень 2011 року та декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2012 року за № 689-15-109/36988615.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ "Компанія ЗІМ-Електрод ": порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за березень 2011 року; порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України за червень 2011 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) в розмірі 5341,0 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи за червень 2011 року в сумі 2649,0 грн.; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.4, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94- ВР (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), ст. 135, ст. 137, ст.138, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, а саме: завищено: сума валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011р. в розмірі 51900,0 грн., сума валових витрат від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011р. в розмірі 39 950 грн.

На підставі висновків акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 30.03.12 за №0000251510 на загальну суму 3 311 ,25, податкове повідомлення - рішення від 30.03.12 за №0000241510 на загальну суму 6 676, 25 грн. та податкове повідомлення - рішення від 08.06.12 за №0001571510 на загальну суму 5341 грн.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Компанія ЗІМ -Електрод», та контрагентом ТОВ «Промспец Консалтин» було укладено договір №06 від 08.09.2010р. на поставку ТМЦ.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з поставки товару, які оформлені видатковою накладною № б/н від 13.01.2011р. на суму 10200,00грн., №599 від 31.01.2011р. на суму 25500,00 грн. видатковою накладною № б/н від 04.03.2011р. на суму 47940,00грн., податковою накладною № 244 від 13.01.2011р. на загальну суму 10200,00грн. (в тому числі ПДВ -1700,00 грн. податковою накладною № 599 від 31.01.2011р. на загальну суму 25500,00грн. (в тому числі ПДВ -4250,00 грн. податковою накладною № 134 від 04.03.2011р. на загальну суму 47940,00грн. (в тому числі ПДВ - 7990,00 грн.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 631 бухгалтерського обліку.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 13.01.2011 р., від 31.01.2011 р., 04.03.2011 р.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: картками № 1,2 складського обліку матеріалів, та накладними на внутрішнє переміщення ПМ -0000001 від 13.01.2011 р. , ПМ -0000002 від 31.01.2011 р. ПМ -0000003 від 04.03.2011 р.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №39 від 05.07.2011р на загальну суму 23000,00грн. (в тому числі ПДВ - 3833,33 грн..). № 45 від 12.07.2011р на загальну суму 29000,00грн. (в тому числі ПДВ - 4833,33 грн.). №45 від 01.08.2011р на загальну суму 25000,00грн. (в тому числі ПДВ - 4166,67 грн.) №62 від 15.09.2011р на загальну суму 25000,00грн. (в тому числі ПДВ - 4166,67 грн.).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме:

реалізовано згідно рахунку СФ-0000001 від 13.01.2011 р., відповідно до видаткової накладної № Рн-0000001 від 19.01.2011 р. на суму 12000,00грн., податкової накладної №1 від 19.01.2011р. на загальну суму 12000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2000,00) ВАТ Трест Житлобуд- 1, банківська виписка 18.01.2011 р. згідно рахунку СФ-0000002 від 15.02.2011 р., відповідно до видаткової накладної № Рн-0000002 від 15.02.2011 р. на суму 26640,00 грн., податкової накладної №2 від 15.02.2011р. на загальну суму 26640,00рн. (в тому числі ПДВ -4440,00) ДП «Укрспецвагон» згідно рахунку СФ-0000003 від 25.02.2011р, відповідно до видаткової накладної № Рн-0000003 від 25.02.2011р. на суму 6660,00грн., податкової накладної №3 від 25.02.2011р. на загальну суму 6660,00рн. (в тому числі ПДВ - 1110,00) ДП «Укрспецвагон», банківська виписка 28.02.2011р. згідно рахунку СФ-0000004 від 04.03.2011р, відповідно до видаткової накладної № Рн-0000004 від 09.03.2011р. на суму 13500,00грн., податкової накладної № 4 від 09.03.2011р. на загальну суму 13500,00рн. (в тому числі ПДВ - 2250,00) ВАТ Трест Житлобуд- 1, банківська виписка 01.04.2011р. згідно рахунку СФ-0000006 від 18.03.2011р, відповідно до видаткової накладної № Рн-0000005 від 18.03.2011р. на суму 13320,00грн., податкової накладної №5 від 18.03.2011р. на загальну суму 13320,00рн. (в тому числі ПДВ - 2220,00) ДП «Укрспецвагон». згідно рахунку СФ-0000007 від 28.03.2011р, відповідно до видаткової накладної № Рн-0000006 від 28.03.2011р. на суму 26640,00грн., податкової накладної №6 від 28.03.2011р. на загальну суму 26640,00рн. (в тому числі ПДВ - 4440,00) ДП «Укрспецвагон» банківська виписка 01.04.2011р. згідно рахунку СФ-0000008 від 18.03.2011р, відповідно до видаткової накладної № Рн-0000008 від 21.03.2011р. на суму 8820,00грн., податкової накладної №7 від 21.03.2011р. на загальну суму 8820,00рн. (в тому числі ПДВ - 1470,00) БК «ФОРТ-ПОСТ» банківська виписка 22.03.2011р.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі викладеного укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до перевірки специфікаціями, рахунками, рахунками - фактури, податковими накладними, видаткові накладними.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Посилання відповідача на акти перевірок складених ДПІ стосовно контрагентів суд не приймає до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Що стосується визнання ДПІ нікчемності правочинів, зазначаємо наступне, проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, зазначаємо, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь - якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.і ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.10 повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772; далі за текстом - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Вирішуючи спір, суд також зазначає, що необхідно керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", оскільки правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) гщавочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину у за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які передбачені ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЗІМ-Електрод" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000251510 від 30.03.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001571510 від 08.06.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000241510 від 30.03.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5341,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЗІМ-Електрод" (код ЄДРПОУ 36988615) судові витрати в розмірі 154.00 грн. (сто п'ятдесят чотири гривні).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.10.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.