Рішення № 27225422, 29.10.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/0590/10999/12 Головуючий в 1 інстанції Черкова В.Г.

Категорія 26 Доповідач Будулуца М.С.

Р ІШ Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді: Курило В.П.

суддів: Березкіної О.В., Будулуци М.С.,

при секретарі: Перепечаєнко К.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 вересня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 23 травня 2002 року висновком МСЕК йому первісно встановлено 30 % втрати професійної працездатності, а 22 травня 2003 року повторно - 40 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням - хронічним обструктивним бронхітом, яке він отримав під час праці на вугільному підприємстві на підземних роботах, пов'язаних з шкідливими умовами праці.

В зв'язку з втратою професійної працездатності йому встановлена третя група інвалідності і йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінив в 40 000 грн. та просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди вказану суму.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 вересня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області (далі - ВВД ФСС) на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 9000 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 308 грн.

З рішенням суду не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, заявленого до ВВД ФСС.

В обґрунтування доводів скарги ВВД ФСС посилався на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, та не врахував, що дія закону, який передбачає стягнення моральної шкоди на 2007 рік, зупинена, а надалі і скасована Законом України

«Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», факт спричинення моральної шкоди позивачу не підтверджений відповідним медичним висновком.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - Кудров А.С. підтримав доводи апеляційної скарги ВВД ФСС та просив скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не прибув, але про час та місце розгляду справи повідомлений судовою повісткою, а його представник - адвокат ОСОБА_3 - телефонограмою (а.с. 45, 46, 49 - 50).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВВД ФСС, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду в частині стягнення судового збору - змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як зазначено в ст.309 ч.1п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами ч.3 сь.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105- Х1У.

Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Із матеріалів справи, пояснень представників позивача і відповідача вбачається, що позивач працював в вугільному підприємстві на підземних роботах, пов'язаних з шкідливими умовами праці, де під час виконання трудових обов'язків отримав професійне захворювання, був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.8 ). Висновком МСЕК від 23 травня 2002 року йому вперше встановлено втрату 30 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням (а.с. 26).

Внаслідок професійного захворювання він втратив професійну працездатність та йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях потерпілого, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що профзахворювання призвело до моральних страждань потерпілого, у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, що порушило його нормальні життєві стосунки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідність постійного лікування, неможливість виконувати трудові обов'язки за професією та отримувати відповідну високу оплату праці. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21, 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі, і на виплату за моральну шкоду, виникає у останнього з дня первинного встановлення йому стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК. Таке право у позивача виникло з 23 травня 2002 року, коли йому вперше було встановлено втрату 30 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України " Про державний бюджет України на 2007 рік ", так і Законом України " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1,2 ст.5 ЦК України.

Посилання відповідача на норми Законів України " Про державний бюджет України на 2007 рік " і " Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", якими зупинено, а потім скасовано дію статей Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю ВВД ФСС.

Доводи ВВД ФСС про відсутність відповідних медичних висновків про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки їх витребування, окрім висновку МСЕК, вказаним законом не передбачено.

Суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди позивачу, виходячи з принципу розумності та справедливості, в сумі 9000 грн., з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності - 30 %, моральних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, яких він зазнав внаслідок професійного захворювання.

Саме норми Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на ВВД ФСС обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу і її виплата передбачена наведеними нормами Закону України № 1105- Х1У та не обмежена строком позовної давності.

Втім, при вирішенні справи суд неправильно вирішив питання про стягнення судового збору з позивача на користь держави в розмірі 308 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд помилково стягнув з позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 308 грн, оскільки відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674 - VI, позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Тому відповідно до вимог ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судового збору слід змінити та виключити з резолютивної частини рішення висновок про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в розмірі 308 грн. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач - УДКСУ у м. Селидові, банк отримувач: ГУ ДКУС у Донецькій області , код отримувача за ЄДРПОУ) - 37791274, МФО - 834016, код бюджетної класифікації - 22030001 «Судовий збір», та віднести на рахунок держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп., частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача.

В іншій частині це ж рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И РІ Ш И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області - задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 вересня 2012 року в частині стягнення судового збору - змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення висновок про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в розмірі 308 грн. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач - УДКСУ у м. Селидові, банк отримувач: ГУ ДКУС у Донецькій області , код отримувача за ЄДРПОУ) - 37791274, МФО - 834016, код бюджетної класифікації - 22030001 «Судовий збір».

Віднести на рахунок держави судовий збір в сумі 107 грн.30 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: