Постанова № 27224286, 15.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" березня 2012 р. Справа № 2а/1770/3263/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Охрімчук І.Г.

Хаюка С.М.,

при секретарі Феськовій М.Ю. ,

за участю представника позивача

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства " Міжнародний торговий дім "Рівне" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2011 р. у справі за позовом Акціонерного товариства " Міжнародний торговий дім "Рівне" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь - рішеннь ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2011р. №0000432342 та від 15.02.2011р. №0000442342. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам й суперечать чинному законодавству.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року в позові було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем не підтверджено правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту коштів за господарськими операціями з ПП «Лайкост» та з ПП «Агроімпекс-Ресурс». Укладені угоди між сторонами є нікчемними .

Проте погодитися з таким висновком суду не можна , виходячи з наступного

Встановлено , що з 28.01.2011р. по 03.02.2011р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Міжнародний торговий дім - Рівне»(код за ЄДРПОУ 21080500) щодо взаємовідносин з ПП «Лайкост»(код за ЄДРПОУ 35006996) за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. та з ПП «Агроімпекс-Ресурс»(код за ЄДРПОУ 35899158) за період з 01.09.2008р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2011р. №128/23-100/21080500, встановлені порушення

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03-.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме: підприємством завищено податковий кредит за серпень 2008р. на загальну суму 1560,00грн.;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4, п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті завищення валових витрат на суму 41047,00грн., занижено податок на прибуток на суму 10262,00грн. (у т.ч. за Шкв. 2008р. - 2232,00грн., ІУкв. 2008р. - 6022,00грн., Ікв. 2009р. - 2008,00грн.).

На підставі акта перевірки від 07.02.2011р. №128/23-100/21080500 ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2011р. №0000432342, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12828,00грн., у т.ч.: 10262,00грн. - за основним платежем, 2566,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 15.02.2011р. №0000442342, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1950,00грн., у т.ч.: 1560,00грн. - основний платіж, 390,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Скарги позивача були залишені без задоволення.

Встановлено , що операції між позивачем та ПП «Лайкост» щодо отримання послуг з розміщення рекламних матеріалів на конструкціях типу «призматрон» та виготовлення постерів проведено на підставі договору від 22.08.2008р. №22/08/08 та додатковою угодою до вказаного договору №01.

Виконання умов договору підтверджується актом виконаних робіт від 30.09.2008р. на суму 9360,00грн., податковою накладною від 29.08.2008р. №33, службовими записками . Розрахунки між сторонами проведено повністю, що не оспорюється сторонами по справі.

Також, операції між позивачем та ПП «Агроімпекс-Ресурс» щодо отримання послуг з розміщення рекламних матеріалів на призматронах з підсвіткою та білбордах проведено на підставі договору від 19.09.2008р. №22/09/08 та додатковою угодою до вказаного договору №01.

Виконаня сторонами умов договору підтверджується актами виконаних робіт від 30.09.2008р. на суму 1308,15грн., від 31.10.2008р. на суму 6615,45грн., від 31.10.2008р. на суму 3012,50грн., від 30.11.2008р. на суму 3012,50грн., від 30.11.2008р. на суму 6615,45грн., від 31.12.2008р. на суму 3012,50грн., від 31.12.2008р. на суму 6615,45грн., від 31.01.2009р. на суму 9628,00грн. , податковими накладними від 30.09.2008р. №68 на суму 6588,00грн. (у т.ч. ПДВ 1098,00грн.), від 06.10.2008р. №93 на суму 10304,40грн. (у т.ч. ПДВ 1717,40грн.), від 28.11.2008р. №281111 на суму 6588,00грн. (у т.ч. ПДВ 1098,00грн.), від 31.12.2008р. №311214 на суму 6615,45грн. (у т.ч. ПДВ. 1098,00грн.), від 30.01.2009р. №300102 на суму 7990,00грн. (у т.ч. ПДВ 1598,00грн.) (всього 5 податкових накладних на суму 38085,85грн., у т.ч. ПДВ (6609,40грн.), службовими записками головного інженера.

Як зазначив суд першої інстанції ,з чим погоджується колегія суддів , що не заперечуються сторонами розрахунки між позивачем та ПП «Агроімпекс-Ресурс» проведено повністю.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Розміщення реклами, є важливим елементом у здійсненні господарської діяльності, який сприяє інформуванню споживача про предмет діяльності, а відтак сприяє господарській діяльності та отриманню прибутку.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року кореспондуються з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. А в силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегія суддів , не погоджується з висновоком суду першої інстанції , оскільки він суперечить вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість». Витрати позивача на придбання товарів( послуг) від ПП «Лайкост»і ПП «Агроімпекс-Ресурс» підтверджені відповідними угодами , податковими накладними, актами виконаних робіт , службовими записками , платіжними дорученнями, тобто усіма документами, передбаченими ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; Факти отримання від контрагентів товарів (послуг) підтверджується даними бухгалтерського і податкового обліку. ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» на момент вчинення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, відомості про них у встановленому законом порядку були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ні установчі, ні статутні документи цих контрагентів, ні свідоцтва про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість не були визнані на момент вчинення правочинів з позивачем недійсними в установленому порядку. Зміст правочинів, вчинених АТ " МТД-Рівне" з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» не суперечить законодавчим актам, та виражає вільне волевиявлення контрагентів здійснити операції по наданню послуг по проведенню рекламної компанії . Чинним законодавством на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Таким чином, АТ «МТД-Рівне» діяло правомірно, віднісши на витрати суми коштів сплачені на користь ПП «Лайкост»та ПП «Агроімпекс-Ресурс»за надані послуги, відповідно і правомірно зменшило зобов'язання по податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів приходить висновку ,що податкові повідомлення-рішення № 0000432342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 12828,00 грн. в тому числі 10262,00 грн. основного платежу і 2566,00 грн. штрафної санкції, та № 0000442342, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1950,0 грн., в тому числі 1560,00 грн. основного платежу і 390,00 грн. штрафної санкції є протиправними та підлягають скасуванню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 195,198,202,205,207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства " Міжнародний торговий дім "Рівне" задовольнити

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2011 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства " Міжнародний торговий дім "Рівне" до Державної податкової інспекція у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0000432342 від 15 лютого 2011 року та № 0000442342 від 15 лютого 2011 року .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: І.Г. Охрімчук С.М.Хаюк

Повний текст складено 19.03.2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Акціонерне товариство " Міжнародний торговий дім "Рівне" вул.Кн.Романа 12а,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023