Постанова № 27224148, 09.02.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а-7789/10/0670

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

ПОСТАНОВА

іменем України

"09" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Капустинського М.М.

Хаюка С.М.,

при секретарі Феськовій М.Ю. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Промислове підприємство "Пищепром"та Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2011 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Промислове підприємство "Пищепром" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 31.08.2010 року № 0002512301/0 та № 0002522301/0. На обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те , що він правомірно відніс до складу валових витрат на виплату ліцензійної винагороди (роялті) за використання товарних знаків та витрати на придбання сировини ПП «Інтерспоживпостач» , що підтверджується бухгалтерськими документами . Також попросив визнати дії відповідача по складанню акту перевірки від 17.08.2010 року № 6422/23-1/00445392/0110 неправомірними , оскільки акт складено з порушенням чинного законодавства - акт не був підписаний протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 31 серпня 2010 року № 000252301/0 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1492463,00 грн. та нарахованих на цю суму штрафних (фінансових ) санкцій. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення , яким визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31.08.2010 року № 0002512301/0 та № 0002522301/0.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено , що відповідачем було проведено планову виїзну перевірки Відкритого акціонерного товариства «Молочник», змінено назву на відкрите акціонерне товариство "Промислове підприємство "Пищепром" код за ЄДРПОУ 00445392, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р.».

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.30 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств" , в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 4656068 грн., та п.п, 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2530883 грн.

На підставі акту перевірки ,відповідачем 31.08.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання:

- № 0002512301/0 - з податку на прибуток в сумі 8283294,00 гри. (основний платіж - 4656068 грн., штрафні санкції - 3627226 грн.) - № 0002522301/0 - з податку па додану вартість в сумі 3796325,00 грн. (основний платіж - 2530883 грн., штрафні санкції- 1265442 грн.).

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак скарга була залишена без розгляду .

Встановлено , що між ВАТ "Молочник" та компанією "LINKSTAR LIMITED" укладено ліцензійні договори від 15.10.2004 р., 15.12.2004 р. та 15.09.2008 р., згідно яких товариство отримало право використовувати товарні знаки "Наш молочник", "Народний продукт", "Вершкова долина"

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 даних договорів , за надання ліцензії, підприємство зобов'язане сплачувати Ліцензіару ("LINKSTAR LIMITED") ліцензійну винагороду (роялті) у вигляді щомісячних платежів. Роялті становить 6,5 відсотків від обсягу реалізації товарів та наданих послуг в мережі Ліцензіата.

На виконання умов зазначених договорів ВАТ "Молочник" сплачувало компанії "LINKSTAR LIMITED" роялті за надання права користування на території України товарними знаками "Вершкова долина", "Наш молочник" та "Народний продукт".

Відповідно до п. 1.30 ст.1 Закону України від 28.І2.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до договорів підприємство набуло право використання товарних знаків без набуття права власності на них. Платежі, що сплачувались підприємством за надання права користування на території України товарними знаками повністю відповідають поняттю "роялті".

Ліцензійними договорами передбачено, що ліцензійна винагорода обчислюється у відсотках від загального обсягу реалізації товарів та наданих послуг під вказаними товарними знаками в мережі Ліцензіата. Отже, підприємство зобов'язане було нараховувати ліцензійну винагороду (роялті) від всього обсягу реалізації товарів та наданих послуг під вказаними товарними знаками.

Згідно експертних висновків від 10.03.2010 року №№ 1/1827, 1/1828, № 1/1829 Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" щодо сплати винагород за використання товарних знаків "Народний продукт". "Вершкова долина" та "Наш молочник", умови ліцензійних договорів на використання зазначених торгових знаків, а саме: виплати роялті в розмірі 6,5 відсотка від обсягу реалізації, повністю відповідають загальноприйнятним правилам торгової практики, тобто відповідають кон"юктурі цін на ринку.

Позивач виплачував роялті за використання зазначених товарних знаків на товарах, які відносяться до 29 та 43 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, що відповідає умовам ліцензійних договорів.

Так, згідно Міжнародної класифікації товарів і послуг до класу 29 відносяться, зокрема, молоко і молочні продукти. До класу 29 належать, головним чином, продовольчі товари тваринного походження, а також овочі, фрукти, готові до споживання або підготовлені до консервування.

З роз'яснення Державного підприємства "Український інститут промислової власності" Державного департаменту інтелектуальної власності від 31.08.2009 р. № 2201/07 вбачається, що використанням знака в сенсі пункту 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визнається, зокрема нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар. У разі якщо перелік товарів за свідоцтвом містить назву товару "масло" або загальну назву товару "молочні продукти", яка є родовою назвою певної групи харчових продуктів і охоплює за своїм змістом товар "масло" як вид молочних продуктів, то використання зареєстрованого знака буде правомірним для товару "масло" незалежно від його характеристик.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що ВАТ "Молочник" є виробником масла фасованого , оскільки постановою Житомирського окружного суду Житомирської області від 07.04.2011 року по справі № 2а-7956/10, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 року , щодо скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесених на підставі акту перевірки від 17.08.2010 року № 6422/23-1/00445392/0110 встановлено," що позивач здійснює виробництво масла вершкового з дотриманням всіх законодавчих актів, що регулюють питання якості харчових продуктів, тобто є виробником власної продукції., а тому доводи відповідача є безпідставними .

Крім того, пп. 1.30 ст. 1 та пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону про оподаткування не ставлять правомірність віднесення до валових витрат сум роялті в залежність від наявності у Ліцензіата певних умов виробництва.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання відповідача щодо не надання підприємством ветеринарних свідоцтв на виготовлену продукцію та сертифікатів якості, оскільки зазначені документи не є первинними документами на підставі яких здійснюється облік господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку. Дані документи є документами дозвільного характеру, а не документами, якими оформлюється придбання-продаж товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону про оподаткування визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх, подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною прані, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що ліцензійна винагорода (роялті) товариством нараховувалась від обсягів реалізації власного виробництва - масла під торговими знаками "Вершкова долина". "Наш молочник" та "Народний продукт", а тому податкове повідомлення-рішення № 0002512301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1492463.00 грн. та нарахованих на цю суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1205712,00 грн. є неправомірним та підлягало скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання дії відповідача по складанню акту перевірки від 17.08.2010 року № 6422/23-1/00445392/0110 неправомірними, суд першої інстанції правомірно виходив з того , що проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. сторонами не заперечується, перевіряючи були допущені позивачем до проведення перевірки.

Відповідно п. 1.25 Методичних рекомендацій, за результатами планових виїзних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства складається акт (довідка) перевірки.

Отже, відповідач провівши перевірку і виявивши порушення, які на їх думку мали місце, правомірно склали акт . Твердження позивача про те, що акт перевірки був складений з порушенням строків не є підставою для визнання такого акту неправомірним .

Позивач в апеляційній скарзі не просить постановити рішення , яким визнати дії щодо складання акту перевірки неправомірними.

Таким чином , колегія вважає правомірним відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних в цій частині .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо формування валових витрат при поставці масла від ПП «Інтерспоживпостач» виходив з того , що позивач під час перевірки підприємства не надав відповідачу документів по операціях з даним контрагентом , а тому надання підтверджуючих документів в ході адміністративного оскарження і до суду першої інстанції не прийнято до уваги.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2, п.5.2.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва..

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону про оподаткування, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Встановлено , що 25.08.2009р. між позивачем і ПП «Інтерспоживпостач» укладено договір поставки №25/08/2009. На момент укладання і виконання договору, та на даний час ПП «Інтерспоживпостач» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво платника ПДВ.

Виконання договору підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих податкових накладних ПП «Інтерспоживпостач», товарно - транспортними накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, реєстром платіжних доручень щодо перерахування коштів. Кошти по вказаному договору перераховувалися по безготівковому розрахунку через банківську установу, та підтверджується платіжними документами, які зберігаються 25 років. Дана обставина податковим органом не вз"ята до уваги та не відображена в акті .

З матеріалів справи вбачається , що на балансі позивача є основні засоби для переробки масла, яке пройшло всі етапи виробництва. Рух масла відображений на залишках в бухгалтерському та податковому обліку. Позивач поніс фактичні витрати відповідно собівартості. В подальшому масло фасоване реалізовувалося , а дохід від реалізації включалися до валових доходів позивача, і на них нараховувалися податкові зобов'язання з ПДВ. Податковий орган визнав фактичну реалізацію всього обсягу масла, виробленого в т.ч. і із сировини ПП «Інтерспоживпостач».

Дані обставини підтвержуються і рішенням Господарського суду Житомирської області від 17 січня 2011 року з якого вбачається , що 25 серпня 2009 року між позивачем та ПП " Ітерспоживпостач" був укладений договір поставки відповідного до умов якого позивач( постачальник ) зобов"язувався поставити молочну сировину та продукцію, інші продовольчі товари, а відповідач зобов"язувався прийняти вказані товари і сплатити за них певну грошову суму.

Сторони виконують умови договору як по поставці так і по його оплаті , що підтверджується видатковими , податковими та товарно-транспортними накладними , банківськими виписками , реєстром платіжних доручень про сплату коштів.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини , встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів приходить до висновку між позивачем та ПП " Ітерспоживпостач" був укладений договір поставки та його виконання підтверджується видатковими , податковими та товарно-транспортними накладними , банківськими виписками , реєстром платіжних доручень про сплату коштів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на те , що генерального директора ВАТ " Молочник" ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-3 КпАП України як на обставину відмову в позові , оскільки із змісту даного рішення не вбачається , що між позивачем та ПП " Ітерспоживпостач" не здійснювались фінансово - господарські операції на виконання умов договору.

Також , колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, що позивачем не надано документів під час проведення перевірки , і тому йому нараховані відповідні податкові зобов"язання , установлені законодавством , оскільки підставою для цього може бути лише відсутність підтверджуючих документів , які надавалися позивачем під час адміністративного оскарження до податкового органу та до суду під час розгляду справи , і не були взяті останніми до уваги .

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку , що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0002522301/0 від 31.08.2010 року та податкового повідомлення рішення № 0002512301/0 від 31.08.2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.195,198, 200, 202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Промислове підприємство "Пищепром" задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2011 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0002522301/0 від 31.08.2010 року та податкового повідомлення рішення № 0002512301/0 від 31.08.2010 року в частині визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3163605 грн. та нарахованих штрафних санкцій на цю суму скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002522301/0 від 31.08.2010 року та податкового повідомлення рішення № 0002512301/0 від 31.08.2010 року в частині визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3163605 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: М.М. Капустинський С.М.Хаюк

Повний текст складено 13.02.2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Промислове підприємство "Пищепром" вул.Князя Чорного, 4,м.Чернігів,14000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014