Ухвала суду № 27222475, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К-3169/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2008

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009

у справі № 7/170 (22-а-35530/08 )

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

до Громадської молодіжної організації "Центр культурного та фізичного розвитку "НААНА"

про стягнення податкової заборгованості в сумі 2550,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2008 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 постанову суду першої інстанції змінено шляхом виключення з її мотивувальної частини мотиви відмови у задоволенні позову, зазначені у постанові.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, стягнувши з Громадської молодіжної організації "Центр культурного та фізичного розвитку "НААНА" до держбюджету штрафні санкції. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 250 Господарського кодексу України, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі акту перевірки від 12.04.2005 № 358, яким зафіксовано порушення відповідачем вимог п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2005 № 0004981501/0 про визначення відповідачеві податкового зобов'язання зі штрафних санкцій у сумі 2040 грн. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього Закону за неподання податкового звіту про використання коштів неприбутковими організаціями за звітний період.

29.04.2005 та 21.06.2005 винесено першу та другу податкові вимоги про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2040 грн.

Актом перевірки від 13.07.2006 № 2136-15/21705779 зафіксовано порушення відповідачем п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2006 № 0006811501/0 визначено відповідачеві податкового зобов'язання зі штрафних санкцій у сумі 510 грн.

Пункт 2 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) зобов'язував платників податків і зборів (обов'язкових платежів) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок складання податкового звіту про використання коштів неприбутковими установами й організаціями, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997 № 233 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.04.2003 № 153) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.08.1997 за №290/2094, який був чинним на час виникнення спірних відносин, визначав форми, порядок складання та подання до податкового органу податкового звіту про використання коштів неприбутковими установами й організаціями, зокрема благодійними організаціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосовані штрафні санкції, стягнення яких є предметом даного позову, не є податковим зобов'язанням, а є адміністративно-господарськими санкціями, на застосування яких поширюються строки, визначені у ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з такою позицією суду першої інстанції.

Законом України з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Пунктом 1.5 статті 1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) визначається, як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Таким чином, штрафна санкція, яка накладається на платника податків у зв'язку з порушення податкового законодавства, застосовується виключно у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні санкції, застосовані до платника податків за порушення податкового законодавства шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, що, виходячи із вимог п. 1.9 Закону є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ встановлено строки давності та їх застосування.

Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, передбачених цим Законом, враховуючи строки давності, визначені статтею 15 такого Закону.

Позиція суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача податкового боргу зі штрафних санкцій є правильною з огляду на недоведеність факту виникнення у позивача такого боргу.

Згідно із п. 1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього Закону сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 цього Закону, зокрема п. 5.1 передбачено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, а п. 5.2 -апеляційного узгодження такого зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Виходячи з того, що податковим органом не було надано суду апеляційної інстанції доказів надіслання (вручення) відповідачеві податкових повідомлень-рішень та податкових вимог про визначення податкових зобов'язань зі штрафних санкцій чи доказів розміщення податкових повідомлень та вимог на дошці податкових оголошень у визначеному п.п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону порядку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що узгодження податкових зобов'язань у порядку, визначеному законом не відбулося, що виключає підстави для висновку про виникнення у позивача податкового боргу у сумі 2550 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2008 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло