Ухвала суду № 27222280, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року м. Київ К-19719/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010

у справі № 17/150

за позовом Дочірнього підприємства «Рідна марка»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Рідна марка»(далі по тексту -позивач, ДП «Рідна марка») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2008 №0000402380/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої був складений акт перевірки від 01.08.2008 №3201/23/815-32378225.

В акті перевірки зазначено про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2007 рік в сумі 2032037,00 грн.; за перший квартал 2008 року в сумі 228849,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 298725,00 грн., та як наслідок, заниження ПДВ на загальну суму 215326 грн., у зв'язку з неправомірним, на думку відповідача, віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 298725,00 грн., сплаченого у вартості придбаних маркетингових, мерчендайзингових та інформаційно-консультаційних послуг за період з липня 2007 року по березень 2008 року включно.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 11.08.2008 №0000402380/0 про визначення позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 322946,00 грн., із них 215326,00 грн. - основний платіж, 107620,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що основним видом діяльності ДП «Рідна Марка»є здійснення операцій з оптової торгівлі продуктами харчування (соки, квас, пиво, бакалія). Поставка товарної номенклатури здійснюється через мережу супермаркетів, розташованих на території України (ПП «Білла-Україна»- договір поставки від 01.01.2006 б/н, TOB «Квіза-Трейд»- договір поставки від 15.09.2007 б/н, TOB «Метро Кеш енд Кері»- договір поставки від 01.01.2007 №20298, TOB «Торговий Дім «Амстор»- договір поставки від 30.11.2006 №1680 та інші).

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні оптових поставок своєї продукції, підприємство здійснює маркетингові заходи, які відносить до господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, а саме: внесення відомостей до інформаційної бази мережі супермаркетів, стимулювання попиту на товар шляхом сплати магазинам певного відсотку від обсягу продажу за квартал (квартальний бонус) та за рік (річний бонус), розповсюдження рекламних листівок із зображенням та назвою товарів Замовника (ДП «Рідна Марка») у магазинах та торгових закладах, організація і проведення заходів зі стимулювання збуту продукції замовника у магазинах та торгових закладах, перевірка якості представлених товарів у магазинах та торгових закладах (мерчендайзинг), дослідження ринку та формування клієнтської бази до відкриття нових магазинів, моніторинг та аналіз товарообігу, інші види маркетингових послуг.

Судами зазначено, що такі послуги надавались позивачу як юридичними особами (мережами супермаркетів) так і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до укладених з ними договорів про надання послуг щодо розміщення та просування товарів продукції торгової марки «Рідна марка», про виконання яких сторони договору складали акти приймання-здачі наданих послуг, копії договорів та актів містяться в матеріалах справи. Сам факт здійснення господарських операцій з придбання таких послуг відповідачем не оспорювався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судами встановлено, що податкові накладні відповідають фактично здійсненим операціям та належним чином відображені в аналітичній звітності та бухгалтерському обліку, що не заперечується відповідачем.

У відповідності з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства). Таким чином, до передбачених законом умов щодо отримання відшкодування Закон відносить наявність податкової накладної, факту придбання товару та фактичної оплати за товар. Як свідчить акт перевірки податковий кредит позивачем був підтверджений податковими накладними, до яких були зауваження з боку податкового органу.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів по передніх інстанцій, що відповідачем не надано доказів неправомірності віднесення позивачем сум податкового кредиту, тому нарахування податкових зобов'язань здійснені з порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова