Ухвала суду № 27222179, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/54544/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року

у справі № 2-а-1570/505/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг»

до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Юг»звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області по складанню акту перевірки від 29.07.2010р. № 299/23-20952731 та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2010р. № 0002262300/0, № 0002272300/0, від 29.09.2010р. № 0002262300/1, № 0002272300/1, від 22.10.2010р. № 0002262300/2, № 0002272300/2, від 29.12.2010р. № 0002262300/3, № 0002272300/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010р. № 0002272300/0, від 29.09.2010р. № 0002272300/1, від 22.10.2010р. № 0002272300/2, від 29.12.2010р. № 0002272300/3 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 10 309,07 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 154,60 грн.; в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Арцизької МДПІ Одеської області по складанню акту перевірки від 29.07.2010р. № 299/23-20952731 закрито провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Агро-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, складено акт від 29.07.2010 року № 299/23-20952731, в якому зафіксовані порушення: 1) пп. 5.2.8 п. 5.2 п. 5, пп. 1.22.1 п. 1.22, ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 257 Цивільного кодексу, п. 19, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, Звіту про фінансові результати, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87, підприємством до рядка 03 «Інші доходи» уточнюючої податкової Декларації за 2 квартал 2011р. та розшифровки рядка 03.24 «суми безнадійної кредиторської заборгованості»уточнюючого Додатку 1Д включено кредиторську заборгованість, яка була відображена у порушеннях та донарахована у попередній плановій документальній перевірці ТОВ «Агро-Юг»(акт № 299/23-2095273 від 29.07.2010р.), в результаті чого зменшено суму податку на прибуток у розмірі 24 645 грн., в т.ч.: за ІІ-ий квартал 2011р. -24 645 грн.; 2) п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство включило до обсягу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними тa іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в результаті чого донараховано податку на прибуток у розмірі 226 460 грн., у т.ч.: за ІV квартал 2010р. -226 460 грн.; 3) пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Агро-Юг» завищено податковий кредит по податку па додану вартість на загальну суму 382 042 грн., у т. ч. у розрізі податкових періодів та сум податку на додану вартість: квітень 2010 року -124 972 грн., травень 2010 року -449грн., червень 2010 року -2 257грн., жовтень 2010 року -73 196 грн., листопад 2010р. -181 168 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.08.2010р. № 0002262300/0, від 29.09.2010р. № 0002262300/1, від 22.10.2010р. № 0002262300/2, від 29.12.2010р. № 0002262300/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 32 038,50 грн., в т.ч.: 24 645 грн. основного платежу та 7 393,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 12.08.2010р. № 0002272300/0, від 29.09.2010р. № 0002272300/1, від 22.10.2010р. № 0002262300/2, від 29.12.2010р. № 0002272300/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 710 грн., в т.ч.: 15 140 грн. основного платежу та 7 570 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення апеляційного адміністративного суду фактично в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Агро-Юг», у зв'язку із здійсненням операцій направлених на виконання укладених з контрагентами договорів були отримані із запізненням податкові накладні, на підставі яких підприємство відобразило в складі податкового кредиту суми ПДВ у тому звітному періоді, в якому були отримані зазначені податкові накладні, тобто в січні-лютому 2009 року.

Надані позивачем податкові накладні оформлені належним чином, та відповідають вимогам, що передбачені до первинних документів згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника; у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Зазначена норма Закону не передбачає обов'язок покупця на звернення до податкового органу з заявою у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної, оскільки згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»це є його правом, а не обов'язком і невикористання цього права не передбачено Законом як підстава для відповідальності платника податку.

На основі зазначеного, судом апеляційної інстанції вірно визначено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в період отримання відповідних податкових накладних, а саме у січні-лютому 2009 року, а тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 309,31 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний