Ухвала суду № 27221955, 31.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року м. Київ К-22832/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу науково-виробничої фірми "Технологія" (далі -Підприємство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі № 2-а-41127/09/2070

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2009 № 0000371800/0, від 26.05.2009 № 0000371800/1 та від 25.06.2009 № 0000371800/2, за якими Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 910,50 грн. (у тому числі 16 607 грн. за основним платежем та 8303,50 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 позов задоволено повністю з посиланням на недоведеність податковим органом обставин щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з постачальником робіт (приватним підприємством «Метснаб», далі -ПП «Метснаб»), та на відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у позові відмовлено з тих мотивів, що спірний правочин, яким передбачалося поставка робіт позивачеві, було укладено його учасниками без наміру створити відповідні його змісту правові наслідки, а зафіксовані в акті перевірки обставини підтверджують неможливість виконання ПП «Метснаб»поставки спірних робіт позивачеві на виконання цього правочину.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємством просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду як скасоване помилково.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з наведених положень Закону, податкова накладна є документом, що слугує підставою для відображення покупцем сум ПДВ у складі податкового кредиту.

Вимоги щодо порядку складання податкових накладних, наведені у підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону, передбачають не лише повноту заповнення усіх реквізитів, але й достовірність відомостей, що у них містяться.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Підприємства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Метснаб»за період з 01.01.2008 по 30.06.2008. За наслідками цієї перевірки було складено акт від 14.04.2009 № 2553/18-010/22638602 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 № 0000371800/0, за яким Підприємству донараховано оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ. В ході перевірки податковим органом було виявлено, що при визначенні бази та об'єкта оподаткування ПДВ Підприємством було безпідставно враховано суму цього податку, пред'явлену йому до сплати ПП «Метснаб»у ціні поставлених робіт по активізації каталітичних елементів в експлуатації пересувної установки із знешкодження невизначених, непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин. Виключаючи відповідну суму з податкового кредиту Підприємства, податковий орган виходив з того, що:

- подані позивачем акти виконаних робіт та податкові накладні від імені ПП «Метснаб» підписані невстановленими особами, позаяк підпис, виконаний від імені директора цього підприємства ОСОБА_1, фактично виконано не ним, а невідомою особою; сам ОСОБА_1 (який зазначений директором цього підприємства в його установчих документах) заперечує причетність до діяльності ПП «Метснаб»;

- ПП «Метснаб»відсутнє за місцезнаходженням, місце його фактичної діяльності встановити неможливо;

- у названого постачальника відсутні основні засоби та матеріально-технічна база (складські приміщення, транспортні засоби тощо), необхідні для провадження діяльності з поставки спірних робіт; у користуванні ПП «Метснаб»є лише орендоване ним приміщення загальною площею 5 кв.м;

- інформація щодо наявності та кількості працюючих на цьому підприємстві відсутня.

Для цілей оподаткування під податковою вигодою розуміється зменшення розміру податкового зобов'язання внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, формування податкової кредиту, а також отримання права на залік або повернення податку з бюджету.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків.

Оцінивши доводи оспорюваного Підприємством рішення податкової інспекції, подані нею докази на спростування презумпції добросовісності платника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що їх сукупність свідчить про одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Так, установлені судами обставини свідчать про непричетність директора ПП «Метснаб»до діяльності цього підприємства, тоді як у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту делегування вказаною особою своїх функцій по управлінню ПП «Метснаб»іншим особам.

Слід також зазначити, що господарська діяльність названого контрагента у відповідності з умовами спірного правочину та поданими актами виконаних робіт вимагає значних трудових затрат, а власне виконання спірних операцій передбачає безпосередню участь працівників цього підприємства або інших уповноважених осіб, однак у ПП «Метснаб»відсутні відповідні матеріальні ресурси та необхідний штат працівників для здійснення таких операцій.

Таким чином, висновок апеляційного суду, покладений в основу рішення про відмову в задоволенні позову, відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість»та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказі.

Вищий адміністративний суд України, в свою чергу, не вправі переглядати установлені судами фактичні обставини справи, переоцінювати докази, позаяк це не відповідало б вимогам статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Доводи скарги не спростовують висновки апеляційного суду, а інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу науково-виробничої фірми "Технологія" відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2-а-41127/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько