Постанова № 27221625, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2012 р. м. Київ К-1765/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008

у справі № 2а-1844/08 (22-а-4773/08)

за позовом Державного підприємства «Український Науково-Дослідний інститут

ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації

ливарного виробництва»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український Науково-Дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000882307/0 від 29.11.2007.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкові № 0000882307/0 від 29.11.2007.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання 10.09.2012 представники сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином (поштові повідомлення наявні в матеріалах справи). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка ДП «УкрНДІЛивмаш»з питання нарахування та сплати частини прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету України суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) за результатами фінансово-господарської діяльності і нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток згідно чинного законодавства за період з 01.04.2006 по 01.07.2007.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт № 5266/23-322/00224975 від 20.11.2007, за висновками якого встановлено порушення:

- п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 349,1 тис. грн., у тому числі: за 2006 рік -341,2 тис. грн., за 1 кв. 2007 року -7,9 тис. грн.;

- п.2 «Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою КМУ № 678 від 17.05.2006, внаслідок чого підприємством не нараховано частину прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році на суму 1396,45 тис. грн., у тому числі: за 3 кв. 2006 року -1364,85 тис. грн., за 4 кв. 2006 року -31,6 тис. грн.

Вказані висновки податковим органом зроблені у зв'язку з тим, що проведеною перевіркою було встановлено, що при вибутті будівлі головного корпуса підприємства в липні 2006 року (у зв'язку з його реалізацією за договором купівлі-продажу від 21.06.2006 в процесі санації підприємства) сума дооцінки його залишкової вартості не була включена до нерозподіленого прибутку, що не відповідає вимогам п.21 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»та п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до викривлення фінансової звітності підприємства (Форма №1 «Баланс»), що є порушенням п.4, 16 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом МФУ від 31.03.1999 № 87. Оскільки підприємством під час визначення показників фінансової звітності сума дооцінки залишкової вартості реалізованої будівлі не була включена до нерозподіленого прибутку, підприємством було занижено показник рядка 190 «чистий прибуток (збиток)»на суму 3 174 137,39 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882307/0 від 29.11.2007, яким позивачу згідно з пп. «б»пп.4.2.2 ст.4 та пп.17.1.3, 17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п.2 «Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою КМУ № 678 від 17.05.2006, визначено податкове зобов'язання за платежем «частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету»в розмірі 2 789 740,00 грн. (з них: 1 396 450,00 грн. -основний платіж та 1 393 290,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів того, що реалізація нежитлової будівлі, вказаної в акті перевірки, відбулася в процесі фінансово-господарської діяльності позивача, оскільки судом встановлено, що вказаний продаж майна відбувався під час провадження у справі про банкрутство позивача у стадії санації та згідно листа Міністерства промислової політики від 31.10.2005 (який згідно Статуту позивача уповноважений управляти його майном) керуючого санацією було зобов'язано кошти, отримані від реалізації, направити на виконання плану санації позивача та погашення заборгованості з виплати заробітної плати. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в момент реалізації нежитлової будівлі на позивача не розповсюджувались норми ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та п.2 «Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що господарські організації (державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства) сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005р. (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік») та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006р. у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємства.

Згідно п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»емітент, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою п.10.1 ст. 10 цього Закону, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати. Тобто, норма Закону передбачає одночасну сплату дивідендів всім акціонерам за рішенням емітента, а не окремого нарахування частини прибутку на рахунки держави.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 ст.10 названого Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлено п.10.1 ст.10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2 ст.7 чи п.п.10.2.3 п.10.2 ст.10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні не корпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому, відповідно, державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету (оскільки в даному випадку в якості акціонерів виступають держава чи місцеві органи влади).

Норматив і порядок відрахування такої частини прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (тобто, не за рішенням емітента або органу, який уповноважений управляти його майном).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678 «Питання рахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році»був встановлений Порядок та нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), яким передбачено, що державними, в тому числі казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами вказаний платіж у розмірі 50% чистого прибутку (доходу) розраховується згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до ст.12 названого Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми названого Закону регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Аналіз змісту зазначених норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію (поточних платежів).

Крім того, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, оскільки і після порушення провадження у справі про банкрутство він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Таким чином, порушення справи про банкрутство платника податку не звільняє його від обов'язку належного ведення бухгалтерського та податкового обліку у відповідності до чинного законодавства та виконання зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після порушенням провадження у справі про банкрутство.

А відтак, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що реалізація нежитлової будівлі, вказаної в акті перевірки, відбулася не в процесі фінансово-господарської діяльності позивача та в момент реалізації на позивача не розповсюджувались норми ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та п.2 «Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678.

Враховуючи те, що позивачем у 2006 році під час визначення показників фінансової звітності сума дооцінки залишкової вартості реалізованої будівлі не була включена до нерозподіленого прибутку, підприємством було занижено показник рядка 190 «чистий прибуток (збиток)»на суму 3 174 137,39 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток та не нараховано частину прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році.

Таким чином, винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000882307/0 від 29.11.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету»в розмірі 2 789 740,00 грн. (з яких; 1 396 450,00 грн. -основний платіж та 1 393 290,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) є правомірним, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами ч.1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що при розгляді справи обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. А тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний