Ухвала суду № 27220764, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К-20360/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуМалого підприємства «Консул»на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2008 рокуу справі№ 22а-2930/2008 (1/273-АП-07)за позовомМалого підприємства «Консул»доНововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської областіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.10.2007 року у справі № 1/273-АП-07 позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції від 27.04.2007 року № 0000082302/0, яким визначено податкове зобов'язання МП «Консул»з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 129 125,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 64 562,50 грн., № 0000092302/0, яким визначено податкове зобов'язання МП «Консул»з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 103 297,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 51 648,50 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2008 року апеляційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області задоволено. Постанову Господарського суду Херсонської області від 17.10.2007 року у справі № 1/273-АП-07 скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального права, зокрема, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 42 Господарського кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Херсоні за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки МП «Консул»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Вікі», ПП «Флора М», ПП «Агрохімсинтез»та ТОВ «Сєвєлія»за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року складено акт № 22-23/21300445 від 16.04.2007 року, яким зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевіряється на 129 125,00 грн.; пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевіряється на 103 297,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнятті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2007 року № 0000082302/0, яким визначено податкове зобов'язання МП «Консул»з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 129 125,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 64 562,50 грн.; № 0000092302/0, яким визначено податкове зобов'язання МП «Консул»з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 103 297,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 51 648,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з факту підтвердження товарними накладними правильності віднесення до валових витрат по господарським операціям з ПП «Вікі», ПП «Флора М», ПП «Агрохімсинтез»та ТОВ «Сєвєлія». Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ по операціях з вказаними контрагентами, місцевий адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення податкового кредиту, оскільки будь-яких порушень з боку ПП «Консул»при укладені зазначених угод не встановлено.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний адміністративний суд обґрунтовано виходив з того, що на час укладення угод позивачем з ПП «Флора М», ПП «Вікі», ПП «Агрохісинтез», ТОВ «Сєвєлія»існували рішення судів про скасування державної реєстрації підприємств та визнання недійсними свідоцтв платника податку на додану вартість, що має наслідком включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, які видані особами, які не є платниками податку на додану вартість. Зазначене є порушенням вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи скаржника про наявність права видавати податкові накладні, оскільки не було анульовано реєстрацію контрагентів як платників податку на додану вартість в порядку, передбаченому Положенням про порядок реєстрації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року, спростовуються положеннями підпункту 25.2 цього Положення, яким передбачено, що датою виключення платнику ПДВ з Реєстру і анулювання свідоцтва, які відбуваються у випадках прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами податкового органу про необґрунтоване формування позивачем валових витрат, оскільки відповідними рішеннями судів скасовано державну реєстрацію контрагентів позивача до укладення спірних угод, а також ці угоди визнані недійсними в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки знаходження підприємств в стані ліквідації виключає реальність здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним відмову в позові.

Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Малого підприємства «Консул»залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2008 у справі № 22а-2930/2008 (1/273-АП-07) року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак