Ухвала суду № 27220765, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К-28546/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року

по справі №2а-38/10/1670

за позовом Сільськогосподарського товариства "Іскра" (надалі -СТ "Іскра")

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавської області (надалі - Кременчуцька ОДПІ в Полтавської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0004711502/1/3054 від 22.09.2009р. №0004711502/2/4023 від 17.12.2009р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області №0004711502/1/3054 від 22.09.2009р. та №0004711502/2/4023 від 17.12.2009р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СТ "Іскра" витрати зі сплати судового збору у розмірі 03,40грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Кременчуцька ОДПІ в Полтавської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області була здійснена документальна виїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №81/15-322/03772401 від 06.07.2009р., в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень-грудень 2008р. та січень 2009р.

За висновками перевіряючих, дані порушення виникли через використання схеми із залученням посередників ПП «Арона-сервіс»та ПП «Асіст», за допомогою якої позивач завищив розмір податкового кредиту за березень-грудень 2008р. та січень 2009р. на загальну суму 135125,19грн., з них: по ПП «Арона-сервіс»за період з березня по червень 2008р. на суму 19361,84грн.; по ПП «Асіст»за період із липня по грудень 2008р. та січень 2009р. на суму 115763,35грн. Зокрема, згідно поданої даними підприємствами податкової звітності, у останніх відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, тому дані підприємства не здійснюють господарську діяльність, що свідчить про нікчемність укладених із позивачем угод, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009р. №0003661502/0/2279, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135125,19грн.

В подальшому рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18.09.2009р. №31896/10/25-010 скасовано згадане податкове повідомлення-рішення в частині 25863,68грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

22.09.2009р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0004711502/1/3054, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 109261,51грн., яке також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Полтавській області від 04.12.2009р. за №3064/10/25-017 дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що податковий кредит за березень грудень 2008р. та січень 2009р. на суму ПДВ 109261,51грн. за результатами господарських операцій з ПП «Арона-сервіс»та ПП «Асіст», сформований на підставі податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість», а твердження відповідача про нікчемність угоди є необґрунтованими.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Як зазначають суди попередніх інстанції, між позивачем та Приватним підприємством «Асіст»05.05.2008р. укладено договір №65. Відповідно до пункту 3.1 цього договору ціна товару, що поставляється погоджується на момент відвантаження товару та фіксується у накладних. Загальна сума договору складає 500000грн. Доставка до місця призначення здійснюється транспортом покупця (п.4.2 Договору). Покупець проводить розрахунок за поставлений товар після його отримання шляхом перерахування грошових коштів або оплати готівкою в касу підприємства. (п.5.1 Договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. (п.7.1 Договору).

Згідно отриманих податкових накладних від ПП «Асіст»та ПП «Арона Сервіс», позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Фактичне отримання позивачем продукції згідно укладеного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. Паливно-мастильні матеріалами зберігались позивачем у дев'яти наявних цистернах, що підтверджується довідкою від 12.03.2010р №03.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що перелік підстав, на які посилається позивач (наявність податкових та видаткових накладних, оплата товару та наявність інш. документів), є необхідним, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування податкового кредиту.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Так, розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанції не надано правової оцінки доводам податкового органу про те, що відповідно до висновку фінансово -господарської діяльності ПП «Арона Сервіс»станом на 17.07.2009р. згідно автоматизованого співставлення показників податкової звітності контрагентів за період з березня 2008р. по травень 2009р. в таблиці не встановлено господарські взаємовідносини між ПП «Арона Сервіс»та СТ "Іскра". Фактично згідно податкової звітності ПП «Арона Сервіс»відсутні трудові ресурси (2 працівника згідно податкового розрахунку комунального податку), немає власних або орендованих земельних ділянок, транспортних засобів. ПП «Арона Сервіс»не подає звітності з квітня 2008р. (т.1 а.с.289 - 290).

Що стосується ПП «Асіст», то станом на 17.07.2009р. згідно автоматизованого співставлення показників податкової звітності контрагентів за період з березня 2008р. по травень 2009р. в таблиці не встановлено господарські взаємовідносини між ПП «Асіст»та СТ "Іскра". При значних обсягах на підприємстві, згідно розрахунку комунального податку за І кв. 2009р., працює 1 особа, що свідчить про недостатність трудових ресурсів. ПП «Асіст»співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності (т.1 а.с.293-294).

Також слід відзначити, що позивачем до позовної заяви додано ряд платіжних доручень, проте судами попередніх інстанції не з'ясовано яке вони мають відношення до даної справи, оскільки більшість датовані починаючи з 28.12.2007р. по 19.03.2008р. тоді як договір був укладений у травні 2008р.

Окрім того, в рамках кримінальної справи №09325013 (ч.1 ст.358 КК України) по підприємству - ПП «Арона Сервіс»проведено виїмку оригіналів податкової звідності, однак вказана обставина судами не досліджувалась, оскільки не з'ясовано наслідки розгляду кримінальної справи.

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 03 червня 2008 року №08/121, яка в силу норми ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавської області -задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов