Ухвала суду № 27220706, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. К/9991/42089/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А. О.

та представника позивача -Мельник М. О.,

від відповідача не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.02.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р.

у справі № 2а-74/12/2770

за позовом приватного підприємства «КВВМПУ»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

за участю прокурора м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 р. приватне підприємство «КВВМПУ»(далі -позивач, ПП «КВВМПУ») звернулося до окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі -відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692310/0 від 19.10.2010 р.

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 р., у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2011 р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу було направлено на новий розгляд.

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.02.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р., позов ПП «КВВМПУ»до ДПІ задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000692310/0 від 19.10.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 255 760,85 грн., з яких: за основним платежем 12 837 173,90грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 418 586,95 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.02.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ПП «КВВМПУ»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692310/0 від 19.10.2010 р.

В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилався на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник зазначив, що у первинних документах, наданих позивачем, відсутня належна інформація стосовно джерела походження металу та первісних постачальників, акти приймання не відповідають вимогам абзацу 13 статті 1, частині одинадцятій статті 4 Закону України «Про металобрухт»та пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, у зв'язку з чим не можуть бути визнані належним чином оформленими первинними документами та прийняті як допустимі докази у справі. Крім того скаржник зазначив, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи на перевезення металобрухту.

Листом від 23.07.2012 р. заступник прокурора міста Севастополя повідомив про вступ прокурора у розгляд справи.

Представник відповідача та прокурор у судовому засіданні 17.10.2012 р. наполягали на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача надав заперечення на касаційну скаргу від 16.10.2012 р.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит ПП «КВВМПУ»сформований від двох основних постачальників - ПП «Авант»та ПП «Контур Прим».

09.12.2008 р. між ПП «КВВМПУ»та ПП «Авант»укладено договір № 227, предметом якого є передача у власність ПП «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів - ДСТУ 4121-2002 (товар) залізничним транспортом на умовах - станція Вантажоотримувача (Інкотермс 2000) або на інших умовах, викладених у Специфікації, відповідно реквізитам, вказаних у Специфікації. Умови поставки автомобільним транспортом - за погодженням з покупцем. Моментом переходу права власності на товар є дата акту прийому-передачі ф. 69 (ф. 19), оформленого Вантажоотримувачем - кінцевим споживачем (т. 1, а.с.64-69).

23.10.2009 р. між ПП «КВВМПУ»та ПП «Авант»укладено договір № 23-10, предметом якого є поставка та передача у власність ПП «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів - ДСТУ 4121-2002 (товар) окремими партіями на умовах -СРТ (поставщик здійснює доставку металобрухту своїми силами та засобами до місця доставки, визначеному Покупцем), або на інших умовах, оговорених у Специфікації. Прийняття металобрухту по кількості та якості здійснюється у місці поставки та оформлюється актом прийняття-передачі. З моменту оформлення акту прийняття-передачі право власності на металобрухт переходить до покупця (т. 1, а.с.70-72).

26.04.2010 р. та 05.05.2010 р. між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договори № 441, № 443, № 444, № 445, предметом яких є поставка та передача у власність ПП «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів - ДСТУ 4121-2002 (товар) залізничним транспортом на умовах - станція Вантажоотримувача (Інкотермс 2000) або на інших умовах, викладених у Специфікації, відповідно реквізитам, вказаних у Специфікації. Умови поставки автомобільним транспортом - за погодженням з покупцем. Моментом переходу права власності на товар є дата акту прийому-передачі ф. 69 (ф. 19), оформленого Вантажоотримувачем - кінцевим споживачем (т. 2, а.с.1-12).

05.02.2010 р. та 05.04.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договори №12-11 та №12-92, предметом яких є поставка та передача у власність ПП «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів - ДСТУ 4121-2002 (товар) окремими партіями відповідно до вимог Інкотермс у редакції 2000 р. Умови поставок Товару деталізовані у Специфікації - додатку № 1 до цих договорів (т. 2, а.с.13-18).

ДПІ з 17.09.2010 р. по 30.09.2010 р. була проведена виїзна позапланова перевірка ПП «КВВМПУ»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період травень 2010 р. щодо відображення господарських відносин з платниками податків ПП «Авант»та ПП «Контур Прим», за результатами якої складено акт №3141/10/23-123/31338726/173 від 05.10.2010 р.

На підставі зазначеного акта відповідач 19.10.2010 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0000692310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 255 760,85 грн., з яких: 12 837 173,90 грн. - основний платіж, 6 418 586,95 грн. - штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), що спричинило завищення у травні 2010 р. податкового кредиту на суму 12 837 173,90 грн. по податковим накладним, безпідставно виписаних ПП «Авант» та ПП «Контур Прим», у результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у травні 2010 р. на суму 12 837 173,90 грн.

При цьому, податковий орган при проведенні перевірки та прийнятті акту виходив з того, що на підставі акту перевірки Роздільнянської міжрайонної ДПІ Одеської області від 29.07.2010 № 41/23-00/35279701 з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період квітень-травень 2010 р. ПП «Контур Прим»та акту перевірки від 29.07.2010 р. № 40/23-00/32189715 ПП «Авант», відповідач дійшов висновку про нікчемність угод між позивачем та ПП «Контур Прим»та ПП «Авант»згідно з частинами 1, 5 ст. 203, 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки у останніх відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення операцій будь-якого виду діяльності; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав нікчемності вказаних вище договорів та виходили з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договорами №№227, 23-10, 441, 443, 444, 445, 12-11 та 12-92 і факт подальшого відчуження придбаного товару та, як наслідок, правомірність віднесення до складу податкового кредиту за у травні 2010 р. на загальну суму податку на додану вартість 12 837 173,90 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновки податкового органу щодо результатів зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договору, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між ПП «КВВМПУ»як покупцем та ПП «Авант»і ПП «Контур Прим»як постачальниками укладено договори №№227, 23-10, 441, 443, 444, 445, 12-11 та 12-92, на виконання умов яких складено акти прийому-передачі ф.69 та залізничні квитанції про приймання вантажу. Розрахунки за даними договорами проводились шляхом перерахування коштів на поточні рахунки контрагентів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених відповідно до вищевказаних договорів між позивачем, ПП «Авант»і ПП «Контур Прим» спростовується матеріалами справи.

Подальша реалізація ПП «КВВМПУ»отриманої за вищезазначеними договорами продукції - вторинних виробів з алюмінію підтверджується договорами поставки брухту та відходів чорних металів з наступними контрагентами: ВАТ «АзовЄлектроСталь»№40-039/101 АЄсен від 14.08.2009 р.; ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг»№5 від 31.12.2009 р.; ВАТ «Запоріжсталь»№20/2099/120 від 31.12.2009 р.; ВАТ «ММК ім. Ілліча»№4709 від 30.12.2009 р.; ТОВ «Промислова група «Союз»№ПГС 55 від 02.11.2009 р. при поставці товару на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». У зазначених договорах позивач виступає в якості продавця товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що з договорів, які укладені між позивачем та ПП «Контур Прим»і ПП «Авант», а також між позивачем та ВАТ «АзовЄлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз»при поставці товару на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», вбачається, що позивач придбавав брухт чорних та кольорових металів з метою перепродажу третім особам, виступаючи при цьому посередником. Моментом переходу права власності на товар є дата акту прийому-передачі ф.69 (ф.19), оформленого вантажоотримувачем кінцевим споживачем. Як вбачається з матеріалів справи акти прийому-передачі ф.69 підписані вантажоотримувачами - кінцевими споживачами товару, тобто саме в цей момент позивач набував права власності на товар, та одразу ж після придбання товару відчужував його іншим особам. Дана обставина є кваліфікуючою ознакою для оподаткування операції з поставки товару.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Податковий орган не довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Вказане спростовує твердження податкового органу про фіктивність цих правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Натомість, судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000692310/0 від 19.10.2010 р., позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином відповідно до принципу офіційності з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.02.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді: підпис І. О. БухтіяроваПомічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська