Ухвала суду № 27220688, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/16607/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року по справі №2а/0370/957/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, за участю Прокуратури Волинської оболасті про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2010 №00001062301/0/1025, від 19.11.2010 №00001062301/1/1025, від 18.01.2011 №00001062301/2/1025, від 01.04.2011 №00001062301/3/1025, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 на 1083333,00грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю доказів щодо реальності спірних господарських операцій.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року та прийнято нову, якою позов задоволено повністю. При цьому, суд виходив з того, що факт виконання робіт за спірними господарськими операціями, їх приймання у встановленому порядку та оплата сторонами не заперечується.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 27.02.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.04.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року, залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР), ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1207/79/2301/33273907 від 12.10.2010, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА»з питань господарських та правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Градикс», які вплинули на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 року, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010 №00001062301/0/1025, від 19.11.2010 №00001062301/1/1025, від 18.01.2011 №00001062301/2/1025, від 01.04.2011 №00001062301/3/1025, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 на 1083333,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, 7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: безпідставного формування податкового кредиту за податковими накладними виданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Градикс».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх Імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Фактична наявність господарських операцій та їх реальність є необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним законодавством.

Господарська діяльність між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градикс»(м.Москва Російська Федерація) здійснювалась на підставі договору №138 від 01.12.2005 та цим же договором передбачалась можливість залучення генпідрядчиком для виконання спеціальних чи окремих видів робіт субпідрядників шляхом укладення з ними договорів субпідряду, за якими генеральний підрядник виконує функцію замовника та відповідно до умов договору здійснює координацію їх діяльності по виконанню робіт.

Зокрема ряд робіт на підставі договору виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Якість», яке в свою чергу придбало певний товар (роботи) в контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж,Р.Груп»на суму 6500000,00грн. в тому числі податок на додану вартість 1083333,00грн., що викликає у податкового органу сумнів в реальності зазначеної господарської операції.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами не заперечується та обставина, що фактично роботи, які проводились для позивача по реконструкції будівель та споруд під підприємство по виготовленню плит ДСП з ламінуванням в м.Нововолинську по вул.Луцька 20 виконані та їх вартість повністю оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА»з врахуванням суми ПДВ.

Отже, за встановлених обставин, та за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР при формуванні податкового кредиту, а також за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв