Ухвала суду № 27220673, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2012 р. м. Київ К-1218/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року по справі №21/297-НА за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даль Мир»до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року, позовні вимоги ТОВ «Даль Мир»до ДПІ у м. Хмельницькому задоволено повністю. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000372302/0/3280 від 18.04.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 38976,00грн. та №0000132302/1/3634 від 24.04.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 12004,00грн.

Рішення судів мотивовано неправомірністю висновку податкового органу про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування, з огляду на відсутність у податкового органу правових підстав, передбачених п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами визначаючи собівартість перевезень. Позивач надавав послуги саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, що свідчить про дотримання останнім п.4.1 ст. 4 України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР).

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 24.12.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року , в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.6.1.1 п.6.1, п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі актів №1083/23-3/33709584 від 14.02.2008 та №3375/23-3/33709584 від 10.04.2008, складених за результатом перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ на рахунок платника у банку заявленого у деклараціях за листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року.

Підставою зменшення позивачеві сум бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.6.1.1 п.6.1, п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок невірного визначення розміру бази оподаткування по операціях з поставки транспортних послуг. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем при визначені вартості 1 км міжнародного вантажного перевезення не враховано той факт, що рух транспортного засобу як по території України, так і за її межами є складовою одного виду перевезення - міжнародного вантажного перевезення, відповідно така вартість 1 км повинна мати єдине значення для всього виду перевезення.

За загальним правилом, установленим п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними товарами) (роботами, послугами) у співставних умовах. У разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності -однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (абзац перший п.п. 1.20.2, п. 1.2.6 п. 1.20 цієї статті).

Поняття ідентичних та однорідних товарів (робіт, послуг) закріплено в абзацах четвертому та п'ятому п.п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначається як однаковість характерних основних ознак (ідентичність) або як подібність характеристик та схожість компонентів, що дозволяє виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними (однорідність).

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що ТОВ «Даль Мир»надає транспортні послуги з перевезення багажу та вантажобагажу (товаробагажу) у міжнародних автотранспортних перевезеннях. Надання послуг здійснюється згідно умов договорів за визначеними цінами та згідно заявок на транспортування вантажу автотранспортом по зазначеному маршруту. В заявці замовника зазначається загальна сума фрахту, в тому числі на території України та за кордоном. Ціна реалізації послуг формується на підставі собівартості та рівня рентабельності.

Укладені із замовниками договори на перевезення вантажу повністю відповідають вимогам ст. 61 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що однією з істотних умов договору є вартість перевезення. Визначення окремо вартості перевезення по території України та окремо вартості перевезення за межами України не суперечить ст.ст. 6, 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення»,Цивільному та Господарському кодексам України, іншим нормативним актам.

Поділ перевезень на ті, що надаються на території України та окремо за кордоном, не суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 якого передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України.

Враховуючи вищезазначене, висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування не є помилковим.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, постанову Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв