Ухвала суду № 27220553, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/47809/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 рокуу справі№ 2а-14156/11/1370за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегатон»доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львовапроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а-14156/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002182321 від 30.11.2011 року та № 0002192321 від 30.11.2011 року.

Не погоджуючись із судовим рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З доданих до касаційної скарги документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами заявника не погоджується, стверджуючи про обґрунтованість оскаржених судових рішень і просить залишити їх в силі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім Мегатон»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та податку на додану вартість за лютий, березень 2011 року за взаєморозрахунками з ТОВ "Росаріо", за результатами якої складено акт від 17.11.2011 року № 4103/23-209/32052568.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 203, п. п.1, 2. ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 141 833,50 грн.; ст. 203, п. п.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 113 836, в тому числі за лютий 2011 року на суму 99,60 грн., за березень 2011 року на суму 113 736,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0002192321, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 141 834,50 грн., з яких 141 833,50 грн. зобов'язання за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0002182321 про сплату позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113 837,00 грн. (113 836,00 грн. зобов'язання за основним платежем, 1 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку(пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього Закону).

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі досліджених в сукупності доказів встановлено, що витрати за операціями ТОВ «Торговий дім Мегатон»з ТОВ «Росаріо»підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а відтак правомірно включені позивачем до валових витрат 1 кварталу 2011 року.

Також судами не встановлено жодних фактів, які б були підставою для висновку про те, що договір № 011 від 01.01.2011 року укладений без мети настання правових наслідків. Податковим органом не доведено правомірність твердження про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Росаріо».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0002192321 яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 141 834,50 грн., підлягає скасуванню.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 зазначеної статті).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002182321 від 30.11.2011 року суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що придбання позивачем товару підтверджується відповідними первинними фінансово-господарськими документами, а формування податкового кредиту - належним чином оформленими податковими накладними.

Доводи касаційної скарги про нереальність спірних господарських операцій зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова правонаступником Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі № 2а-14156/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак