Ухвала суду № 27220560, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/22473/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крембілд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-1670/3824/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крембілд»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств від 08.09.2010 № 00006792301/0/2880, від 23.11.2010 № 0006792301/1/3895. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області від 08.02.2011 № 0000722301/2/208, від 11.04.2011 № 0000722301/3/1255 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 08.09.2010 № 0006802301/0/2879, від 23.11.2010 № 0006802301/1/3896, від 08.02.2011 № 0006802301/2/207, від 11.04.2011 № 0006802301/3/1256. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Крембілд»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст. 9, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та норм матеріального права: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 869744,01 грн., в тому числі 579829,34 грн. основного платежу та 289914,67 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.08.2010 № 4246/23-209/33180556, про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на валові витрати та податковий кредит за період з квітня по грудень 2007 року, 2008 рік, лютий, травень -серпень 2009 року за господарськими операціями з придбання у ПП «Автограф»підрядних робіт за договорами субпідряду від 29.12.2006 № 14, від 27.12.2007 № 40 та товару, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не направлені на реальне настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходить з того, що ПП «Афтограф»відсутній за юридичною адресою, відносно його директора -ОСОБА_2 порушена кримінальна справа № 10315019 за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків), за результатами розгляду якої постановою Автозаводського суду м. Кременчука ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за амністією. Податковий кредит ПП «Афтограф» за господарськими операціями з ТОВ «Кафи» не підтверджено через фактичну відсутність між ними фінансово-господарських відносин, надмірна сплата податку на додану вартість у ланцюгу придбання ПП «Автограф»товару, що замовлявся клієнтами, не підтверджена. У ПП «Автограф»відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських операцій, майже відсутні основні фони: на балансі є основні фонди виробничого призначення ІІ групи: компресори, дрелі, трансформатори, обладнання, балансовою вартістю, яка не перевищувала на спірні періоди 2550 грн., відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення позивачем спірних господарських операцій з придбання у ПП «Автограф»підрядних робіт та товару і за наявності доказів: договорів субпідряду від 29.12.2006 № 14, від 27.12.2007 № 40, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків -фактур, договорів підряду між позивачем та Полтавським головним регіональним управлінням КБ «ПриватБанк», ВАТ «ЕрстеБанк», ЗАТ «ОТР Банк», ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод», необхідність виконання зобов'язань за якими позивачем зумовила укладення останнім договорів субпідряду з ПП «Автограф», розрахунків вартості механізмів, первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", актів готовності об'єктів до експлуатації, актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, товарно-транспортних накладних встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій з метою використання у господарській діяльності, за наслідками яких сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, та відсутність підстав для висновку про нікчемність правочинів як таких, що вчинені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР) та податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР), яке б позбавляло його права на валові витрати та податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання підрядних робіт та товару у ПП «Автограф».

Судом першої інстанції обґрунтовано спростовано посилання податкового органу як на доказ нереального придбання позивачем у ПП «Автограф»підрядних робіт та товару на факт порушення кримінальної справи проти директора ПП «Автограф»за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, оскільки з наданих відповідачем матеріалів щодо даної кримінальної справи встановлено посилання в них на неправомірне формування ПП «Автограф» податкового кредиту, на обставини, які стосуються фактичного виконання цією особою взятих на себе зобов'язань перед замовниками робіт, і відсутність посилань на обставини, які б стосувалися спірних господарських операцій з ТОВ «Крембілд»та свідчили про їх нереальність.

До того ж згідно із ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит чи праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не наведено обґрунтованих доводів тому, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій, виходячи із зазначених в акті перевірки обставин щодо відсутності у постачальника необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, а також виходячи з відсутності у договорах та актах приймання-виконання робіт об'єкта, місця проведених будівельних робіт, їх об'єму і змісту, відсутності у ПП «Автограф»ліцензії на виконання будівельних робіт та факту притягнення директора ПП «Автограф»до кримінальної відповідальності за використання завідомо підроблених документів: податкових накладних.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки, за умови реального здійснення платником податків (покупцем товару) господарської операції з придбання підрядних робіт та товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальником таких робіт (товару) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на нарахування валових витрат та податкового кредиту.

Допущені постачальником товару порушення правил ведення господарської діяльності чи вчинення суспільно небезпечного діяння з метою незаконного ведення господарської діяльності, невідповідність правочину певним вимогам цивільного та господарського законодавства, порушення однією зі сторін вимог законодавства щодо отримання певної ліцензії на здійснення господарської діяльності, чи деякі дефекти в оформленні документів, за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування валових витрат та податкового кредиту. Судом апеляційної інстанції безпідставно не були взяті до уваги усі досліджені судом першої інстанції первинні документи, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій. Недотримання вимог цивільного чи іншого законодавства при вчиненні правочину може бути підставою для його оспорення сторонами чи іншою заінтересованою особою в господарському суді.

Факт звільнення директора ПП «Автограф»від кримінальної відповідальності за амністією у кримінальній справі, порушеній за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, тобто не з реабілітуючих підстав, також не може розглядатися як підстава для позбавлення ТОВ «Крембілд»права на нарахування валових витрат та податкового кредиту, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено, що кримінальна справа стосувалася обставин щодо вчинення цією особою господарських операцій з ТОВ «Крембілд»чи щодо відсутності реального вчинення таких господарських операцій, в тому числі з метою безпідставного отримання певних податкових вигод. Натомість, як було зазначено раніше, судом першої інстанції з наданих відповідачем матеріалів щодо даної кримінальної справи встановлено посилання в них на неправомірне формування ПП «Автограф»податкового кредиту і відсутність посилань на обставини, які б свідчили про фактичне невиконання цією особою взятих на себе зобов'язань перед замовниками робіт, чи на обставини, які б стосувалися спірних господарських операцій з ТОВ «Крембілд».

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крембілд»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло