Ухвала суду № 27219995, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К-33637/10

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року

по справі №2а-6869/09/1370

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (надалі -ЛМКП "Львівводоканал")

до Державної податкової інспекції у м.Львові (надалі -ДПІ у м.Львові)

третя особа Львівська міська рада

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Львові про скасування податкового повідомлення - рішення №0000441511/0/11978 від 17.07.2009р.

В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги та просив скасувати також податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0000441511/1/16057 від 23.09.2009р. та №0000441511/2/17484 від 14.10.2009р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009р. позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №0000441511/0/11978 від 17.07.2009р., №0000441511/1/16057 від 23.09.2009р. та №0000441511/2/17484 від 14.10.2009р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЛМКП «Львівводоканал»03,40грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ЛМКП "Львівводоканал" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010р. та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ДПІ у м.Львові складено акт за №16/15-1/03348471 від 30.06.2009р. та прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000441511/0/11978 від 17.07.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками апеляційного узгодження в адміністративному порядку суми податкового зобов'язання зазначене податкове повідомлення - рішення було залишено без змін та прийнято податкові повідомлення - рішення за №0000441511/1/16057 від 23.09.2009р. та №0000441511/2/17484 від 14.10.2009р.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 8 липня 1997 року №214 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 року за №313/2117, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2006р. та наростаючим за 2006р.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановивши для позивача пільгу, орган місцевого самоврядування, Львівська міська рада, порушила норми прямої дії Конституції України, Законів України та перевищила свої повноваження.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Так, ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено право Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно ч.3 ст.1 Закону цього ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України крім законів про оподаткування.

Статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 №5-рп/2010 у справі №1-5/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що передбачене ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»право Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів, може бути реалізоване за умови, що загальнодержавний податок на прибуток, платником якого є підприємства комунальної власності, відповідно до законів України справляється до бюджетів Автономної Республіки Крим та рад і не враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів. При цьому пільга може бути встановлена тільки щодо тієї суми податку, яка підлягає зарахуванню до зазначених бюджетів.

У ст.150 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст.8 Закону України «Про систему оподаткування»порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними. Міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Пунктом 15 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності зараховується до місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Статтею 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності засновником, яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховуються, відповідно, до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних. Міських, селищних та сільських бюджетів.

Згідно пункту 25 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України міжбюджетні трансферти це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем у справі є комунальне підприємство Львівської міської ради, яка своєю ухвалою від 16.11.2006 №336 встановила міському комунальному підприємству "Львівводоканал" додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за дев'ять місяців 2006р.

Відповідно до положень ст. 144 Конституції України, яка згідно із ст.8 Основного Закону є нормою прямої дії, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, за відсутності судового рішення про незаконність такого акту він є обов'язковим для виконання на відповідній території.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є правомірним.

Поряд з цим слід також відзначити, що дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.04.2012р. (К/9991/17953/11).

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" -задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року - скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов