Ухвала суду № 27218742, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 1670/2а-1603/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 1670/2а-1603/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології-55"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології - 55" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач), в якому просив визнати дії відповідача щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10481,8 грн. неправомірними; визнати дії відповідача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 3144,54 грн. неправомірними; скасувати податкове повідомлення рішення від 28.05.2010 року № 00220315002/0 на загальну суму 13626,34 грн., що нарахований позивачу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 00220315002/0 від 28.05.2010 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології - 55" витрати зі сплати судового збору в сумі 104 грн. 07 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.04.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку з питань збільшення суми податкових зобов'язань при визначенні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації ПДВ позивача.

За результатами перевірки складено акт від 16.04.2010 року № 3208/15-2/33376742, яким зафіксовано порушення позивачем п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не проведення збільшення суми податкових зобов'язань при визначенні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації ПДВ.

За результатами розгляду вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 року № 0022031502/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 13 626,34 грн. (у тому числі за основним платежем 10 481,80 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 3 144,54 грн.)

З вимогою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Аналізуючи вказану норму суд приходить до висновку, що необхідними умовами для здійснення умовного продажу товарних залишків або основних фондів є наявність товарних залишків або основні фонди в обліку товариства на день анулювання реєстрації платника ПДВ та нарахування на вказані залишки або фонди податкового кредиту у минулих або поточному податкових періодах.

Судовим розглядом встановлено, що згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік позивач задекларував основні фонди на кінець звітного періоду на загальну суму 52 409,00 грн.

Позивач зазначав, що основні фонди задекларовані на кінець 2009 року це основні засоби внесені до статутного фонду товариства його засновником, оцінені власником та не мають у своєму складі податку на додану вартість, підтверджуючи даний факт актом прийому-передачі майна засновником позивача до статутного капіталу підприємства, оборотно-сальдові відомості по рахунку: ОС1, ОС2, ОС3, ОС4 за 4-ри квартали 2008 року та 2009 року та І квартал 2010 року та перелік основних фондів, що перебувають на балансі підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на задекларовані позивачем основні фонди не поширюється правило п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки на них не було нараховано податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

На підставі ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд першої інстанції визнав за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 00220315002/0 від 28.05.2010 року.

Колегія суддів приймає даний факт та вважає правомірним вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог.

Щодо апеляційної вимоги про зобов'язання відповідача анулювати нарахований позивачу податковий борг в сумі 13 626,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. п. 4.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплачена у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 101 Податкового кодексу України передбачено порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків. Так, відповідно до пп. 101.2. п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку.

Крім того, положеннями Податкового кодексу України не встановлено повноважень податкового органу анульовувати податковий борг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, вимога про зобов`язання анулювати нарахований позивачу податковий борг в сумі 13 626,34 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з чим, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 1670/2а-1603/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.