Ухвала суду № 27217053, 16.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 р.Справа № 2а-5027/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову від 11.06.2012р. по справі № 2а-5027/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000050042, № 0000060042 від 10.04.12 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби від 10 квітня 2012 р. № 0000050042, № 0000060042.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме, порушено норми наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №165 від 30.05.97р., а саме видаткові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Паллетком» за період січень, лютий, квітень, червень, вересень, жовтень 2010р., січень 2011р. в полі «умова продажу» зазначено «попередня оплата». Перевіркою встановлено, що оплата здійснювалась в формі післяплати; у видаткових накладних зазначено прізвища осіб, але не зазначено їх посади, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; невідповідність номенклатур зазначених відповідно в податковій накладній, товаро - транспортних накладних, прибуткових ордерах та договорі чим порушено п.2.1, п.2.4, п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, вимог ст..9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV, що не спричиняє реального настання правових наслідків, не може бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників ПДВ. Також не було враховано акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.12.2011р. про результати проведення позапланової перевірки ТОВ «Паллетком», ПП «Пріком» щодо документального підтвердження господарських відносин із іншими контрагентами - платниками податків, які свідчить про відсутність трудових і матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності. Порушення п.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при виконанні договору з ТОВ «Паллетком» та ПП «Пріком» не спричиняє реального настання правових наслідків, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об`єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 28.02.2012 року по 20.03.2012 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на підставі направлення від 28.02.2012р. № 163, згідно ч.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Паллетком" за період з січень, лютий, квітень, червень, вересень, жовтень 2010 року, січень-травень, липень 2011 року, з ПП "Пріком" за період листопад-грудень 2010 року, липень-вересень 2011 року та з ТОВ "АПФ Деметра" за період червень-липень 2010 року.

За результатами перевірки 27.03.2012р. складено акт №11/42-013/31340536, згідно з висновками якого встановлено порушення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика":

- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 80 007,00 грн., у т.ч. по періодах:- січень 2010 р. -500,00 грн.;- лютий 2010 р. -6 700,80 грн.;- квітень 2010 р. -5 000,00 грн.;- червень 2010 р. -5 500,00 грн.;- вересень 2010 р. -5 636,00 грн.;- жовтень 2010 р. -6 670,00 грн.;- листопад 2010 р. -25 000,00 грн.;- грудень 2010 р. -25 000,00 грн.

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 102 965,00 грн., у т.ч. по періодах: - січень 2011 р. -3 738,00 грн.;- лютий 2011 р. -3 204,00 грн.;- березень 2011 р. -2 136,00 грн.;- квітень 2011 р. -5 038,00 грн.;- травень 2011 р. -2 182,40 грн.;- липень 2011 р. -36 000,40 грн.;- серпень 2011 р. -34 000,00 грн.;- вересень 2011 р. -16 666,67 грн.

- пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, травень, липень, жовтень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму 55 007,00 грн., у т. ч. по періодах:- лютий 2010 р. -500,00 грн.; - березень 2010 р. -6 701,00 грн.; - травень 2010 р. -5 000,00 грн.; - липень 2010 р. -5 500,00 грн.; - жовтень 2010 р. -5 636,00 грн.; - листопад 2010 р. -6 670,00 грн.; - грудень 2010 р. -25 000,00 грн.

- п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень 2011 року на суму 127 965,00 грн., у т. ч. по періодах:- січень 2011 р. -25 000,00 грн.; - лютий 2011 р. -3 738,00 грн.; - березень 2011 р. -3 204,00 грн.; - квітень 2011 р. -2 136,00 грн.; - травень 2011 р. -5 038,00 грн.; - червень 2011 р. -2 182,00 грн.; - серпень 2011 р. -36 0000,00 грн.; - вересень 2011 р. -34 000,00 грн.; - жовтень 2011 р. -16 667,00 грн.

- п. 3.1 ст. 3, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено валові витрати на суму 195 424,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 48 856,00 грн., у т.ч. по періодах: - 1 квартал 2010 р. -9 001,00 грн.; - 2 квартал 2010 р. -13 125,00 грн.; - 3 квартал 2010 р. -7 045,00 грн.; - 4 квартал 2010 р. -8 338,00 грн.; - 1 квартал 2011 р. -11 348,00 грн.

- п. 134.1, ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) у зв'язку з чим завищено валові витрати на суму 46 104,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 10 604,00 грн., у т.ч. по періодах:- 2 квартал 2011 р. -8 303,00 грн.; - 3 квартал 2011 р. -2 300,00 грн.

На підставі акту перевірки керівником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби 10 квітня 2012 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000050042, яким збільшено суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 68838,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 59460,00 грн., штрафні санкції у розмірі 9378,00 грн.(т.1 а.с.42) ;

- № 0000060042, яким зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 182972,00 грн., у тому числі у розмірі 500,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 2422 від 22.03.2010 р.) за лютий 2010 р., у розмірі 500,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 2422 від 22.03.2010 р.) за лютий 2010 р., у розмірі 6701,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 3583 від 20.04.2010 р.) за березень 2010 р., розмірі 5000,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 6698 від 21.06.2010 р.) за травень 2010 р., у розмірі 5500,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9912 від 20.08.2010 р.) за липень 2010 р., у розмірі 5636,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 13563 від 22.11.2010 р.) за жовтень 2010 р., у розмірі 6670,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9005747328 від 20.12.2010 р.) за листопад 2010 р., у розмірі 25000,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9006358230 від 20.01.2011 р.) за грудень 2010 р., у розмірі 25000,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 900628450 від 21.02.2011 р.) за січень 2011 р., у розмірі 3738,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9001441262 від 21.03.2011 р.) за лютий 2011 р., у розмірі 3204,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9002438227 від 20.04.2011 р.) за березень 2011 р., у розмірі 2136,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9003672961 від 20.05.2011 р.) за квітень 2011 р., у розмірі 5038,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9004335385 від 20.06.2011 р.) за травень 2011 р., у розмірі 2182,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9005082152 від 20.07.2011 р.) за червень 2011 р., у розмірі 36000,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007871524 від 19.09.2011 р.) за серпень 2011 р., у розмірі 34000,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9009232323 від 20.10.2011 р.) за вересень 2011 р., у розмірі 16667,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9011665896 від 21.11.2011 р.) за жовтень 2011 р. та штрафні санкції у розмірі 58178,00 грн. (т.1 а.с.44).

Також встановлено, що 28.01.2010 р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "Паллетком" укладено договір поставки № 58/10 (т.2 а.с.209).

01.06.2009 р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП "Пріком" укладено договір на розробку програмного забезпечення та надання послуг по її введенню № 418/09 (т.4 а.с. 208-211).

23.07.2010 р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП "Пріком" укладено договір на розробку програмного забезпечення та надання послуг по її введенню № 513/10 (т.4 а.с. 225-230).

14.06.2011 р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП "Пріком" укладено договір на розробку програмного забезпечення № 434/11 розробленої відповідно до договорів № 326/08 від 07.05.2008 року, № 418/09 від 01.06.2009 р., № 513/10 від 23.07.2010 р. (т.5 а.с. 4-9).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагенти позивача, ТОВ "Паллетком" та ПП "Пріком", знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, які не були анульовані, що підтверджується письмовим доказами т.2 а.с.207,208, т.4 а.с.204,207) і не заперечувалося відповідачем в суді першої інстанції, ані в апеляційний скарзі.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і про це свідчать письмові докази, між Публічним акціонерним товариством "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "Паллетком" 28.01.2010 р. було укладено договір № 58/10 від 28.01.2010 р.(т.2 а.с. 209).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Паллетком" поставила, а ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" прийняла євро піддони б/в, в кількості та за ціною - згідно накладних (т.2 а.с.211-248, т.3 а.с.1-241,т.4 а.с.180).

Факт оприбуткуванням на склад Публічним акціонерним товариством "Харківська бісквітна фабрика" піддонів отриманих від ТОВ "Паллетком" підтверджується копіями прибуткових ордерів (т.2 а.с.211-248, т.3 а.с.1-241, т.4 а.с.180).

В рахунок оплати за отриманий товар ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" перераховано ТОВ "Паллетком" грошові кошти в повному обсязі (т.2 а.с.211-248, т.3 а.с.1-241, т.4 а.с.180).

Вказана операція з придбання піддонів відображена ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" у декларації з податку на прибуток за відповідні періоди 2010р., 1,2,3 квартали 2011р. у складі валових витрат, про що свідчить акт перевірки, у тому числі по періодах, відповідно до видаткових накладних (т.2 а.с.211-248, т.3 а.с.1-241,т.4а.с.179).

Між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПП «Пріком» було укладено договори на розробку програмного забезпечення та надання послуг по її введенню № 418/09 від 01.06.2009 р.(т.4 а.с. 208-211), № 513/10 від 23.07.2010 р. (т.4 а.с. 225-230), відповідно до умов якого Замовник, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", доручає та зобов'язується сплатити, а Виконавець, ПП "Пріком", приймає на себе зобов'язання по забезпеченню виконання другого та третього етапу комплексу робіт, пов'язаних зі створенням програмного продукту у відповідності з Технічним завданням та календарним планом, а також забезпеченню введення в дію програмного продукту на підприємстві Замовника; договір на розробку програмного забезпечення № 434/11 від 14.06.2011 р. (т.5 а.с. 4-9), відповідно до умов якого Замовник, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", доручає та зобов'язується сплатити, а Виконавець, ПП "Пріком", приймає на себе зобов'язання по проведенню доопрацювання задач комплексної інформаційної системи замовника, розробленої відповідно до договорів № 326/08 від 07.05.2008 року, № 418/09 від 01.06.2009 р., № 513/10 від 23.07.2010 р., відповідно до яких ПП "Пріком", були виписані податкові накладні №76 від 05.11.10 року та № 83 від 07.12.10 року; № 76 від 05.11.10 р.; № 83 від 07.12.10 р.; № 8 від 19.07.11 р.; № 2 від 19.08.11 р.; № 3 від 22.08.11 р.; № 4 від 26.08.11 р.; № 6 від 29.08.11 р.; № 4 від 16.09.11 р.; № 8 від 23.09.11 р. (т. 5, а.с. 18,23,27-33) на загальну суму 673333,34грн., ПДВ - 134666,46грн.

Фактичне отримання програмного забезпечення по зазначеним договорам підтверджується копіями актів приймання-передачі від 25.05.2011 р., від 20.09.2011 р. та від 31.01.2012 року. (т.4 , а.с.223,238, т. 5 а.с. 55 )

Введення позивачем в експлуатацію зазначеного програмного забезпечення підтверджується відповідними актами від 31.05.2011 року та 30.09.2011 року, наказами позивача № 119 від 31.05.2011 року та № 220/1 від 30.09.2011 року; бухгалтерською довідкою від 12.04.2012 року; наказом позивача № 34 від 31.01.2012 р. (т. 5, а.с. 1-3,16).

В рахунок оплати за отримане програмне забезпечення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" перераховано на користь ПП "Пріком" грошові кошти в повному обсязі на загальну суму 808000,00 грн.

Зазначеним контрагентом видано податкові накладні, які за своєю формою та змістом відповідають п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (т.5 а.с.18,23,27-33). Директором ПП "Пріком" в листах №12 від 05.11.10 року, №14 від 07.12.10 року повідомлено позивача, що у податкових накладних №76 від 05.11.10 року та № 83 від 07.12.10 року невірно зазначено номер договору - замість № 418/09 від 01.06.2009 р. зазначено - № 513/10 від 23.07.10 року.(т. 5, а.с.22,26).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.200.10 ст.201 Податкового кодексу України, враховуючи наступне.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного до 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацем 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Письмові докази свідчать про те, що на час укладення угод між позивачем та TOB «Палетком» та ПП «Пріком» зазначені контрагенти позивача знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, тобто мали право на видачу податкових накладних (т.2 а.с.206-208, т.4 а.с.204-207).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні суперечать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини у справі, докази щодо реальності угод, укладених між позивачем та його контрагентами, правомірним є висновок суду про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.200.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання (контрагентом).

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, під час складання у 2010 році ТОВ «Паллетком» податкових накладних.

Форма податкової накладної та Порядок її заповнення, затверджений Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., що діяв на момент вчинення спірних правовідносин, не містив будь-яких особливостей щодо порядку заповнення графи податкової накладної "умова поставки" та "форма цивільно-правового договору".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем під час складання прибуткових ордерів, оскільки згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 р. Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, прибутковий ордер (форма № М-4) застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Тобто, прибутковий ордер є документом складського обліку, що фіксує рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, а не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, у розумінні положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Затверджена форма № М-4 "Прибутковий ордер" не передбачає такого обов'язкового реквізиту як посада особи, яка його складає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо номенклатури придбаних позивачем у ТОВ «Паллетком» товарів як "Піддон 1200х800 (Євро 1)", "Піддон 1200х800", "Піддон 1200х800 (Євро 2)", що зазначено в видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ "Паллетком" на адресу позивача, із загальною назвою оприбуткованих товарів "піддони дерев'яні", є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень -рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваного податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі №2а-5027/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову від 11.06.2012р. по справі № 2а-5027/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.